Юрій Старосольський: Закарпатським пластунам в альбом з нагоди 50-ліття їх Пласту

Я називаю Вас “закарпатськими пластунами” бо так, за традицією, називаємо вас, коли співаємо “Ваш” гимн, який став нашим спільним гимном.

Чи пригадуєте, як “Ви” і “ми”, галицькі пластуни, стояли напроти себе, одні на Говерлі, а інші на іншому верху Чорногори, і подавали собі знаками Морзе: “Щаслива Вам дорога”, “До побачення за рік”, “Скоб!” – “Скоб!”? — Це ми розходилися після зустрічі на найвищому шпилі наших Карпат, 2058 метрів над поземом моря. Ви і ми довго ще жили враженнями тієї зустрічі, як жили попередніми і сподіваними майбутніми.

Ми були для Вас старшими братами – пластунами, з самого серця пластового руху: Ви ж були для нас завжди тією частиною нас, що жила й пластувала у вільному світі, що горіла молодістю і надією, якої так мало було в нас під Польщею.

Зустріч галицьких та закарпатських пластунів, Говерла, 1928

Зустріч галицьких та закарпатських пластунів, Говерла, 1928

Були між Вами наперед “справжні ви”, що з діда-прадіда жили на Закарпатті, що народилися десь над Тисою чи Ужом, може в Рахові, Бичкові, Ужгороді, чи Мукачеві, а, може, в якому бідному селі або в курній хатині серед гірського лісу Ви говорили м’якою, для нашого галицького вуха, мовою, але в Вас була твердість молодого народу, ще постановив піднятися в гору. Пригадуєте, пригадуєш, мій приятелю Громе (Юрій Августин Шерегій, пластове псевдо – Грім, 16 січня 1907 – 25 травня 1990, український театральний режисер, драматург – прим. ІП), як говорили ми про події в нашому громадському житті; у Вас було все “перше в історії” — перші студентські збори, перше українське віче, перша театральна група, перші протести. домагання… І всюди були причетні Ви – наші пластуни. І всюди було трохи впливу наших з Вами зустрічей.

І були з Вами на тих зустрічах і ті наші пластуни, що мусіли покинути свою землю, тікаючи від польської тюрми — між ними ось Михайло Кудеяр, або Гена Кульчицький, обидва тепер у Дітройті. Їм приносили ми вістки з рідних сторін і з ними летіли вони туди тужними думками. А часом ще й переносили ми від них нелегальну політичну літературу у наших наплечниках.

І ще були у Ваших рядах юнаки і юначки, що їх батьки колись важливу ролю грали в будуванні нашої дежавности, між ними багато імен історичної величини, і за це мусіли покидати рідні землі. Вони жили десь у Празі, Подєбрадах, але їхні діти кожне літо перебували у Вас і з Вами. Вони теж зустрічалися з нами, і ми були для них живими свідками просто з рідних земель їх батьків. І на один день, десь на якомусь верху нашої Чорногори чи наших диких Горганів відживала при пластовій ватрі молода наша українська соборність.

Чи пригадуєте ваші табори в Лугах біля Сваляви, де ми теж бували вашими гостями й учасниками. Пам’ятаєш, Громе цю ватру, при якій Ви дали мені пластове ім’я “Вітер”… “щоб привітав до нас часто з-поза Карпат , як Ти тоді говорив? Від тоді, я завжди був у Вас і для Вас “Вітром” і здається залишився ним і досі.

Пригадуєте, як співали ми “У Лугах в таборі весело живеться, не сумує Згода, а серденько б’ється”… Де вона, ця мила сестра Згода, чи далі не сумує, чи далі її серденько б’ється? Де Ви усі? Де Ти, Громе-Юрку, і Твоя Анничка, чудова гуцулочка з Бичкова? Я знаю, багато з Вас полягло з Січовиками, коли боронили Карпатську Україну, там залишився мій друг Іван Р. [можливо мається на увазі Іван Рак, член куреня “Самітні Рисі” – прим. ІП], що колись “відобирав” мене при переході від нас до Вас, на дикому верху біля Попаді, і далі провадив до табору. Знаю, як багато з Вас так і з нас, відійшло на Вічну ватру в наступні роки завірюхи. Чи пригадуєте ми Того доброго Козю [Данило Козицький – прим. ІП], що не пережив нової інвазії Праги? І знаю, що чимало з Вас, так як із нас, розбрилося по світі. Чи пригадуєте їх усіх? Чи пригадуєте того, що був душею Пласту на Закарпатті в ранні роки і він був у вас “Прижмурене Око“; він організував учив писав … і за те його прогнали з країни. Він тепер наш сеніор – сеніорів. Леонід (Льоня) Бачинський, живе у Клівленді, завжди відданий нашій організації, а Пластовий Музей — його дитина.

Минули роки й десятиліття, перейшли над нами “бурі і негоди”. Але ніщо не затерло споминів про наші зустрічі з Вами, пластунами Срібної Землі. Бо були це не принагідні перехрещування наших стежок. Це були хвилини нашого з Вами спільного молодого життя, спільного пластування, спільного мріяння і змагання, спільного формування нашого українського світогляду. Я знаю, що де не були б Ви, серед яких обставин не плило б Ваше життя, спомин про наші зустрічі мусить бути з Вами. Так, як він назавжди з нами.

Ваш “Вітер”, пл. сен. Юрій Старосольський

Джерело: Вісник Карпатського Союзу, ч. 2-3, 1971, з фондів huri.harvard.edu

0 коментарів

Опублікувати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Підтримати 100 Кроків

Generic selectors
Exact matches only
Search in title
Search in content
Filter by Categories
1910ті
1920ті
1930ті
1940ві
1950ті
1960ті
1970ті
1980ті
1990ті
2000ні
30 років Пласту в Україні
30Польща
70США
анонс
балачка
бібліотека
біографії
блог
важливе
виховництво
Відеоматеріали
Вічна Ватра
Джемборі 2019
Звук
ЗМІ
історія
курені
медіа
Начальний Пластун
новини
осередки
Персоналії
Подертий черевик
символіка
Сірий Лев
табори
Улади
УПН
УПС
УПЮ
УСП
цього дня
Часівник

Реклама

Запрошую тебе підписатися

Час від часу ми готуємо підбірку найкращих матеріалів і будемо раді поділитися

Чудово! Ми надіслали лсиста на вказану пошту, його треба відкрити і підтвердити підписку.

Pin It on Pinterest

Share This