Душа спочила…
відійшли турботи,
Покинув біль, тривога відлягла.
Нема куди спішить –
нема роботи.
Вогонь життя раптово згас…

У Чикаго 1 серпня 2019 року на 78-му році життя відійшов на вічну ватру пл. сен. кер. Роман Завадович (пластовий курінь «Вовкулаки»). Залишив у смутку дружину Наталію Горалевську-Завадович, доньку Руслану, близьку та дальшу родину, чиказьку пластову громаду.

У похоронному Будинку музики 5 серпня відбулася панахида. Сумна подія зібрала велику пластову родину і громаду, щоб попрощатися з другом Ромком (пластове ім’я «Зев»), багаторічним станичним «Пласту» в Чикаго. Друзі і побратими – пл. сен. Лідія Ткачук (пласт. курінь «Лісові Мавки»), пл. сен. Андрій Коломиєць (пласт. курінь «Побратими») і пл. сен. Ксеня Ганкевич-Раковська, прощаючись зі світлої пам’яті Романом Завадовичем, поділилися спогадами, розповіли про його життєвий шлях та склали йому подяку за посвяту себе скаутській організації «Пласт», прочитали лист скорботи від Крайової Пластової Старшини.

Традиційною пластовою піснею «Ніч вже йде» пластуни і громада, взявшись за руки, прощалися з багаторічним другом. Похоронна відправа відбулася на цвинтарі святого отця Миколая.

Залишаючи цей світ, Роман Завадович подарував своїй родині почуття любові до ближніх, розуміння одне одного, приналежності до великої української пластової родини.

Роман Завадович був сином Ганни та відомого українського поета і письменника Романа Завадовича. Він народився 31 травня 1941 року, на Поділлі. Його мандрівка у великий світ розпочалася в 1944, коли йому було лише три роки. Як і багатьом українським родинам емігрантів, Завадовичам довелося пережити важкі роки на дорогах війни, в таборах переміщених осіб в Австрії і Німеччині. Золочів, Україна – Бад Верісгофен, Німеччина – Чикаго, Америка. Сюди він прибув разом зі своїми батьками і бабусею в 1949 році.

Родина Завадовичів з перших днів влилася у життя української громади. Роман став учнем катедральної школи святого отця Миколая, вступив до Пласту. У юнацькі роки любив співати, займався спортом. Після закінчення середньої школи продовжив навчання в університеті. У 1969 році одружився з подругою-пластункою Наталкою Горалевською, разом вони прожили 50 років. У них народилася донька Руслана, вихованню якої подружжя Завадовичів присвятило себе повністю, працюючи в батьківському комітеті шкільної ради і у Пласті.

«Присягаюся своєю честю, що робитиму все, що в моїх силах, щоби бути вірним Богові й Україні, допомагати іншим, жити за пластовим законом і слухатись пластового проводу» –

ці слова пластової присяги, складеної в юності, керували його життям. Сумлінність, братерство, доброзичливість, любов і довіра – це чесноти шляхетної Людини, якою був Роман. Як пластун, він пам’ятав про пластовий вузлик на хусточці, що зобов’язував щодня зробити, бодай, одну добру справу. Орденом святого Юрія в золоті – вищою пластовою нагородою за визначну та багаторічну діяльність у Пласті – було відзначено пл. сен. кер. Романа Завадовича.

Пласт під його керівництвом плекав патріотичні, релігійні та педагогічні цінності, важливі для нових поколінь молодих людей. Маючи успадкований від батька талант до слова, часто готував пластові мистецькі вечори та ватри. За професією був графіком і дизайнером. Творіння його рук залишилося на пластових афішах, запрошеннях, грамотах, тощо. Він також займався виготовленням та оформленням весільних запрошень, проектував обкладинки книжок, працював над проектуванням пам’ятників. У житті був філософом. Найбільшим обов’язком вважав опіку над родиною. Його турбувала творча спадщина батька – письменника Романа Завадовича.

У пам’яті багатьох пластунів – спільне таборування – від курінних (гніздових) до крайових, для всіх уладів – від пташат і до сеньйорів, де душею був Зев.

Роман Завадович працював у контрольній комісії Українського Національного музею. Громадська праця часто зводила його з вихованцями, яким він залишив у спадок вервечку добрих справ. Він виховав цілі покоління. Нам його бракуватиме. Сумуємо.

Нехай вітер тебе заколише,
Ніжну пісню співають пташки.
Спи спокійно,
а ми будемо молитись
За спасіння твоєї душі.
Тихо спи, без тривог.
Вічная пам’ять!

пл. сен. Лідія Ткачук, ЛМ

Джерело: Час і події

*

Лого 100-ліття

Запрошую підписатися

Час від часу ми готуємо підбірку найкращих матеріалів і будемо раді поділитися

Чудово! Ми надіслали лсиста на вказану пошту, його треба відкрити і підтвердити підписку.