Свято Героїв – день, щоб пригадати видатних українців, борців за волю України. Новачка із пластовою палицею на світлині є гарним прикладом, як пластове виховання пов’язане з економічною успішністю української нації.

Ця маленька дівчинка – Софійка Клепачівська. На фото закарбували момент, коли Софія уперше стала на пластову стійку, щоб охороняти вхід до табору у Підлютому (1929 рік). Охорона в ті часи була серйозною: одного разу новак не пропустив навіть своєї матері, доки на його свисток не з’явився виховник і черговий по табору.

Софійка Клепачівська. Фото – Юліан Дорош, 1929 рік, Підлюте

Хто ж ця дівчинка? Її батько Костянтин – останній директор Державного банку України часів УНР. Її матір – Марія Народковська з відомої родини Аркасів – співробітниця Генерального штабу Армії УНР. Батьки Софії, попри складне політичне життя, змогли вивезти в еміграцію сотні скринь державного архіву, хоч самим довелось й охороняти їх на закинутій фабриці у Польщі. Для цього сім’я Софії була вимушена поселитися на фабриці (жили вони там без будь-яких зручностей). Саме тоді народилась Софійка.

Згодом, вже у США, Софійчина мама була одним із спонсорів та організаторів збору коштів для Дослідного Центру Української Революції і Державності у Чикаго (там же розміщувався Державний Архів та Музей). Роками складала значні пожертви для наших воєнних інвалідів.

Софійка виросла і одружилась із хлопцем із подібною долею – Юрієм Фещенко-Чопівським. Матір Юрія – Зінаїда Лукіна була співробітницею Військово-промислового комітету. А батько був не лише членом Центральної ради та Міністром народної торгівлі УНР, але й засновником кафедри металографії й загальної металургії в гірничій академії Кракова та членом Інституту заліза і сталі в Лондоні (Iron and Steel Institute).

Син Софійки та Юрка – Юрій Юрієйович Чопівський – став успішним бізнесменом в США та видатним українським меценатом. Саме він проплачував утримання посольства України у Вашингтоні перші 1,5 роки його праці, став одним із ключових спонсорів українських студій в Стенфордському університеті.

Свято Героїв – це не лише вшанування тих, хто загинули за незалежність України. Це теж свято і тих, хто щоденно бореться, живе для України. Як писав Євген Чикаленко: до глибини своєї кишені. Свято тих, хто тримає стійку як Софійка із світлини. Якщо ви також хочете підтримати розвиток української молоді та розвиток України, зробити це можна тут.

Джерело: Пласт – український скаутинг