Леся Храплива – біолог, поетка, редактор і педагог

пл. сен. кер. Лариса Онишкевич, ПС

Від поезії до біології і виховно-видавничої галузі

Леся (Олександра) Храплива завжди була немов живе срібло, яке всюди вспіє побувати і багато вчинити, а все її життя — це немов ріг достатку її різнорідної активности. Народилася Леся 27 травня 1927 р. у Львові, в родині Євгена та Євгенії (з Петриків) Храпливих.

Батько її був дослідником і теоретиком сільського господарства (і був пластуном), а мати — учителькою математики. До школи і до гімназії Леся ходила у рідному Львові (тільки у 1939—41 у Холмі). У 1944 р. доля закинула родину аж до Німеччини, де в місті Байройті, в таборі Ді-Пі, вже у вересні 1945 була зорганізована українська гімназія, і Леся склала там матуру. Вона пам’ятає, що це було в день вибуху над Гірошімою.

Пізніше Леся чотири роки студіювала медицину (стала «кандидатом медицини») в місті Ерлянґен. Там помер її батько. В ті роки втікачі спішили опинитися якнайдалі від довгих рук Сталіна, тож Леся з мамою переїхали до США, до міста Ст. Луїс, де вже був її стрийко Зенон Храпливий, відомий професор фізики. В новій країні Леся не мала змоги продовжувати студій медицини, тож перейшла на студії біології в Колюмбійському університеті (в місті Нью-Йорку), де осягнула ступінь маґістра 1953 року. Після цього понад 20 літ вона працювала як біолог у великій дослідній лабораторії Пфайзера. Від 1950-х рр. Леся Храплива також слухала виклади з українознавства (т. зв. «університет українознавства при НТШ» в Нью-Йорку). Згодом вона там само читала виклади про українську літературу. 1973 р. Орест Щур, її колишній товариш із львівської гімназії, побачив у когось в Канаді Лесину книжку «Отаман Воля», віднайшов її адресу, і вони відновили контакт. До року вони одружилися, і подруга Леся переїхала до нього, в Канаду, до міста Лондона. Після того, як помер її чоловік (2005 р.), вона перебралася до Торонта 2012 р. і там тепер проживає.

Леся Храплива у день відзначення 90-ліття (сидить) з подругами Даною Бойко, Оксаною Закидальською та Іреною Голубець

Поетка, письменниця, редакторка

Ще дуже юною Леся залюбки творила віршики, які вона диктувала своїй бабуні. Коли мала 9 літ, почала видавати власний журналик «Незабудька». Це тривало кілька літ і уже натякало на можливість її дальшого зацікавлення таким ділом. Перший її вірш був видрукуваний у загальній пресі 1938 р. у «Хліборобській молоді». Вже дорослою, в Нью-Йорку, подруга Леся, активна пластова виховниця, була редакторкою журналу для новацтва «Готуйсь» (1953—1970). Тих 17 літ посвяти були доказом її любови до душі української дитини і відчування пластового обов’язку виховувати юних читачів в діяспорі (очевидно, все це на громадських засадах). Редаґувала також бюлетень УСП-ок «Іскра Сокільської ватри» та «Пластову Ватру» (вклад сторінок до щоденника «Свобода»). Найбільше за розміром її редакторське діло — це «Хрестоматія Тисячоліття Хрещення Руси-України» (Філядельфія—Торонто: СКВУ, 1987 р., 320 стор.).

На книжках Лесі Храпливої виховано кілька ґенерацій української молоді діяспори (в Україні її книжки стали відомі від 1990 року). На різних українських імпрезах і заходах десятиліттями ми радо слухали її поезії і купували її книжки для дітей і внуків. Тематика її віршів й оповідань часто була відгуком на важливі історичні й культурні події, пов’язані з Україною. Не дивно, що один рецензент її збірки поезій «Далеким і ближнім» назвав це «поетичним літописом днів нашого життя». В ній було і про реакцію на смерть ген. Чупринки і Євгена Маланюка, про арешти в Україні в січні 1972 р., про трагічну долю 500 вбитих українських жінок в Кінґірі…

Першою збіркою віршів подруги Лесі була «Іскри» (1955), яку видав у Чікаґо курінь УПС ім. С. Тисовського. Після цього була збірка «На ввесь Божий рік» (1964), декляматор для дітей на різні оказії. Майже як окремий жанр у неї — віршована біографія «Митрополит Андрей Шептицький» (1986, 1990). Також є книжечки «Українські народні звичаї в сучасному побуті» (1982, 1990, 1993, 2017) і «Говорить четверте покоління. Голод 1933 моїми очима» (1997).

Більшість книжок Лесі Храпливої написана для дітей, кілька для молоді. Серед найвідоміших збірок казок й оповідань є два томи «Вітер з України» (1965, 1985) і «Чародійне авто» (1967, 1994) про мандрівку-фантазію двох новаків історією України. Леся Храплива є авторкою понад 20 книжок (з цього редакторкою двох); 10 із них перевидано в Україні, а дві в діяспорі. Вона також видала 4 аудіо- і відеоказки (2019). Леся Храплива-Щур стала членкою Спілки Письменників України 1996 р. і редколегій журналів «Соняшник», «Дзвіночок» і «Жива вода».

Збірник-абетка «Вітер з України». Обкладинка мистця Петра Андрусева. Ілюстрації-витинанки Лесі Храпливої

Пластунка

Леся Храплива брала участь у ВСУМ-і ще у Львові, а до Пласту офіційно вступила в Ерлянґені. Хоча вона зорганізувала курінь УСП-ок «Лісові Мавки», пізніше стала членкою 1-го куреня ім. Тисовських. Як студентка зуміла знайти час для пластування: була гніздовою, кошовою, в.о. станичної, прес-референткою УСП. В Нью-Йорку також була гніздовою, крайовою референткою УПН-ок, референткою преси КПС, крайовою команданткою пластунок, вела табори новачок і вишколи новацьких виховників та 17 літ редаґувала журнал «Готуйсь». І як вона встигала все це виконувати: і працювати біологом, і писати книжки для дітей?
Педагог і громадська діячка

В Канаді Леся Храплива Щур стала активною у Світовій координаційній виховно-освітній раді при Світовому Конґресі. Була представником письменників УПЛДМ (Українські Працівники Літератури для Дітей і Молоді, 1965—1970), секретарем Управи УПЛДМ (Торонто, 1990—1996) і головою Управи (1996—1999). Рівночасно вона була активною в Патріярхальному Русі УГКЦеркви: як пресова референтка на Канаду (1982—1984) і Українського Світового Патріярхального Об’єднання (1984—2010). Леся Храплива завжди тяжіла до товариства молоді, тому також була директоркою суботньої школи українознавства в канадському Лондоні (1974—1982).

Леся (Олександра) Храплива

Відзначення

За свою літературну і громадську діяльність Леся Храплива діставала різні пластові відзначення. 2003 р. Світовий Конґрес Українців надав їй своє найвище відзначення — медаль св. Володимира Великого.

Леся Храплива

ЄВШАН-ЗІЛЛЯ*

У таборі посеред трав,
Новацтву в час дозвілля
Раз братчик казку розказав:
— Євшан, чарівне зілля,
Росте в степу, не знати, де.
Та хто його добуде,
Далекий Рідний Край знайде
І виб’ється у люди.

Почалась школа. Наш Михась,
Що тільки вчитись стане,
То думає він раз-у-раз:
— О, зілля те євшану
Знайду хоч під землею я!
Лишив відкриту книжку,
У світ пішов одного дня
Шукать євшану нишком.

Питав в сови, у пугача,
У вовка і в лисиці,
В куни, у дятла-стукача…
Аж каже ведмедиця:
— Лиш труду ти не пожалій!
Іди полями, гаєм,
Аж де в хатині чародій
Великий проживає!

Знайшов Михась чарівника,
Його послухав слова:
— Є зілля, квітка є така!
— Шукаєш? То й чудово!
Тільки не йди на край землі
В невидані палати;
Вона у тебе на столі
Буде спокійно ждати.
Це українська книжка, знай!
Вона для тебе стане
У чужині за Рідний Край,
За зілля те євшану.

Михасик у хату повернувсь
І жваво, без принуки,
Книжки, що на столі забув,
Схопив в обидві руки.
Сторінки зникли перед ним,
Картини лиш побачив:
Із рідних ватер сизий дим
І плем’я все козаче.
Мов розцвіла своя земля:
Дніпро, чайки, гетьмани…
Така вже сила там була,
В книжках — мов чар євшану.

І розглядає день-у-день
Михасик ці картини:
Євшану запах, звук пісень
Своєї України.
(Зі збірки «На ввесь Божий рік», 1964)

*Євшан-зілля — це рід рослини полину. Існує народна леґенда, що коли хтось забуде свою Батьківщину, то тільки запах цього зілля може йому пригадати Рідну землю. Цей переказ спопуляризував письменник Микола Вороний у вірші («Євшан-зілля», 1899 р.), а Леся Храплива створила свій варіянт, у якому українська книжка стає цим зіллям.

Джерело: Пластовий шлях, ч. 3 (199), 2020.

0 коментарів

Опублікувати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Підтримати 100 Кроків

Generic selectors
Exact matches only
Search in title
Search in content
Filter by Categories
1910ті
1920ті
1930ті
1940ві
1950ті
1960ті
1970ті
1980ті
1990ті
2000ні
30 років Пласту в Україні
30Польща
70США
анонс
балачка
бібліотека
біографії
блог
важливе
виховництво
Відеоматеріали
Вічна Ватра
Джемборі 2019
Звук
ЗМІ
історія
курені
медіа
Начальний Пластун
новини
осередки
Персоналії
Подертий черевик
символіка
Сірий Лев
табори
Улади
УПН
УПС
УПЮ
УСП
цього дня
Часівник

Реклама

Запрошую тебе підписатися

Час від часу ми готуємо підбірку найкращих матеріалів і будемо раді поділитися

Чудово! Ми надіслали лсиста на вказану пошту, його треба відкрити і підтвердити підписку.

Pin It on Pinterest

Share This