Сорока Михайло, політв’язень, учасник Кінґірського повстання

Михайло Сорока (27 березня 1911 — 16 червня 1971) – пластун куреня ч. 28 ім. Дмитра Байди Вишневецького в Українській чоловічій гімназії у Тернополі, куреня ім. Б. Хмельницького (м. Ржевниці, Чехія); член проводу СУПЕ в Празі; субреферент преси, редактор «Вістей СУПЕ».

Інженер-архітектор. Член ОУН; організатор підпілля «Північ»; один з керівників Кінґірського повстання. Багатолітній (до смерті) політв’язень.

Народився у селі Великі Гнилиці Збаразького району на Тернопільщині. Батько Михайла рано помер. Виховували його бабуся з дідусем. Навчався в Українській чоловічій гімназії у Тернополі, де став завзятим пластуном. Згодом його перевели у реальну гімназію у Ржевницях біля Праги, закінчивши яку, студіював архітектуру у Празькій політехніці, отримав диплом інженера-архітектора. Вступив до ОУН. Провід організації післав його на рідні землі з завданням формувати нові лави борців. У 1937 р. його ув’язнила польська влада; карався у тюрмах Чорткова, Станіславова та в концтаборі «Береза Картузька». З розпадом Польщі у вересні 1939 р. вийшов на волю та одружився з Катериною Зарицькою. Та вже у березні 1940 р. їх обох заарештовує НКВД; Михайла засуджують на вісім років таборів у Воркуті. Вагітна дружина залишається в тюрмі у Львові.

На засланні Михайло Сорока створив організацію ОУН — «Північ», або «Заполярні Соколи України».

Відбувши термін, вперше побачив свого сина вже восьмирічним хлопчиком. Недовго втішався ним, бо був висланий на поселення у Красноярський край. У 1952 р. знову заарештований, засуджений на кару смерті, яку замінено 25-літнім тюремним ув’язненням. Винесли цей вирок на підставі повідомлення про діяльність ОУН — «Північ», яку описав, потрапивши за кордон, один з колишніх товаришів по неволі. Далі поневірявся у таборах Маґадану, Тайшету, Караганди, Кінґіру.

16 травня 1954 р. вибухнуло Кінґірське повстання в’язнів. Михайло Сорока був одним з його ініціаторів. Воно протрималось сорок днів, але опір було зламано, повсталих подавлено гусеницями танків.

Останнє місце неволі Михайла Сороки — табір №17 у Мордовії, де, після чергового інфаркту, його прийняла мордовська земля.

Рідним і друзям, колишнім політв’язням, у вересні 1991 р. вдалося домогтися дозволу на перепоховання праху багатолітнього (34 р.) в’язня сумління у землю рідної України.

Спочиває вічним сном поруч з дружиною Катериною Зарицькою. На могилі встановлено пам’ятник з чорного полірованого граніту у вигляді горизонтальної плити.

Підтримати проект

*

0 коментарів

Підтримати 100 Кроків

Generic selectors
Exact matches only
Search in title
Search in content
Search in posts
Search in pages
Filter by Categories
1910ті
1920ті
1930ті
1940ві
1950ті
1960ті
1970ті
1980ті
1990ті
2000ні
30 років Пласту в Україні
70США
анонс
балачка
бібліотека
біографії
блог
важливе
виховництво
Відеоматеріали
Вічна Ватра
Джемборі 2019
Звук
ЗМІ
історія
курені
медіа
Начальний Пластун
новини
осередки
Персоналії
Подертий черевик
символіка
Сірий Лев
табори
Улади
УПН
УПС
УПЮ
УСП
цього дня
Часівник

Реклама

Pin It on Pinterest

Share This