Дня 3 серпня мала відбутися у Львові розправа проти учительки п-ни Марії Кекиш, яку львівська прокураторія обвинувачувала о злочин шпіонажі. Розправа не відбулася, бо обжалована не явилася. Тому наше громадянство, діяльним членом якого була обжалована, не могло на превеликий свій жаль переконатися чи обжаловання збудоване на зізнаннях конфідента поліції, на ореченню польських знатоків письма і на суггерованих польською шовіністичною пресою здогадах, було би видержало пробу хочби й перед судом.

Та не о питання вини п-ни Кекиш нам ходить. Хочемо напятнувати хуліганство польської шовіністичної преси, яка – як кожду нагоду – так і факт, що п-на Кекишівна, як член головної управи українського «Пласту» – вкладала чимало праці коло защіплення і поширення виховуючих ідей «скавтінгу» в кругах нашої дівочої молоді, намагалася використати до цього, щоби український «Пласт» скомпрометувати і знищити. Зараз по арештованню п-ни Кекиш в марті ц. р. посипались лайки, підозріння і денунціації польської брукової преси, львівської і краківської на «Пласт» та на його управу і його молодих членів. Дарма, що кинене на п-ну Кекиш підозріння не дало польським властям приводу до втягнення кого небудь другого з управи або з членів пластового Уладу у поліційне і судове слідство; дарма і що «Пласт» саме в часі, коли велося слідство проти п-ни Кекиш, жив явно повним життям, розвивався, поширювався, вів свою виховуючу діяльність і ладився до святковання 10-ліття свойого істнування без замітних перепон з боку польських політичних і шкільних властей! — пресовим хуліганам зі всяких «Курієрків», «Цодзєнних», «Вєків» і «Ґоньців» годі було виречися такої гарної нагоди до безкарного погуляння по українській молоді і українськім народі.

Чого то вони не видумали і не виписали з цього приводу на український «Пласт», з якого вже були зообили небезпечну і для «цілости» польської держави військову, шпіонську організацію з військовими фахівцями на чолі, військовими вправами, нічними маневрами і т п. страшними казочними річами. А всі ці безглузді маячення шовіністичних свистків провожали безвпинні наклики за поліцією та безсоромні цьковання властей на наш «Пласт» аж до торжественного проголошення, що – мовляв – «Плаат» вже не істнує.

Чому-ж то польська газетна мафія взяла так на око наш український «Пласт»?

Мабуть він чогось варт, коли наші вороги так напосілися на його знищення. І справді, вони добре знають, чого хочуть, бо знають, яке значіння має цей наш «Пласт» для піднесення і скріплення нашого народнього організму. Світова війна наглядно виявила велику вартість скавтового виховання молоді навіть для таких здорових і кріпких націй, як англійська і американська, а для справи відновлення Польщі польське «гарцерство» було і є ще нині одним з рішаючих чинників. Тому польські шкільні і військові власти невтомно піклуються своїм «гарцерством», організують його і підпирають, а свідомі значіння скавтінгу для народної справи круги польської суспільности жертвують йому чимало сил і моральних чи матеріяльних засобів.

Так на наших очах виховується в «гарцерських» організаціях по всіх польських школах при як найдальше ідучій піддержці властей і суспільности нова генерація польської мужеської і жіночої молоді, здорова тілом і духом, загартована життям серед природи, порадна і проворна, з виробленими вже основами сильного характеру, свідома обов’язків і завдань, які ждуть її в життю нації і держави, приготована жертвувати для них кождої хвилі і на кождий заклик всі сили тіла і духа. Саме цього літа ми бачили цю молодь по таборах, серед наших гір і лісів; ми стрічаємо її щодня і на кождому кроці при праці над собою під проводом окремо вишколених інструкторів.

Ми також читали в часописах, що на міжнароднім скавтовім конгресі в Парижи в днях 23. до 30. липня ц. р. польське «гарцерство» було заступлене окремою делегацією, яка виступала іменем 30 000 польської зорганізованої скавтової молоді, і що польське «гарцерство» цим числом осягнуло по Америці і Англії трете місце в ряді скавтових організацій світа.

Ми все те бачимо і знаємо, але не спиняємося ані на хвилю думками коло питання про наш український «Пласт». Рівнодушно глядимо на його тяжку боротьбу з зовнішним ворогом і з внутрішними деструктивними силами, на які складаються заскорузлість поглядів, егоізм, кириня, безхарактерність і т. д. Самі помагаємо ворожим затіям нерозумінням ваги «Пласту» для загальної народної справи, відпекуванням від співпраці або хочби лише піддержки, навіть прямо ворожою поставою, критикуванням, негодуванням, шкодженням… І дивуватися, що серед таких умовин протягом 10-ти літ істнування «Пласту» надлюдським зусиллям його організаторів таки вдалося згуртовати в ньому хоч 10 прц. загалу нашої шкільної молоді, які творять нині одинокий український скавтовий улад.

Та годі вже! Пора вже й нам отямитися, отрястися з заскорузлости, зрозуміти, що нам нині і завтра ще не вільно легковажити нічого, що може як-небудь скріпити наші сили! А саме «скавтінг» – в нас «Пласт» – являється таким невичерпаним джерелом свіжих, життєдайних сил на тепер і на будуче, бо його завданням створення ідеального типу чоловіка-громадянина.

Тому не критикуймо, не руйнуймо того, що вже зроблене, а берімся до його дальшої розбудови, уліпшення, скріплення і поширення ; горнімся до співпраці коло організування «Пласту», вступаймо в ряди його провідників, опікунів і трудовиків ; помагаймо йому, коли не працею, то морально прихильністю, або хочби й матеріяльною піддержкою! Нехай зникнуть вже раз з поміж нас родичі, які бачать в пластовій праці своїх дітей лише пусте гайнування часу; нехай щезнуть і ті – на щастя немногі – педагоги, провідники і вихованні нашої молоді, для яких «Пласт» все ще забава «у військо», небезпечна для їхнього авторітету а може й для їхньої урядової карієри?

Не надумуймося, не отягаймося, а берімся до діла таки зараз нині, щоби чим скоріш дігнати всі другі народи, яким ми самі дали себе випередити.

Це буде одинокою гідною відповіддю на такі безсоромні обвинувачення нашої ідейної молоді з боку ворожих для всего, що українське, пресових бандитів, як ці, якими закинула «Пласт» польська шовіністична преса з приводу справи п-ни Кекиш. Організуванням і веденням пластового Уладу займається, як відомо, Українське Краєве Товариство охорони дітей і опіки над молодіжю у Львові згідно з уповажненням свойого статута; на чолі Уладу стоїть Верховна Пластова Рада, яка є секцією названого товариства. Так як бюровий льокаль товариства і «Пласту» зареквірований безправно львівським магістратом, урядує товариство і «Пласт» у Львові на разі при вул. Домініканській ч. 11, І. пов. «Достава».

Ст.

Газета "Діло", 16 вересня 1922

Газета “Діло”, 16 вересня 1922

Джерело: irbis-nbuv.gov.ua

*

Запрошую підписатися

Час від часу ми готуємо підбірку найкращих матеріалів і будемо раді поділитися

Чудово! Ми надіслали лсиста на вказану пошту, його треба відкрити і підтвердити підписку.