Полковник Гузар, один із найбільших героїв української визвольної боротьби, приїхав на Карпатську Україну і став невидимим керівником ОНОКС.

Під час чеського нападу полковник Гузар обняв команду оборони будинку Головної Команди “Січі” при вулиці Румунській у Хусті.

Після проголошення самостійності Карпатської України, міністр війни Степан Клочурак призначив полковника Гузаря заступником головного коменданта полковника Єфремова. Гузар був у протимадярській обороні гейби шефом генерального штабу.

Журналіст Тарнавський був ідейним провідником української молоді в Галичині (інакше називався – Коссак).

Він скоро став облюбленим і в Карпатській Україні. Його ідеологічні реферати були взірцем щирого патріотизму. За ним уже було вісім років польської тюрми за політичну діяльність.

Є свідки, що бачили, як полковник Гузар із Тарнавським опустили Хуст мотоциклом в пізніх годинах 16-го березня, коли вже мадярські війська були на мості.

Полковник Филонович в селі Апшиці бачив Гузаря на коні, навіть просив його приєднатись і обняти команду цілого загону, що прямував на кордон Румунії під командою полк. Филоновича, але полк. Гузар був вичерпаний, залишився в Апшиці і від того часу пропав.

Тут, у таборі, сидів з нами один молодий українець, родом з Апші, на ім’я Добош і він нам оповів, що бачив, як один високий, стрункий мужчина з тонкими вусиками, а другий мужчина молодий, середнього росту, білявий із знаком на чолі, були арештовані в селі Апші. Мадяри зараз пов’язали їх, страшно збили і відвели до Солотвина… Тут всі сліди за ними пропали і ніхто їх більше не бачив – у Солотвині їх гонведи замордували.

Після опису ми переконалися, що ці люди були полковник Гузар і журналіст Тарнавський.

Джерело:

1. Смерть полковника Гузаря і журналіста Тарнавського в руках солотвинських мадярських бандитів. Василь Гренджа-Донський. Щастя і горе Карпатської України. Спогади. – Т. 8.

*