Завдяки пластовому рухові на Закарпатті витворилася своя пластова поезія, що друкувалася по більшій часті у «Пластуні» та пластовому кутику «Пчілки». До розвитку пластової поезії спричинилися спочатку українські поети, емігранти і свої, а згодом уже й молоді пластуни.

Із-за національно-мовного розвитку на Закарпатті, може бути, вони не стоять на вершку досконалости української поезії, однак у свому часі вони сповнили своє патріотичне і виховне завдання.

Сьогодні публікуємо твори відомого закарпатського письменника, поета, громадського діяча, журналіста, а також і пластуна – Василя Гренджі-Донського (який, до речі, зробив авторську обробку відомої пісні “Пливе кача по Тисині“), якому 24 квітня 2017 р. виповниться 120 років від дня народження.

ЗАКАРПАТСЬКІЙ МОЛОДІ

Піднявся рідний стяг ізнов,
Карпатський вітер ним колише,
А сяйво сонця із-за хмар,
На йому літерами пише:
Вперед, вперед!
Свій соняшно-блакитний стяг,
Ви сильно в двох руках держіте,
А прийде вихор звідкіля —
Прапор ви кріпко бережіте,
Щоб не зваливсь.
Щоб буйний вітер не зірвав,
З болотом бурі не змішали,
Щоби незваині без нас
Про нашу долю не рішали,
А ми самі!
Срібну Землю — Рідкий Край,
Не зрадьте, не продайте,
Не забувайте за народ,
На Рідне Слово пам’ятайте,
Вперед, вперед!
А працю вмійте шанувать,
Громадську, величаву,
Все лиш з народом і за народ,
За волю, честь і славу,
Вперед, вперед!

(Із збірки «Тобі Рідний краю», Ужгород 1936)

НАШІ ПЛАСТУНИ

Раді, веселі машерують,
Трубач в трембіту затрубів —
Це наші хлопці з під Карпатів,
Молода гарда пластунів.

Вітрик тепленько повіває,
Цілує лиця молоді,
І колише їхнім прапором,
Прапором Срібної Землі.

Земля цвіте під їх ногами,
Усміхнувся їм зелений гай,
Куди ж герої спочивають
Убиті за наш, Рідний Край!

(Пластун, 1923 р., ч. 1)

ЗОЗУЛЯ В ПОЛІ

Закувала зозуленька — куку,
Зозуленька та сивенька — куку.
Ясинина зеленіє,
Поточок тече, шуміє,
Куку, куку, куку.

Зозуленька на яворі — куку,
То в долині, то у горі — куку.
Гай широкий, рай і воля,
Серед лгса, серед поля,
Куку, куку, куку.

Рано зрання ще світає — куку,
Сонце зайде, спочиває — куку.
Гей, весно, весно чудова,
Гей голузко березова,
Куку, куку, куку!

(Пластун, 1925 р., ч. 1)

Джерело: Степан Пап-Пугач. Пластовий Альманах.


Найкращий лайк – це 20 гривень 🙂

Завдяки вашим пожертвам наш проект розвиватиметься далі, публікуватиме більше статей, архівних матеріалів та репортажів з історії Пласту та українського молодіжного руху.



*