Ярослав Дмитро Рубель, син Івана, народився 20 травня 1918 року у Станиславові.
Навчався у Станиславівській гімназії, яку закінчив 1936 року, згодом вступив на інженерні студії до Львова. Мешкав в Академічному домі. Активний член Карпатського Лещетарського Клюбу від 1936 року, учасник легкоатлетичних змагань у Львові. У 1942—1943 роках став першуном Галичини з бігу на 100 та 200 м.
Член Юнацтва ОУН у Станиславові. Член племені “Передові” у ВСУМ. Співорганізатор табору в Нижневі над Дністром 1942 р., організатор лещетарського табору в Косові (лютий 1943 р.).
Еміґрував до Австрії (1944—46), де продовджував студії у Віденській політехніці, а згодом до Німеччини (Мюнхен, 1946—49). До США переїхав 1949 року. Працював будівничим-інженером.
У Німеччині вступив до куреня “Ватага Бурлаків”, був Ватагом куреня у 1954—55 рр. Виховник і спортовий референт у станиці Нью-Йорк, член Крайової Пластової Старшини, комендант Свята весни на “Вовчій Тропі”. За активну громадську працю нагороджений орденом Вічного Вогню в бронзі й сріблі.
Ярко, якого згодом усі його близькі приятелі стали кликати пластовим псевдом „Роб” або „Робусь”, був привітної, веселої вдачі, товариський, з витонченим почуттям гумору. Його любили усі, радо бачили у свому товаристві, бо він умів своїм гострим даром дотепу розвеселити усіх. Мав великий запас дотепів та жартів, які влучно приміняв у кожній ситуації. Він умів з’єднувати собі людей, любив товариство, мав численних приятелів. За його веселу вдачу та інші прикмети усі його любили, поважали й цінили. – Роман Гавриляк-“Сват”
Референт лещетарства в Українській Спортовій Централі Америки й Канади (УСЦАК). У 1966—71 і 1978—83 — голова Карпатського Лещетарського Клюбу, організатор лещетарських, тенісових і плавацьких змагань. Був членом Українського Олімпійського Комітету. Відзначений управою КЛК за спортову діяльність, УНС за організування впродовж 20 років змагань з плавання на “Союзівці”.
Помер 24 жовтня 1987 в Нью-Йорку. Похований на цвинтарі св. Андрія в Бавнд-Бруку.
Джерела:
- Спогад Романа Гавриляка
- Посмертні згадки у газеті “Свобода”
- Довідка в Енциклопедії Української Діяспори
*
