Не зрадили своїх присяг

сторінка пам’яті пластунів, що загинули у російсько-українській війні з 2014 року

Паславський
Марк

пластун сеніор

Гурняк
Віктор

старший пластун скоб

Подолянчук
Євген

старший пластун

Гордійчук
Микола

старший пластун

Білик
Андрій

старший пластун

Досяк
Роман

пластун сеніор

Дата та місце загибелі:
19 серпня 2014 р., м. Іловайськ, Донецька область.
«Франко»

Паславський Марк Грегорі
(Маркіян Григорій)

Дата та місце народження: 16 січня 1959 р., м. Мангеттен, Нью Йорк, США.

Підрозділ: 2-й батальйон спеціального призначення Національної Гвардії України “Донбас”.

Обставини загибелі: Загинув 19 серпня 2014 р. у бою під час звільнення Іловайська Донецької області.

Сімейний стан: Залишились мати та брат.

Народився в сім’ї українських емігрантів. Добре грав у волейбол, завдяки чому вступив до військової академії Вест-Пойнт, яку закінчив у 1981 році. Служив в 75-у полку рейнджерів, покинувши армію в ранзі майора у 1991 році.

Переїхав в Україну в 1990-ті. Працював у фінансовому секторі, зокрема інвестиційним консультантом. Марко був активним учасником Революції Гідності, зокрема брав участь у боях в центрі Києва 20 лютого 2014 року, де під час розстрілу на вулиці Інститутській дивом уцілів.

З початком війни на сході України Паславський у квітні 2014 року приєднався до батальйону “Донбас”. Мав позивний “Франко” — на честь Івана Франка.

Марк Паславський загинув під час визволення Іловайська 19 серпня 2014 року, у віці 55 років, отримавши три поранення в спину. Похований 26 серпня 2014-го на Аскольдовій Могилі у Києві.

Довідка у “Книзі пам’яті”

Дата та місце загибелі:
19 жовтня 2014 р., с. Сміле, Слов’яносербський район, Луганська область.
«Олігарх»

Гурняк Віктор Петрович

Дата та місце народження: 8 червня 1987 р., с. Городниця, Гусятинський район, Тернопільська область.

Підрозділ: добровольчий батальйон “Айдар”.

Обставини загибелі: Загинув 19 жовтня 2014 р. о 10:10 ранку від мінометного снаряду, коли під обстрілом вивозив поранених в бою за 32-й блокпост на “Бахмутці” Слов’яносербського району Луганської області.

Сімейний стан: Залишилась дружина та донька.

До Пласту вступив у 14 років. Належав до гуртка “Сірі вовки”, що входив до куреня ч. 29 ім. Юрія Старосольського. У 2004 році став одним із співзасновників та першим курінним куреня ч. 77 ім. Івана Гавдиди.

Згодом стає членом 15 куреня УСП “Орден Залізної Остроги” ім. Святослава Завойовника.

Виховував юнацький гурток “Орли”. Був заступником із виховної роботи станичного та окружного пластового проводу. Організатор багатьох акцій та комендант крайового (всеукраїнського) табору “Легіон-11”.

Був заступником з виховної роботи станичного та окружного проводу, керував інформаційною ділянкою в Тернопільському Пласті. Працював в газеті “20 Хвилин” та був редактором пластового часопису “Цвіт України”. Знявся у кліпі про УПА “Не кажучи нікому” гурту “Тартак” та фільмі “Золотий вересень. Хроніка Галичини 1939—1941”. Навчався у Тернопільському національному технічному університеті.

Про творчу діяльність Віктора можна дізнатись з його інтерв’ю. Фотокореспондент, дизайнер, співпрацював із фотоагентством LUFA, інтернет-виданням Insider, іноформагентствами Reuters, УНІАН. Готував репортажі з зимового Євромайдану, залишив серію знімків з життя “Айдару”. Як волонтер займався забезпеченням батальйону “Айдар”, а з серпня став воїном-добровольцем у батальйон.

Довідка у “Книзі пам’яті”

Дата та місце загибелі:
14 вересня 2014 р., Донецький аеропорт.
«Скаут»

Подолянчук Євгеній Петрович

Дата та місце народження: 4 липня 1991 р., м. Черкаси.

Підрозділ: 3-й окремий полк спеціального призначення.

Обставини загибелі: При обороні аеропорту Донецька 14 вересня 2014 р. отримав осколкове поранення в голову під час обстрілу російськими бойовиками, помер по дорозі в лікарню.

Сімейний стан: Залишилась дружина.

У 14 років Євген Подолянчук вступив до скаутської організації “Пласт”. Першим табором став міжкурінний табір “Січ” (біля с. Суботів, Чигиринського р-ну, Черкаської обл.). Член юнацького куреня ім. Ярослава Мудрого. Пластову Присягу склав 18 липня 2006 року. У 2006 році учасник крайового вишкільного табору військового пластування “Леґіон” (Чорний ліс на Прикарпатті), у 2007 першун крайового летунського табору “Чота Крилатих” (с. Луквиця Богородчанського р-ну Івано-Франківської обл.). З липня 2014 року Євгена Подолянчука прийнято до Уладу старшого пластунства.

У 2012 році закінчив Академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного з дипломом з відзнакою та золотою медаллю за спеціальністю “Управління діями підрозділів військової розвідки та спеціального призначення”.

“14 вересня в бою в Донецькому аеропорту загинув смертю хоробрих командир групи 3-го полку спецназу Євген Подолянчук. Йому назавжди буде 23 роки. Один з найбільш відчайдушних і компетентних командирів груп спецназу. Таких мало – які виконують наказ, вміють “виходити на точки”, які самі рвуться в бій, а не “косять”, які самостійно і критично мислять. Скільки таких було в армії і у всій країні – 30, 40? на плечі цих молодих лейтенантів і капітанів лягло величезне навантаження, і багато хто з них віддали життя, щоб захистити Батьківщину. Подолянчук воював в аеропорту починаючи з першого бою – 26 травня 2014 го. І воював професійно.

14 вересня біля командира оборони Донецького аеропорту полковника “Редуту” було всього 12 кадрових спецназівців – вони були стрижнем оборони. Женя був одним з тих, хто вів активні бойові дії. Він працював за фахом – постійно ходив у розвідку, в тому числі в передмістя Донецька, на установку мінних загороджень. Він був скрізь, у кожній гарячій точці. Він бував на всіх позиціях по всьому периметру нашої оборони” (з матеріалу censor.net).

Довідка у “Книзі пам’яті”

Дата та місце загибелі:
22 липня 2015 р., поб. б/п “Шахта”, біля Авдіївки
«Гризун»

Гордійчук Микола Миколайович 

Дата та місце народження: 26 травня 1986 р., м. Рівне.

Підрозділ: добровольчий батальйон “Гарпун”.

Обставини загибелі: 22 липня 2015 р. повертаючись з бойового завдання, поблизу блокпосту “Шахта”, між містами Авдіївкою та Ясинуватою (Донецька область) внаслідок підриву на “розтяжці” дістав численні осколкові поранення кінцівок і тулуба, помер під час евакуації до військового шпиталю Покровська.

Разом з Миколою було поранено троє його побратимів, один із яких, Євгеній Бірюков, помер о 03:15 23 липня у лікарні Дніпра.

Сімейний стан: Залишилися батьки, брат, наречена (весілля із якою було заплановане на 23 серпня 2015 р.)

Народився у родині військовослужбовців.

Навчався у Кам’янець-Подільській СЗОШ №7.

Член Пласту – НСОУ з 1993 року (належав до гуртка “Леви”, з 1996 р. – до підготовчого табору ім. Устима Кармалюка), старший пластун. 2003 та 2004 рр. був учасником військово-патріотичного табору “Легіон”.

Закінчив Кам’янець-Подільський Національний університет ім. Івана Огієнка за спеціальністю “Психологія”. Учасник команди КВН “Наш Формат2. Був відомим у Кам’янці-Подільському шоуменом і громадським активістом, ведучим молодіжної телепрограми “Шоу Кадрів”, засновником і солістом групи “Своєрідне”, а потім – групи “The DenDi” (під творчим псевдонімом “Nik Своєрідний”).

Брав активну участь у подіях Революції Гідності у складі 15-ї сотні Самооборони Майдану “Вільні люди”. У грудні 2013 р. записав кліп на власну пісню “Твоє призначення має значення”. З квітня 2015 року проходив службу батальйоні “Гарпун”.

Прощання з Миколою відбулося 25 липня у гарнізонному Будинку офіцерів, відспівували його у храмі святих Петра і Павла, де за місяць він збирався вінчатися…

Довідка у “Книзі пам’яті”

Дата та місце загибелі:
22 листопада 2015 р., с. Малинове, Станично-Луганський район, Луганська область.
«Бук»

Білик Андрій Богданович

Дата та місце народження: 8 червня 1984 р., м. Львів.

Підрозділ: 130-й окремий розвідувальний батальйон.

Обставини загибелі: Загинув вранці 22 листопада 2015 р. поблизу села Малинове (Станично-Луганський район) Луганської області підірвавшись на вибуховому пристрої.

Місце поховання: с. Дубровиця, Яворівський район, Львівська область.

Андрій Білик народився 8 липня 1984 року, проживав у Львові, призваний до війська у лютому 2015 року. Службу проходив у 130-му окремому розвідувальному батальйоні.

Юнакував у пластовому осередку у місті Львові (1996-2000 роки), гуртковий провідник гуртка “Кондори” куреня ч. 15 імені П. Полуботка (1998-1999 рр.) та гуртка “Рисі” в складі Куреня ч. 44 ім. П. Орлика. Активний учасник Помаранчевої революції.

Професійно захоплювався туризмом. Член суддівської колегії туристичних змагань “Стежками Героїв” 2004 року. Здобув дві вищі освіти.

Працював у туристичному бізнесі.

Довідка у “Книзі пам’яті”

Дата та місце загибелі:
22 травня 2019 у Дніпровській обласній клінічній лікарні імені І.І. Мечникова
«Дуся»

Досяк Роман Мирославович

Дата та місце народження: 24 листопада 1970 року, м. Львів.

Підрозділ: 10 окрема гірсько-штурмова бригада.

Обставини загибелі: він отримав кульове поранення поблизу Кримського на Луганщині під час бою з російськими окупантами. Помер від поранень 22 травня 2019 р. 

Його доставили до лікарні 18 травня з діагнозом “важке черепно-мозкове поранення”.

Місце поховання: Личаківське кладовище, м. Львів.

Сімейний стан: Вдома у нього залишилися мати, дружина та двоє дітей.

Він був одним із тих, хто відроджував Пласт в Україні у 1989 році, учасником першого пластового табору, який силою розганяло КГБ.

“Тривала нейрохірургічна операція, складна боротьба за життя в реанімації.

Вдень і вночі анестезіологи і нейрохірурги робили все, навіть неможливе, з надією на покращення, з вірою в життя. На жаль, цього разу смерть була сильніша. Серце Романа зупинилось о 23.15″, – написав лікар.

Куля влучила солдатові в лоба.
Вхідний отвір над правим оком. Вихідний – з лівої скроні.

Зазначалося, що 18 травня з метою охоплення ротного опорного пункту бригади, яка обороняє селище Кримське, “група ворожої піхоти опівночі перемістилася в “смугу забезпечення”.

“Для прикриття дій своєї піхоти ворог розпочав інтенсивний обстріл наших позицій з гранатометів різних систем, великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї.

Солдати Петро Парсенович та Роман Досяк в цей час знаходилися на взводному опорному пункті. Помітивши переміщення ворога, вони разом з товаришами відкрили вогонь по групі противника. В результаті рішучих дій наших захисників ворог був змушений відступити.

Для прикриття відступу противник посилив обстріл взводного опорного пункту, в результаті чого Петро і Роман отримали поранення”, – розповів речник прес-центру ООС на брифінгу в неділю, 19 травня 2019.

Довідка у “Книзі пам’яті”

Історія Пласту

Над сторінкою працювали
Тарас Давидюк, Андрій Ребрик, Роман Коваль, Володимир Токач

Ви можете завантажити макет банера для друку за посиланням

Лого 100-ліття

Запрошую підписатися

Час від часу ми готуємо підбірку найкращих матеріалів і будемо раді поділитися

Чудово! Ми надіслали лсиста на вказану пошту, його треба відкрити і підтвердити підписку.