Стефуранчин Петро, танцюрист, видавець

Петро Стефуранчин, син Андрія і Марії, народився в Соколівці коло Косова 13 травня 1908 року.

Його батько, будівничий церков, придбав фільварок, а потім двір і землю в с. Рожнові Косівського повіту, куди перевіз родину на постійне проживання.

Петро, другий з восьми дітей, навчався у Коломийській гімназії, де 17 лютого 1922 року став членом 19 полку ім. Максима Залізняка (інша назва — 19 курінь ім. Семена Палія). Перший Пластовий іспит склав 28 травня 1922, Присягу — 18 червня того ж року. Пластуном розвідчиком іменований 10 жовтня 1923. Послуговувався пластовим псевдом «Чорний вуж». Учасник табору на Соколі 1926 року.

Закінчив курси українських народних танців Василя Авраменка. У гімназії належав до управи учнівської кооперативи.

У 1927 році, під час навчання у 8-ій клясі гімназії, організував клітину ЗУНРО (Західно-Українсьної Національно-Революційної Організації, що складалася з радянофільськи налаштованих членів УВО і проіснувала коротко). Група провела, за свідченням Зеновія Книша, “кілька дрібних саботажів”, була викрита, п’ятеро її членів були суджені на т.зв. процесі 15-х у Львові (винними себе не визнавали і на суді свідчили, що належали до студентського самоосвітнього гуртка). Рятуючись перед арештом, Стефуранчин 1928 року втік до Праги.

Склав матуру у Празі, 1929 року переїхав до Парижа. Створив ансамбль танцюристів у Парижі, що користувався великою популярністю у французів, не лише у столиці, а й по цілій Франції. Член Українського Національного Союзу, публікувався в «Українському слові». Під час війни працював в Українському Національному Об’єднанні в Берліні, дописував до його органу «Український вісник». Після війни знову в Парижі: заснував книгарню «Кобзар», сприяв виданню газети «Українець». Редагував збірки класики української літератури, займався виданням роману «Марія» Уласа Самчука французькою мовою. Перекладав з чеської, іспанської, французької мов.

Був одружений, але з дружиною-чужинкою розійшовся 1950 року, дві доньки жили в Мексиці.

Помер у Парижі 30 травня 1983 року. Похований 9 червня 1983 року на цвинтарі Пер Ляшез. Оскільки Петро заповідав сестрі, щоб його поховали в Україні, сестра Марія робила певні спроби, однак це його бажання не вдалося здійснити. Згодом сестра перевезла його прах до Америки і 3 вересня 1986 року поховала в Українському Національному Пам’ятнику-Мавзолеї у Вашингтоні.

Майже вся родина, що залишилася в Україні, в радянський час була репресована: брат Андрій та сестра Ірина засуджені за політичну діяльність та приналежність до ОУН, сестри вивезені на заслання.

Джерела:

  1. ЦДІАЛ, ф. 389, оп. 1, спр. 254а, арк. 22; спр. 135, арк. 189; спр. 65, арк. 116.
  2. Микола Ґушул. Рожнів і рожнівчани. Історико-мемуарний нарис п’яти поколінь. — Київ — Косів — Рожнів, 2010.
  3. Газета “Свобода”. — 1983. — ч. 120.
  4. Зеновій Книш. З таємних документів польської окупації Західної України.
  5. Газета “Діло”. — 1928. — ч. 94. — с. 4.

*

*

 

0 коментарів

Опублікувати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Підтримати 100 Кроків

Generic selectors
Exact matches only
Search in title
Search in content
Search in posts
Search in pages
Filter by Categories
1910ті
1920ті
1930ті
1940ві
1950ті
1960ті
1970ті
1980ті
1990ті
2000ні
30 років Пласту в Україні
30Польща
70США
анонс
балачка
бібліотека
біографії
блог
важливе
виховництво
Відеоматеріали
Вічна Ватра
Джемборі 2019
Звук
ЗМІ
історія
курені
медіа
Начальний Пластун
новини
осередки
Персоналії
Подертий черевик
символіка
Сірий Лев
табори
Улади
УПН
УПС
УПЮ
УСП
цього дня
Часівник

Реклама

Запрошую тебе підписатися

Час від часу ми готуємо підбірку найкращих матеріалів і будемо раді поділитися

Чудово! Ми надіслали лсиста на вказану пошту, його треба відкрити і підтвердити підписку.

Pin It on Pinterest

Share This