Остап Стернюк: Спогади бувших пластунів

Я народився в Пустомитах в 1909 року. Мій татко був деканом Щирецьким. Нас було четверо: сестра Оксана, 1898 року, Володимир з 1907 року, я з 1909 року і ще була сестра Орися (Ірена).

1 і 2-й кляс я скінчив в Пустомитах ще за Австрії. В 1918 році я ходив до Народної школи. Йшла війна між військами ЗУНР і Польщtю. По закінченні початкової початкової школи пішов вчитися до Академічної гімназії на вул. Яна Сап’єги. Пригадую собі страшенну історію знищення патріотки Ольги Басараб – рідної сестри моєго швагра. Її замучили польські поліціянти-кати в катівні-тюрмі на вул. Лонцького (в слідчому арешті на вул. Яховича — ред.).

Я вступив до Пласту, навчаючись в І-му гімназіяльному клясі. Пластовим інструктором в мене був Стефан Коржинський. Його брата ми називали «Фунцьо». З пластових років пам’ятаю, що ми, пластуни, на святах несли варту біля плащівниці. На свято скаутів світу – свято Юрія – всі пластові частини збиралися на Сагарі, за горбами, за озером, на пісках. Там мали змагання по підходах, теренознавстві. По мапах мали зібратися на загальний збір в певному місці. Це було пластовим завданням. Ходили з пластунами в прогульки навіть на Гуцульщину, на Писаний Камінь, на Говерлю з Закарпаття, на Шпиці. Згадую, як в горах, на Шпицях нас захопив снігопад. Багато разів я був на пластових таборах на Соколі. Пам’ятаю, як ми робили ношу, щоб принести на гору, в табор «Сокіл» з Митрополичих палат митрополита Андрія Шептицького. Я також з гуртом пластунів ніс нашого владику на ношах. В той час Андрій Шептицький вже погано ходив в гору. Пригадую, як він смачно їв разом з нами хліб з маслом, яким частували його пластуни, і запивав, по пластунськи, чаєм з менашки.

Митрополит Андрей Шептицький на Соколі

Митрополит Андрей Шептицький в дорозі на Сокіл, 1930

У Львові було дві академічні гімназії. Основна і філія. В польсько-українській війні поляки зайняли основну під шпиталь (І-у Академічну гімназію на вул. Яна Сап’єги). Тому нас переселили в Народний Дім. І-а академічна вчилася на першому поверсі Народного Дому, а філія гімназії – на другому. Молитися ми, гімназисти, ходили до Преображенської церкви. З 9-ї години ранку була Служба Божа. Потім отець Вітошинський дуже гарно вів церковний хор. Ми співали псалми Бортнянського на церковних хорах. Мене о. Вітошинський любив і довіряв розкладувати ноти хористам і довіряв мені свою паличку для диригування. Ми також співали твори Веделя. Потім введено співи по книжках і нотах. Пригадую, що ще до о. Вітошинського хор проводив Станіслав Людкевич. О. Вітошинський признався, що він є з нашої фамілії.

Мені приємно, що мій вуйко (мамин брат) також був священиком і батьком полковника Євгена Коновальця з села Зашкова коло Львова. В долині села Зашкова мій вуйко Михайло Коновалець був директором школи. Похований на цвинтарі цього села. Звідси родом є відомий пластун «Лісовий чорт» Ромко Мармаш.

В гімназії мене вчив математики батько відомих пластунок, Сітницький – залишив про себе добру згадку в моїй памяті.

Пригадую страшні звірства, які вчинила наді мною польська поліція. Била мене гумовими палицями, роздягнули догола, вимушували, щоб я признався в приналежності до ОУН. Не добившись признання, закрили в окремій кімнаті у стоячу труну, замкнули в ній на цілу добу в стоячому положенні. Щоб не били мене вони зранку знову, прийшлося «збрехати» – що був лиш прихильником ОУН.

Ще навчаюсь в гімназії, я заложив пластовий гурток в Пустомитах, мав 7-8 хлопців і ними керував. В 1928 році, по закінченні гімназії, поступив до Богословської академії. Мене прийняв А. Шептицький. Провчився 5 літ. Закінчив її в 1933 році. В 1933 році я оженився. Моя дружина – Кисілевська. Мого тестя звали Нестор Кисілевський. Він був священиком в с. Рядчі. Фаміліант Кисілевських побудував церкву в Осмолоді. Коли батько хотів подякувати Сліпому за те, що мене прийняв до Богословської академії, він відповів, що не він мене прийняв, а А. Шептицький. Я цим дуже гордився.

В 1944 році большевицьке НКВД вивезло з моєї землі, дали 20 років Сибіру, крім того ще дали 5 поражень, тобто властиво я мав би вернутися на Галичину тільки в 1990 роках. Я працював на 29 шахті. Після смерті ката Сталіна мене випустили, але аж в 1956 році зняли судимість і другі “огранічєнія”. Жінка з Талюсею і Христею приїжджала до мене в Воркуту. Я перебув цей страшний час. Нас тримали у вічному голоді. Думалося там: чи колись наїмося до сита хліба. Той кусок хліба, що давали в Сибірі, нагадував липку масу, ніби варений. Люди гинули. Мене якось підгодовував кухар зі Львова. З Воркути втікнути було неможливо.

Кругом болота і тундра болотяна. До материка тисячі километрів. Один якось заховався у вугілля і 150 км проїхав. Не витримав голоду, вийшов на якійсь зупинці. Його зразу ж продали, бо всі службовці залізниць Сибіру були довірені НКВД. Охранка лагерів знущалася над в’язнями. Часто виводила по 50 в’язнів в тундру і примушувала кластися на болота, порослі карельською, низькою (50-60 см) березою і лозою. Ходити по тій заболоченій тундрі було важко, лиш місцеве населення Комі (коміки) їздять по ній на санях, запрягаючи в них по 4-6 оленів.

Що до Пласту: Пригадую, що для прогульок тяжко було дістати шатра. Тоді їх не було в продажі, як тепер. Шатра військові коштували дорого. В подорожі брали ми з собою коци, робили шалаш, спали на землі, підстеливши під себе гіллячки дерев, сіно, суху траву. В Пласті був мій стриєчний брат Богдан Стернюк. Він виїхав потім до Італії до своєї тітки Соломії Крушельницької – співачки, українки світової слави. В Пласті був і мій родак по тітці – Мармаш з с. Зашкова. Зараз ще жиє його сестра – монахиня ордену С. С. Василіянок Софія Мармаш, в с. Зашкові. Пам’ятаю відомого пластуна і пластового організатора, а пізніше відомого вченого Василя Кархута.

Давні це були часи, ох, дуже давні, а ніби вчора…

Що я зробив для Пласту як пластун? – Організував пластовий гурток в с. Пустомити з селянських дітей: Село-Пласт. З ними ходив на свято святого Юрія на Сагару. Прикро мені було, бо не мали шатрів та спорядження для подорожей. Пригадую собі далекі подорожі з Северком Левицьким по Гуцульщині. Він приїжджав до мене в Пустомити. Звідси ми їхали до Коломиї, а далі пішки до Косова і в гори, до с. Ворохти. Пригадую собі, що прогулька проходила через Гуцульщину, село Красноїля, г. Писаний Камінь, озеро Шибене, звідки гуцули дараби сплавляли, ліс по Черемошу.

Пригадую прогульки з с. Пустомит до м. Галич. Йшли пішки, переходили безліч річок і рік. Запам’яталися мені горці-гуцули тих часів, що укріплювали береги гірських рік від руйнування повінню: смерековими стінами – кашицями. Пригадую, як гуцули при будові тих кашиць оброблювали кожну смереку в так званих лорах – жолобах. Стягали з смерек кору трикутними корованями. Кору везли до гарбарень, для гарбовання шкір. Дуже трудолюбивий люд. Та прикро, що гуцули в ті часи добре пили. Видно, від несвідомості. Не було там, як в нас, “Просвіт”. Товариства “Просвіта”, “Сокіл-Батько”, “Сокіл”, “Січ” – відіграли велику роль в вихованні свідомого люду, як і організація Пласт.

Правда, товариство “Січ” за часів Дашкевича була більш радикальною, як і пізніше товариство “Луг” – організацією. Тому я і повторюю, що Пласт дав мені перш за все національну свідомість, яка в ті часи і тепер, була і є найголовнішою.

Згадую знаменитого Івана Чмолу. Я його зустрів в таборі на Соколі. Він був комендантом. Під табором Сокіл пролягала залізничка, що вела до Брошнева, до тартаків. Андрій Шептицький мав тут свої ліси і в них були жидівські тартаки з різними видами пил і пилочок. Тут вони виготовляли тоненькі дощечки для Палестини.

Скавтмайстер І.Чмола з пластунами на Соколі

Скавтмастер І. Чмола з пластунами на Соколі

З тих дощечок виготовляли пачки для помаранчів, котрі експортували жиди з Палестини на Україну-Галичину. Шептицький по матері мав зв’язки з польською національною гілкою. Мама його була з родини письменників. Але Шептицький Андрій був переконаним українцем-галичанином. Батько Митрополита сказав, що в нього серце руське, тобто українське. Українців в давні часи називали: русинами, від слова – Русь Київська. Але не треба утотожнювати назву Руський з назвою Російський.

Це є дві різні назви. Російський народ це є: Московський народ, Московни, Московське князівство. Слово Росія придумав цар, кат України – Петро І. Історики Московські привласнили собі слово Русь, як колись воєводи Мрсковскіє захопили, обдурили і привласнили собі козацьку Україну і нашу історію Княжої України – Руси, Київської Руси. Україна – це не Росія.

Більш-менш Україна Галицька мала свободу за Австрії. Пригадую собі молодіжні товариства “Сокіл-Батько” і “Січ”. Т-во “Сокіл” було подібне на польський “Сокул”. В 1914 році пригадую великий Злет “Соколів” у Львові. Я маю десь фотографію на цему святі разом з мамусею і братом Володимиром – сьогоднішнім Митрополитом. Ми були всі у гарних вишиваних сорочках.

Пригадую подібні свята “Соколів” в моїх Пустомитах. Молоді хлопці виконували вправи з списами, зробленими з дерева. На кінцях “списів” були хоруговки. Другі виконували гімнастичні вежі. Це було на площі біля школи. Сотні людей спостерігали за святом “Соколів”. Розповідала мені моя мамуля, що в нас мав місію в Пустомитах, в 1907 році Митрополит Андрій Шептицький. Мене ще не було. Брат Володимир мав декілька місяців. Митрополит мав чорну рясу і взяв Володимира на руки, бо в нас гостював. Мама переживала, щоб Володимир не “намочив” Митрополита. Не думав тоді Митрополит Андрей Шептицький, що носить на руках майбутнього (через 75 років) митрополита Галицького: Володимира Стернюка.

Такого Митрополита, як Андрій Шептицький, вже, напевно, не буде на Україні ніколи. Це світла постать в нашій історії. Був надзвичайно освічений, мав різні студії, в національному погляді був генієм. На місці його родинного гнізда в с. Прилбичі на Яворівщині нема нічого, лиш тільки камінь…

Отець Остап Стернюк, І полк пластунів Академічної гімназії

22.ХІ.1990 р.

Джерело: Музей-архів пластового руху

*

0 коментарів

Підтримати 100 Кроків

Generic selectors
Exact matches only
Search in title
Search in content
Search in posts
Search in pages
Filter by Categories
1910ті
1920ті
1930ті
1940ві
1950ті
1960ті
1970ті
1980ті
1990ті
2000ні
30 років Пласту в Україні
30Польща
70США
анонс
балачка
бібліотека
біографії
блог
важливе
виховництво
Відеоматеріали
Вічна Ватра
Джемборі 2019
Звук
ЗМІ
історія
курені
медіа
Начальний Пластун
новини
осередки
Персоналії
Подертий черевик
символіка
Сірий Лев
табори
Улади
УПН
УПС
УПЮ
УСП
цього дня
Часівник

Реклама

Запрошую тебе підписатися

Час від часу ми готуємо підбірку найкращих матеріалів і будемо раді поділитися

Чудово! Ми надіслали лсиста на вказану пошту, його треба відкрити і підтвердити підписку.

Pin It on Pinterest

Share This