Доктор Олександр Тисовський (загальновідомий як “Дрот” за першими літерами ступеня та ініціалами – “Др.О.Т.”) народився у Львові 9 серпня 1886 у родині гімназійного вчителя.

Його батько Василь Тисовський народився 12 березня 1851 у Старому Самборі Львівської обл. в родині містян Григорія Тисовського (син Степана і Марії) та Марії Яреми (донька Івана і Катерини). Його рід здавна мешкав у місті, був споріднений, зокрема, з родом Зиблікевичів, з якого вийшли Микола Зиблікевич (маршалок Галицького крайового сейму у 1881–1886) та Євген Зиблікевич (один із засновників ОУН).

Здобувши освіту, Василь Тисовський два роки працював гувернером у графа Яна Тарновського в Дикові, а 29 серпня 1877 став заступником вчителя математики і фізики Академічної гімназії у Львові. Влітку 1885 став дійсним вчителем, перейшов до чоловічої вчительської семінарії у Львові. У ній працював (як старший вчитель / головний вчитель / професор) майже до смерті, з невеликою перервою у 1901–1902, коли тимчасово виконував обов’язки керівника учительської семінарії в Сокалі. Деякий час також викладав фізику в приватній жіночій гімназії Софії Стшалковської у Львові. Тривалий час входив до складу екзаменаційної комісії для складання іспитів вчителів, відзначений Ювілейною пам’ятною медаллю для цивільних працівників і Ювілейним хрестом.

Співпрацював з газетою “Діло”, займав пост відповідального редактора журналу “Зоря” (1890–1893). Був активним у громадсько-політичному житті: від 1986 належав до консервативного Католицького русько-народного союзу на чолі з Олександром Барвінським; входив до редакції щоденної газети “Руслан”.

Невдовзі після виходу на пенсію Василь Тисовський помер 2 вересня 1919 у Львові.

Мати засновника Пласту народилася у Чернівцях 13 березня 1848. При хрещенні отримала ім’я Матильда-Вероніка-Кароліна-Анна. Ім’я батька – Йосиф Балабан, матері – Анна Галлер. Мала вірменське (очевидно, через батька) та німецьке (через маму) коріння. Займалася вихованням дітей, довгий час хворіла, померла 11 лютого 1899, похована за католицьким обрядом.

Молодша сестра Матильди Балабан – Марія (нар. 1862 у Заліщиках) – вийшла заміж за секретаря львівського магістрату Йосифа Герберта. Її внук, відомий польський поет Збіґнєв Герберт, присвятив їй зворушливого вірша “Бабуся”, де згадав вірменське походження Балабанів.

Дещо раніше з Чернівців до Львова перебралися інші представники родини, з яких відомими стали Маурицій Балабан (мав шевську майстерню на площі Мар’яцькій, теперішній пл.Міцкевича) і Кароль Балабан (власник крамниці напоїв на вул.Галицькій).

Сім’я Василя і Матильди Тисовських мешкала у Львові на вул. Личаківській, 29. Саме тут і народився засновник Пласту Олександр Тисовський, як і його старший брат і фактично вихователь Степан (1879–1923) – авдитор (військовий суддя), майор австрійської армії та підполковник УГА, керівник Пласту на поч.1920-х. Про нього Олександр Тисовський згадував:

“Степан Тисовський, син Василя, професора, відтак директора учительського семинаря і Матильди з німецького роду Балабанів, Галлєрів, Райхенбахів, родився 1878 у Львові. Спершу низький дім при Личаківській вулиці, скісна напроти військового ґарнізонового шпиталя, звідки майже щодня виходили похорони під звуки жалібних маршів військової орхестри, перебудовано пізніше на двоповерхову* камяницю. При цім то домі, де народився Степан, було спочатку велике подвір’я зо старим каштаном, по середині. Були тут також стовпи з гойданкою і дручком до руханки, на якому Степан та його ровесники виконували нераз досить трудні вправи. На подвір’ї були лавки, на яких в літі засідали мешканці дому на балачку, при чому діти й молодь бавилися кожний на свій спосіб. Маленького Степана, відтак ґімназиста всі сусіди, головно власничка дому дуже любили, а то й шанували, як дуже серіозного молодця. Для дітей він був зразком доброго поведення й поваги, що будила пошану й послух. ” (Примітка: двоповерховий будинок за тодішньої термінологією мав партер, перший і другий поверх, тобто фактично був триповерховим – В.М.).

Зараз інколи помилково стверджують, що засновник Пласту народився у с. Биків Мостиського р-ну Львівської обл. Насправді ж у Бикові у сім’ї вчителя народної школи Степана Тисовського народився 16 квітня 1881 інший Олександр Тисовський – теж гімназійний вчитель, але філолог. Причому майже в один час обоє Олександрів викладали як заступники вчителів в Академічній гімназії у Львові: доктор Олександр Тисовський – біологію в головній установі (від 1911), а інший Олександр Тисовський – українську мову у філії (до 1911). Відтак він був переведений до гімназії у Станиславові, де працював тривалий час як дійсний учитель та професор, викладаючи українську, латинську та грецьку мови. В радянський час був науковим працівником Відділу мовознавства Інституту суспільних наук АН УРСР у Львові, де і помер 1960.

Співпадіння за іменем, посадою та місцем праці дезорієнтували укладачів “Енциклопедії українознавства”, з якої ця помилка поширилися на інші публікації. Цієї версії вперто тримаються адміністратори української Вікіпедії, всупереч прижиттєвим публікаціям та численним документам, включно з власноручно написаною автобіографією доктора Олександра Тисовського та запису у метричних книгах львівської греко-католицької церкви Петра і Павла.

Олександр Тисовський з дружиною Іриною. Відень, 1950 (arolsen-archives.org)

Фрагмент метричної книги Успенської церкви (Львів) про шлюб Олександра Тисовського (ЦДІАЛ, ф.201, оп.4а, спр.3383, арк.118)

Облікова картка учня Перемиської гімназії, майбутнього викладача філології гімназій у Львові та Станиславові Олександра Тисовського, з яким плутають засновника Пласту. Перемишль, 1897–1898 (Archiwum Państwowe w Przemyślu)

Фрагмент метричної книги церкви Петра і Павла (Львів) про народження Олександра Тисовського (ЦДІАЛ, ф.201, оп.4а, спр.3329, арк.154)

Фрагмент автобіографії Олександра Тисовського. Львів, 1940 (Архів Львівського університету)

Фрагмент метричної книги костелу св. Антонія (Львів) про смерть Матильди з Балабанів Тисовської (ЦДІАЛ, ф.618, оп.2, спр.2448, арк.38)

Облікова картка переміщених осіб Олександра та Ірини Тисовських (arolsen-archives.org)

Подання ректорату Львівського університету на присудження Олександру Тисовському вченого звання професора. Львів, 1940–1941 (Архів Львівського університету)

Фрагмент газети “Слово польське” (№45 ранковий, 21.02.1899) з повідомленням про смерть Матильди Тисовської (Jagiellońska Biblioteka Cyfrowa)

Джерело: Володимир Мороз

*