Оповідка від Галактіона Чіпки, 1934

Тому п’ять, може шість, а може й більше років (ах, як той час летить) був я в Підлютім.

Мій приятель мав авто, а я мав знайомого, який вмів розбивати авта і ми вибралися зі Львова в Ґорґани.

До Ґорґан не доїхали, бо авто знатурилось, але в Ґорґанах були, бо з Рожнітова йде вузькоторівка. Побули в Підлютім, Осмолоді, оглядали пам’ятник кардинала Сембратовича, поставлений вдячним експлуататорами лісів і вкінці були на Соколі в таборі пластунів.

Ех, часи часи! Як ви змінились за тих кілька літ. Де поділись сотні, курені, полки молодих, розсміяних і розспіваних, палких і жизнєрадісних юнаків та дівчат, убраних у сірий пластовий однострій? Що наповняли доли і гори своєю командою, що при вечірніх ватрах слухали гомону Рідної Землі: в споминах, переказах і піснях? Де все те поділося, куди відійшло? Підростають наші діти і не мають де пробути в ровеснім гурті прекрасний час вакацій, не мають де вчитися гуртової солідарности, гуртової праці і гуртового порядку.

Щороку приходять вакації і зв’язана з ними журба: де поїхати і як це зробити. Грошей мало, охоти більше, а найбільше проектів. І долина Прута добра, і Черемоша незла, і Стрия нічого собі. Прикро тільки – ціни на залізницях і прожиток.

Житловий курінь на Тодорі

Житловий курінь на Тодорі

Минулого року ми порішили: Львів і виїзди під неділю. Раз на “Світязь”, раз на “Залізну Воду“, а в гарний день аж до Мшани. Вирішивши заспокоїлись і ждемо вакацій. Аж прийшов зі школи син, вислухав моїх вакаційних пропозицій і махнув девятилітньою головою:

– Ні!
– Ні? А що ж ти зробиш?
– їду на Остодір.
– Де-де? На Остодір? Що це таке?

І тоді я довідався, що Остодір то такий собі горб біля Підлютого, що там вакаційна оселя – місяць для хлопців, місяць для дівчат, що там їздить малий Тиктор, а ще менший Вербицький і що там загалом – ”перша кляса“.

Не було ради. Забагато арґументів “за” і мій син поїхав.

А як вернувся, то був опалений як мурин, підріс і покріпшав. Навчився нових пісень, порядку і раннього вставання, а їсти, що дадуть під ніс. Ще довго смакувала йому кулеша і то обов’язково з казанка.

Цього року я й не пробую намовляти його, щоб їхав куди-небудь, а не на Остодір. Там же знову збирається мала “стара компанія”

Ех, який жаль, що я вже переступив 14 літ життя!

Галактіон Чіпка (псевдо Романа Купчинського), 1934 рік

*

0 коментарів

Опублікувати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Підтримати 100 Кроків

Generic selectors
Exact matches only
Search in title
Search in content
Filter by Categories
1910ті
1920ті
1930ті
1940ві
1950ті
1960ті
1970ті
1980ті
1990ті
2000ні
30 років Пласту в Україні
30Польща
70США
анонс
балачка
бібліотека
біографії
блог
важливе
виховництво
Відеоматеріали
Вічна Ватра
Джемборі 2019
Звук
ЗМІ
історія
курені
медіа
Начальний Пластун
новини
осередки
Персоналії
Подертий черевик
символіка
Сірий Лев
табори
Улади
УПН
УПС
УПЮ
УСП
цього дня
Часівник

Реклама

Запрошую тебе підписатися

Час від часу ми готуємо підбірку найкращих матеріалів і будемо раді поділитися

Чудово! Ми надіслали лсиста на вказану пошту, його треба відкрити і підтвердити підписку.

Pin It on Pinterest

Share This