Олександер Луцький: Спад пластового доросту – загрозливе явище

Читаючи різні пластові видання, статті провідних пластунів, рекомендації, ухвалені кінцевою сесією Пластового Конгресу Другого і 5-им Збором Конференції Українських Пластових Організацій — КУПО та звіти поодиноких Крайових Пластових Старшин з нагоди їхніх Крайових З’їздів, бачимо, що майже всі здорово думаючі пластові провідники недвозначно стверджують, що Пластова Організація не є самоціллю для себе.

Пласт — це одна складова частина всієї української спільноти — в тому спільному великому процесі розбудови українського життя в поселенні під оглядом завершення національної, релігійної, політичної, культурної та господарчої зрілости, — Пласт має виконувати одне із спільнних завдань, а саме виховувати молодь при помочі пластових метод на повновартісних, зрілих та активних громадян української загальної спільноти.

Коли воно так, а інакше й не може бути, то річ зрозуміла, що всі успіхи чи неуспіхи, позитивні чи загрозливі явища стають самозрозуміло предметом заінтересування не лише пластових виховників чи гурта пластових провідників, але й ширшої спільноти, якій майбутнє української державницької ідеї дороге, а в першу чергу є вони щиро близькі батькам нашої молоді. Виховання ж бо дітей і молоді — це в першу чергу природний обов’язок і право їхніх батьків, а всі інші чинники, як церква, школа, молодечі організації, — хоч яку велику ролю відіграють у вихованні молоді і хоч не раз мають вони й домінуючий вплив, — все-таки є вони лише допоміжним чинником, який не виеліміновує. ані не заступає засадничих природних і законних прерогатив батьків. Тому то й церква, і школа визнають цю ролю батьків і з нею поважно рахуються. Це саме відноситься і до молодечих організацій, будь це Пласт, СУМ, ОДУМ, студентські чи інші організації молоді.

То ж і не дивота, що тим батькам, які думають глибше та на дальшу мету, а також прихильникам Пласту дуже дорогі всі успіхи Пластової Організації. Вони ж також і боліють будь-якими нездоровими чи загрозливими явищами в житті цієї організації. Це ж бо, що і як діється в Пластовій Організації, чи і який вплив має вона на їхніх дітей у тому віці, коли кристалізується щойно характер молодої людини, — має часто рішальний вплив на ціле дальше її життя, на устійнення її характеру, підходу до життєвих проблем, вироблення світогляду та завершення зрілости як дорослого повно-вартісного члена української спільноти.

В цій статті хочу обмежитися лише до звернення уваги на два загрозливі явища, які заобсервовуємо в житті Пластової Організації упродовж останніх кількох літ, а які повинні б зрушити нас не лише до відважної застанови, але й до ясної і конкретної акції не тільки пластових провідників, але також і прихильників Пласту, батьків молоді та чільних громадських діячів.

Першим таким вражаючим загрозливим явищем є стверджений від кількох літ постійний спад наймолодшого доросту — новацтва до всіх молодечих організацій, а в тому й до Пласту. У звітах на цьогорічний 10-ий Крайовий Пластовий З’їзд у США і голова Крайової Пластової Старшини, і діловод організації і голова виховного сектора, і крайові коменданти стверджують, що кількість пластового новацтва на терені США постійно вже майже вісім років маліє. Не краща ситуація існує і на терені Канади. А коли взяти під увагу інші країни, як Німеччину, Арґентіну, Австралію, — то там Пласт згуртовує пропорційно взагалі дуже мало молоді, а вже кількість наймолодшого новацтва є зовсім незадовільна. Найбільш загрозливим це явище є тим, що переважаюча кількість дітей і молоді не належить не тільки до Пласту, але й не є охоплена у належній кількості і в жадних інших молодечих організаціях.

Дехто з пластових провідників обмежується лише до ствердження самого факту спаду новацтва і малого припливу до нього, бо ж тяжко заперечувати ясну мову статистики членства. Дехто, не вглиблюючись в суть проблеми, чи то йдучи по лінії найменшого опору, дуже поверховно скидає вину за такий стан на батьків, але мало хто входить у глибшу аналізу цього стану, ані ніхто не ставить виразно справи, що Пластова Організація чи її провідники конкретно зробили з метою поліпшення ситуації чи що принайменше пропонують, що треба б зробити у цій справі їх наслідникам у проводі. Це справді дуже поверховне ставлення справи — що два роки на протязі останніх шести літ лише повторювати, що є зле, що кількість пластового новацтва постійно спадає, а нічого в тому напрямі не робити. Безперечно, виховна праця з існуючим і охопленим членством Пласту займає увесь час виховних кадрів, але, з другого боку, не можна провідникам організації не думати наперед і не діяти конкретно над допливом доросту, бо інакше дальше існування організації в майбутньому буде під знаком запиту.

Новацька збірка в Бен-Метірі, 1951 р. Провідник пластової групи пл. сен. Володимир Савчак пов'язує новоприйнятій новачці Марті Мамчин новацьку хустку

Новацька збірка в Бен-Метірі, 1951 р. Провідник пластової групи пл. сен. Володимир Савчак пов’язує новоприйнятій новачці Марті Мамчин новацьку хустку

У мене немає найменшого сумніву, що несправедливо було б кидати обвинувачення за цей загрозливий стан чи то на самих лише батьків чи тільки на виховних і організаційних провідників даної організації. Причин щораз меншого допливу дітей до всіх молодечих організацій є куди більше, і вони є різного характеру, так у середині даних організацій, як і на зовні — в проблемах цілости української спільноти в діяспорі та зовнішнього оточення, серед якого живемо.

Все таки, отже, якщо хочемо втримати себе в діяспорі на поземі свідомого національного українства, якщо хочемо зберегти наші рідні церкви, школи, громадські та політичні організації і установи, якщо хочемо зберегти в майбутньому Пласт і інші молодечі організації, — то треба нам усім спільно, усій свідомій спільноті перейти із стадії говорення тільки, а приступити до негайної і конкретної акції на широку скалю за радикальний зріст і активну участь нашої дітвори і молоді в житті і дії наших церков, шкіл українознавства, молодечих організацій, за збільшення кількости дітей і молоді у Пласті.

Другим наявним загрозливим явищем в дії Пласту, що його хочу порушити в цій статті, є значна втрата пластового членства при переході з юнацтва до старшого пластунства у віці близько 18-го року життя. Статистика виказує, що великий відсоток юнацтва (це відноситься й до тих, що були добрими пластунами за часів свого юнацтва) перестає бути активним з віком 18 літ, коли пластуни виходять з рядів юнацтва. Деякі або взагалі не активізуються в старшопластунстві або згодом відпадають. Вправді деяка частина з таких членів по упливі кількох чи навіть кільканадцяти літ повертається назад до Пластової Організації, коли вони вже мають своїх власних дітей, але ця втрата в міжчасі від’ємно відбивається на тяглості праці та втриманні її на поземі рівного віку даного періоду. Тоді й заходять різні проблеми т. зв. «прірви», «старих і молодих» та тим подібне. Бо ж коли бракує молодших людей для продовжування виховної молоді, то хтось мусить цю прірву заповнити, і силою обставин заповнюється вона людьми старшого віку, що з черги знову доводить до проблем «прірви» між молодшою і старшою генерацією, і так воно тоді крутиться в зачарованому колі.

Причини такого стану також є різні, і внутрі і на зовні, але мало хто з’ясовує їх відважно і шукає розв’язки. Виглядає, що у випадку втрати юнацтва більше є причин по внутрішній лінії, хоч є також багато об’єктивних причин зовнішнього порядку, над якими організація не має безпосередньої контролі. Але всякі причини вибуття членства із закінченням юнакування по внутрішній лінії треба таки ясно ї відважно з’ясовувати собі та тактовно направляти, оскільки ми взагалі є здібні до об’єктивної аналізи і допускаємо право і можливість її самокритики і шукання дійсних причин такого нсвідрадного явища. А всім нам, і пластовим виховникам, і провідникам, і батькам пластової молоді повинно однаково залежати на тому, щоб ряди пластової молоді не меншали, а навпаки постійно збільшувалися.

Табір юначок на "Зеленому Ярі" під проводом коменданти ст. пл. К. Дяків, юнацької виховниці з Дітройту - 1966 р.

Табір юначок на “Зеленому Ярі” під проводом коменданти ст. пл. К. Дяків, юнацької виховниці з Дітройту – 1966 р.

Оці два невідрадні явища, на які сьогодні я хотів звернути особливу увагу, є дуже загрозливими для дальшої правильної дії, а то й існування наших молодечих організацій. І вони відносяться не лише до Пласту, але й усіх інших молодечих організацій. Тому й треба усій українській спільноті, а зокрема всім батькам української молоді приступити негайно до відповідної акції і протиакції, поки не буде запізно, поки не пропадемо в молоху всесвітньої денаціоналізації, поки не затратимо свого знамени української політичної еміграції.

Якими правильними і далеко йдучими вказівками, яким правильним із способів протиакції є гасла, кинені головою Головної Пластової Булави, пл. сен. Василем Палієнком: «Іду на вас! — На вас усіх — денаціоналізаціє, зневіро і байдужосте, свари та роздори — Пласт іде війною!»

І такою війною треба дійсно Пластові і його приятелям безпощадно йти.

Джерело: Пластовий шлях, ч. 2, 1971

*

0 коментарів

Підтримати 100 Кроків

Generic selectors
Exact matches only
Search in title
Search in content
Search in posts
Search in pages
Filter by Categories
1910ті
1920ті
1930ті
1940ві
1950ті
1960ті
1970ті
1980ті
1990ті
2000ні
30 років Пласту в Україні
30Польща
70США
анонс
балачка
бібліотека
біографії
блог
важливе
виховництво
Відеоматеріали
Вічна Ватра
Джемборі 2019
Звук
ЗМІ
історія
курені
медіа
Начальний Пластун
новини
осередки
Персоналії
Подертий черевик
символіка
Сірий Лев
табори
Улади
УПН
УПС
УПЮ
УСП
цього дня
Часівник

Реклама

Pin It on Pinterest

Share This