Яримович Роман, визначний пластун

Я мав велику честь і щастя проживати в сім’ї великого патріота України, якого не зламали тоталітарні репресії. Це непересічна постать типового галицького інтеліґента, високоосвіченого і патріотичного, доля якого склалась так, що пройшовши війну, тюрму на Лонцького, відбувши 11 років каторги в Норильську і ще 4 роки на поселеннях в Сибіру, дожив майже до 94 років.

Походив Роман Яримович з інтеліґентної родини. Народився 16 квітня 1912 року в м. Долина. Батько Михайло був суддею, а дідусь священиком, парохом с. Кореличі біля Перемишлян. Ми їздили туди, де він похований, їздили в Долину на могилу батька, де є сімейний гробівець. До 1924 проживав у Долині, від 1924 до 1931 навчався у Стрийській гімназії; від 1931 до 1938 — у Львові, спочатку в Політехнічному інституті, на лісівничому факультеті, потім в університеті, на юридичному факультеті. Від 1931 до 1932 року мешкав у родині Романа Шухевича на вул. Косинєрській 18/20, з яким навчався. Належав до студентської організації «Основа», а також до організації «Правнича громада».

Від 1925 року пластун 5 куреня ім. Ярослава Осмомисла (Присяга 1926 року), від 1929 — куреня УУСП «Червона Калина». Разом з товаришами Степаном Бандерою, Ярославом Падохом, Мирославм Петріною та іншими ходили гірськими хребтами Ґорґан, Бескидів. Мав псевдо «Кера».

Від 1929 року член ОУН, пройшов вишкіл, закінчив хорунжим. Займався вишколом хлопців ОУН в Стрию.

Від 1939 року працює в Кракові в УЦДК — Українському центральному допомоговому комітеті, референтом продовольчого постачання. У 1941 році за вказівкою ОУН скерований в німецьку армію перекладачем, в дивізію «Вікінг». Від 25.06.1941 до липня 1942 пройшов з дивізією до Грузії, до м. Майкоп, де був поранений.

Вернувся на лікування в німецький госпіталь у Львові, де лікувався до липня 1943 р. Після цього знову працював в УЦК, але вже у Львові. У цей час у них на квартирі мешкав відомий український стигматик Степан Навроцький.

Один раз, коли у Романа були 2 товариші з ОУН, прийшла німецька поліція, наложила їм кайданки і зробили обшук помешкання. Але Степан Навроцький їх завірив, що їм нічого не станеться, і справді, їх звільнили, а машина, яка приїхала, мабуть, за арештованими, залишила їх. Під впливом Степана Навроцького Роман Яримович відмовився евакуюватися з УЦК, перебрався в Карпати і думав, що там німці зупинять большевиків. Там влітку 1944 р. народилась донька, тож можливість втікати відпала. Начальник штабу УПА Олекса Гасин порадив Романові перечекати, а потім перебратись до Львова. У цей час він став учителем у Верхній Рожанці.

Повернувшись до Львова, влаштувався в готельному тресті плановиком. Але тут уже 18 жовтня 1945 р. його арештували. Потім півроку в тюрмі на Лонцького, звичайно, із биттям.

25 лютого 1946 р. засуджений до 15 років каторги, але відбув тільки 3 роки, а потім виправні роботи.
Тільки в 1956 році повернувся в Україну. Але у Львові не дозволили працювати, влаштувався в Роздолі, Миколаєві в монтажних управліннях. У 1958 р. вдалося влаштуватися у тресті «Сантехмонтаж» бухгалтером. Там і пропрацював до пенсії в 1976 році як начальник економічної лабораторії.

У довоєнні часи 1930—1933 у Яримовичів на вул. Пісковій проживав відомий художник-карикатурист Едвард Козак. Спочатку малював олійні етюди, гуаш, потім працював як художник і редактор карикатурист журналів «Дзвіночок», «Комар». Еміґрував до США, де продовжив малювати. В 1990 році відвідав Львів і свого товариша Яримовича. До п. Яримовича на свята — Великдень і Різдво — обов’язково приходив Микола Колесса, це родина його жінки Кливак. Обоє сеньйори-пластуни, деколи до них приєднувався їхній товариш, лікар-пластун Володимир Паланиця, дочка якого також мешкала колись у них. Підтримував контакти з товаришами, випускниками Стрийської гімназії. При відкритті першої гімназії в Україні, в Стрию, він їй дарує великий сімейний фортеп’ян.

Бере активну участь у створенні Спілки політв’язнів, Львівського кураєвого братства ветеранів визвольної боротьби.

Пише звернення до п. Лариси Скорик «Про реабілітацію». Підготував проект до Верховної Ради «Правове обґрунтування концепції приватизації і творення права власності», який передав п. Кендзьору та Косіву.

Займався розробленням статуту садово-городнього товариства «Червона Калина» для політв’язнів у Винниках.

Передплачував газети «Українське слово», «Нескорені», «Дзвін Севастополя», журнал «Пластовий шлях». Листувався з товаришами з діяспори.

Помер 23 березня 2006 року.

Хіта Іван, 1938 р.н., зять п. Яримовича

Підтримати проект

*

0 коментарів

Підтримати 100 Кроків

Generic selectors
Exact matches only
Search in title
Search in content
Search in posts
Search in pages
Filter by Categories
1910ті
1920ті
1930ті
1940ві
1950ті
1960ті
1970ті
1980ті
1990ті
2000ні
30 років Пласту в Україні
70США
анонс
балачка
бібліотека
біографії
блог
важливе
виховництво
Відеоматеріали
Вічна Ватра
Джемборі 2019
Звук
ЗМІ
історія
курені
медіа
Начальний Пластун
новини
осередки
Персоналії
Подертий черевик
символіка
Сірий Лев
табори
Улади
УПН
УПС
УПЮ
УСП
цього дня
Часівник

Реклама

Pin It on Pinterest

Share This