…Життєдайним застриком для молоді 30-х років я вважаю український Пласт, який швидко прийнявся й сильно закріпився та розрісся в наших школах.
Покійний священик-пластун о. Степан Пап видав 1976 року «Альманах Пласту», в якому подрібно навів імена всіх провідників українського Пласту на Закарпатті. З того незвичайно цікавого звіту виходить, що при закладанні Пласту на Закарпатті найбільше прислужилися патріотично настроєні професори шкіл Андрій Дідик, Остап Вахнянин, Леонід Бачинський, Бандрівський, Гайдукевич.
Перші пластові відділи закладено в Берегові (1921 р.), Хусті – 1922, Ужгороді, Ясінях, Сваляві, Виноградові та Великому Бичкові – 1924 р., а далі пішли Перечин, Мукачево, Рахів… У 1926 р. вже було 15 українських хлоп’ячих відділів з 476 пластунами і 13 дівочих відділів з 182 пластунками…
Український Пласт на Закарпатті входив до складу так званого Жупного союзу скаутів Підкарпатської Руси разом з національними групами чеських, мадярських та жидівських пластунів, а від року 1931 долучились і русофільські відділи, що їх створено 1929 р.
Але зі зростом національної свідомости молоді Жупна управа скаутів, що була під чеською контролею, почала поборювати національні прояви українських пластунів, хоч мадярам та жидам усе було дозволене. Поліція почала проводити слідства, обшуки, забирала українські книжки. Тоді 1929 р. українські пластуни утворили незалежну управу українського Пласту на Закарпатті, так звану Краєву пластову старшину, що її очолив директор української гімназії в Ужгороді Андрій Алиськевич, а від 1934-го – професор Володимир Бірчак. Того ж року, 15 квітня, відбулися загальні збори Союзу скаутів Підкарпатської Руси й виявилося, що на Закарпатті вже було 88 українських пластових куренів з 3280 пластунами.
Державна українська гімназія в Берегові (1920/21)
Те, що тримало пластунів разом і робило їх організованою силою, були пластові табори, злучені з прогулянками в гори, починаючи від табору у Рахові (похід на гору Говерлу в 1922 р.), потім табір коло Драгова (1923 р.); 1924 р. – Кам’яниця, далі Забродь… Під час таборування запалювано ватру, співано пісні, музика грала, були танці, забави, декламації й це робило сильне враження на студентів, а також і на селян, що приходили туди.
Українські пластуни брали участь у Всеморавському з’їзді пластунів у Брні 1928 р., у Джемборі – в 1931 р., таборували у Варні, в Болгарії, над Чорним морем, 1930 р. їздили до Царгороду, до Англії, до Геделе в Мадярщині (1933 р.),
Організовувалися й пластові з’їзди, так звані Святоюрські свята, які перетворювались у краєві здвиги в Ужгороді (1930 р.), Хусті (1932 р.), Мукачеві (1933 р.), Бичкові (1934р.),Севлюші (1935 р.) і т. д…
Джерело: спогади о. Степана Сабола Зореслава, архів видавництво “Гражда”
*
0 коментарів