СКОБ, любі Друзі та Подрузі! Оце шириться в мережі інхвормація* що 20-ті Збори КУПО визнали Пташат новим Уладом у Пласті. Почну з дефініцій: Пташата – наймолодший пластовий улад (від зачаття до 6 років), що згуртовує батьків-пластунів та пластових приятелів, з метою самовиховання себе та виховання власних та чужих дітей на повновартісних громадян місцевої, регіональної та світової спільноти.

Щоб незнайомі з цим чудовим явищем індивіди пройнялись тематикою, повім вам байку-репортаж “Як Лесик черешеньку садив”.

Прийшов увечері в п’ятницю Тато додому, сів на канапу та, після робочого тижня, розмріявся собі про завтрашній відпочинок – на пилосмоку покататись, гуму на авті перекинути, з малим погуляти, на базар сходити по тижневий запас продуктів, може поспати годинку-другу, а може й “Європу” Дейвіса почитати.

Аж тут чує – Мама у сусідній кімнаті з кимось по телехвону гигоче, про якусь пташачу акцію домовляється. От чудово, подумав Тато, питання “погуляти з малим” перескочило до Мами… Переночували. Ні світ ні зоря Лесик вже гасав по хаті (насправді шукав планшет для забавки), бо ж то вихідний – до школи йти не тра, то й з ліжка стягувать за ногу не приходиться (не то шо в будні). Ледве тато відкрив око, а на нього вже мама пильно дивиться та каже:

– Ой, щось мене спина так ломить, і приснився борщ з фасолею та мнєсом, і вареники з шкварками. Але я не вспію на обід то всьо зготувати – може ти сам поїдеш на Пташата?

Від тої інфи в Тата волосся на лисині заворушилось – таку комбінацію лєгумінів він вже давно… не снив.

Плани, плани (ми смішили Бога)… але пластун завжди доброї гадки:

– Ну добре вже, поїду.

А сам краєм ока дивиться за вікно – дощ почав накрапати, холодно – може змилосердяться, відмінять. Не відмінили, адже пластун словний – раз домовились з дирекцією парку “Знесіння” садити черешеньки у “Черешневому Гаю”, закладеному Митрополитом Шептицьким (бо пластун любить красу і дбає про неї), значить треба садити – і “ніщо нам лихо, ні пригоди”!

Випитав у мами час (11.30) та локацію (дитячий майданчик на “Знесінні”), одержав зібраного новака в жовтій хустині та рушив у путь. Об 11.20 заїхали на пустуючий (що дещо напрягло) паркувальний майданчик біля адміністрації парку “Знесіння”, але оскільки пластун дбає про своє здоров’я (а було ще мокро та холодно), то посиділи в машині ще 7 хвилин. Отож рівно об 11.30 (адже пластун точний) – Тато з відром води, та Лесик з саперною лопатою (такий виряд озвучила Мама, а пластун сумлінний), вийшли на абсолютно безлюдний дитячий майданчик під Лисою Горою на “Знесінні”! Хвилинна мовчанка, здивовані погляди мокрих ворон на віковічних деревах, заляканий погляд дворового пса з-попід лавки – порахувавши до десяти (адже пластун зрівноважений), Тато набирає телефон Мами (цілком очікувано ніхто не відповідає, там же вариться борщ), а тоді дзвінок Куму (бо головний принцип пташацтва то – кумунізм – там найлегше зустрітись з похресниками):

– Та мені Моя казала їхати до лазанки (то біля входу до “Шевченківського Гаю”), тож я вже туди доїздю.

Для немісцевих, різниця у віддалях Лисої Гори та Шевченківського Гаю приблизно кілометр пішки по дуже пересіченій місцевості, або 5-6 кілометрів по асфальтовій дорозі через зазвичай закоркований центр міста.

Пл.сен. Тарас Полихата, ЦМ: про Улад Пташат

Новаки та пташата

Пластун ощадний (час, нерви), тож Тато та Лесик (ну трохи повередувавши звісно) обрали йти пішки. Трохи в гору, трохи в низ, трохи по стежці, трохи по доріжці – за 10-15 хв побачили коло з пташат та їх батьків, і, добігши, поринули у розповідь про перелітних пташат (то ті хто вже нагострив лижі в новацтво), котрі мріють ознаменувати свій перехід добрим ділом (а пластун корисний) – висадженням черешневого деревця на окраїнах “Світовидового поля” (капище дохристиянської епохи IV-II ст до н.е. та древньословянське городище VII – XI ст) найдревнішого з відомих поселень людей на території Львова.

Тож озброївшись пластиковими грабельками та лопатками для піску, сформували колону з новаками (перелітними пташками) в голові та ескортом дитячих колясок у хвості, та рушили у мандрівку по регіональному ландшафтному парку. Попутно учасники вимаршу прослухали лекцію про те, що тут знаходять викопні черепашки молюсків, скам’янілі рештки дерев, унікальні зразки лісової та степової флори – сліди кількох геологічних епох. Пластун пильний, тож пташата почали підбирати всі попутні каменюки та шукати в них сліди динозаврів, але знаходили лиш сеньйорські поради йти рівно та не тікати далеко від стежки (пластун слухняний пластовій старшині, а тому ніхто не загубився). Дійшли-добігли до Гаю, де ростуть кілька старих покручених черешень та двоє працівників парку (благо що кожен з них мав добру штикову лопату) позначили нам місця для посадки молоденьких 14 черешеньок, а подруга Ліана (головний провідник того дійства) розказала як правильно їх садити-поливати.

Пл.сен. Тарас Полихата, ЦМ: про Улад Пташат

Щойно посадили черешню

Пл.сен. Тарас Полихата, ЦМ: про Улад Пташат

Черешенька

І розбрелись дітлахи (поділившись по двоє-троє) порпати дзюри в землі. Тато завзято хвилин 10 рубав саперкою старі кореняги та глину (мозоляки потім сходили три дні), аж поки хтось братерський та доброзичливий (а пластун такий) не підсунув йому штикову лопату і за дві хвилини воронка стала готовою до прийняття ширококорінного деревця. Пташата помагали якнайактивніше – і землю вигрібали, і старі коріння виламували, і деревце тримали, і поливали, і загрібали, і трамбували, і огорожу обмотували – і все це без поспіху та штовханини (бо ж пластун увічливий). А по всьому знову зібрались у коло та отримали винагороду – ручної роботи гаманці-органайзери та плетені відзнаки-черешеньки та іменні знаки для кожного посадженого деревця – мами-організатори певно з тиждень то всьо плели-шили-вирізали-випалювали (а ви собі думали шо то так просто вести пташачі сходини-заходи?).

Ну, а вже потім тортики-канапки-чай-яблука та обов’язкова рухлива забава (той раз то була ретро забава в хованки). Лесик дуже забавився, і пішли звідти вони ледь не останні (і то коли трохи образився, що його сховок викрили не ті хто мав шукати, а добровільні помічники з уже програвших (адже пластун справедливий), хоч Тато вже благав бігти на обід – бо борщ з варениками то наше все!!!

Для чого так багато букв – а щоб зрозуміти, що Пташата саме той улад, що прокидає від пластової сплячки колишніх пластунів та спонукає вивчати пластовий закон – для нових.

Примітки: * подається в авторській редакції 😉

Джерело: Тарас Полихата

*

Лого 100-ліття

Запрошую підписатися

Час від часу ми готуємо підбірку найкращих матеріалів і будемо раді поділитися

Чудово! Ми надіслали лсиста на вказану пошту, його треба відкрити і підтвердити підписку.