Про табори в Солочині 1938 року знаємо з книги “Пластовий альманах” Степана Папа-Пугача. Нижче подамо цитату з книги.
Музей-архів Пластового руху отримав у розпорядження фотографії з архіву Богдана Алиськевича, тоді члена КПС Підкарпатської України.
Серед знимок нашу увагу привернули два кадри, що відображають візит оо. Василіян на пластовий табір.
Цьогорічні пластові табори у Солочині при Сваляві це слава закарпатського Пласту. У них брали участь найвизначніші пластуни і пластунки з цілого Закарпаття.
А це таборувала майже уся Краєва Пластова Старшина. Голова: др. Володимир Бірчак; заст. голови: Анна Устіянович; краєвий звітодавець: Степан Пап-Пугач; члени КПС: Іванка Гірна, Оксана Голубінка, Богдан Рубинович. Останні два члени КПС: др. Богдан Алиськевич та Іван Роман хоч навідали солочинський табор і гостювали в нім кілька днів.
Яка любов і відданість до Пласту була у серцях усіх таборовиків видно з того, що як звичайні пластуни так і члени КПС. стояли на струнко перед таборовою командою, а старша с. Береза (Анна Устіянович) стояла в ряді разом з найменшими пластунками.
Цього року перший раз устроїли самостійний табор Вовченят, в якому таборувало 15 хлопців від 5—15 років життя. Одним з гурткових цього табору був хустський пластун Василь Вайда, що кілька місяців пізніше поляг в обороні Карпатської України.
Перші три табори були відпочинкові і напів інструкторські. Тут пластуни готовилися до іспитів. Краєвий звітодавець Степан Пап-Пугач тоді уже проголосив, що у таборі кожний таборовик повинен перейти пластову пробу, перед якою стоїть.
По скінченні цих трьох таборів відкрилася перша українська “Лісова Школа”, ведена вже виключно українськими старшинами й інструкторами. Та про неї пишемо в окремій главі.
Отці-василіяни на таборі в Солочині, 1938, з архву Б. Алиськевича. Зліва сидить комендант М. Бажанський-Кудеяр, другий, ймовірно, о. Христофор Миськів, ЧСВВ
Отці-василіяни на таборі в Солочині, 1938, з архіву Б. Алиськевича
Та сама подія, відображена на світлині в “Пластовому Альманаху” С. Папа-Пугача
*
