Мирон Іван: Дорогою любові

Мирон Іван Васильович народився 9 березня 1929 р. у с. Росішка Рахівського району. У 1935 р. розпочав навчання у місцевій школі. У 1949 р. закінчив Великобичківську десятирічку. Працював учителем початкових класів у с. Чорна Тиса.

У дитячому віці належав до т.зв “вовченят” (пластові новаки). Був активним учасником антирадянського руху.

Восени 1950-го року відмовився служити в армії «окупантів».

У травні 1951 р. зраджений і арештований. Слідство велося в Ужгородській тюрмі. У січні 1952 р. отримав вирок – 25 років суворого режиму:  Харків, Новосибірськ, Красноярськ, етап по р. Єнісей до Норільська. У 1953 р. – учасник повстання політв’язнів в Норільську. З 1955 до 1961 р. – «озерлаг».

У 1961 р. переведений у мордовські табори, де відбув ще 15 років. За 12 днів до кінця строку доставлений в Ужгородську тюрму.

Весною 1976 р. у суботу 22 травня побачив волю.

Сьогодні – не реабілітований і вважається “державним злочинцем”.

*    *    *

В 1950-му мені прийшла повістка в армію. Давати присягу влади, яка стільки зла принесла моїй сім’ї і всієї України, я не міг, тому зв’язався з Міхайлінюком і перейшов на нелегальне становище. Періодично зустрічався з активістами ОУН та Української повстанської армії (УПА), виконував їх завдання. У квітні 1951-го я роззброїв охоронця в нашій сільраді – відібрав у нього три карабіни з набоями. А через місяць нашу групу з 18 осіб затримали – «постарався» зрадник …

Читати: Іван Коршинський. Продовження боротьби за Карпатську Україну

У січні 1952-го військовий трибунал на закритому судовому засіданні визнав заарештованих винними в зраді батьківщині, участі в контрреволюційній організації і засудив до різних термінів позбавлення волі. Шістьом із засуджених, у тому числі Івану Мирону, дали по 25 років таборів.

У Норильську було багато німців – в основному колишніх есесівців і гестапівців, а також угорські та японські військовослужбовці. Всі іноземці отримали вироки радянських судів за військові злочини. Вони працювали нарівні з усіма. Намагалися триматися окремими національними групами, проте робочі бригади умисно «тасували», щоб не допустити зближення. Ми ставилися один до одного з повагою, не ворогували. Українці найбільше зближувалися з прибалтами, особливо литовцями. Називали їх своїми побратимами і однаково ненавиділи радянську владу, яка принесла стільки бід нашим народам. Але так витончено проклинати комуністів, як репресовані греки, в таборі не вмів ніхто. Всіх нас, незалежно від громадянства і національності, адміністрація називала фашистами. Після арешту Берії ув’язнених спробували перейменувати в «беріевцев», але ця кличка не прижилася …

В Норильську Іван Мирон відпрацював до самого закриття «Норильлагу» в 1956 році. Потім його відправили в Іркутську область, де радянські ув’язнені будували залізницю (Транссибірську магістраль) разом з японськими військовополоненими. А з 1961-го і до закінчення терміну ув’язнення Іван Васильович пробув в мордовських таборах.

Після ХХ з’їзду партії та розвінчання культу особи Сталіна частина політв’язнів звільнили. Він до цього переліку не потрапив, оскільки не визнавав провини і не каявся. На початку 1960-х, коли в Українській РСР прийняли новий Кримінальний кодекс, який зменшив максимальний термін ув’язнення з 25 років до 15, почалася нова хвиля звільнень. Хто саме з «25-літників» заслуговує свободу, вирішували спеціальні комісії.

В травні 1976 року Івана Мирона етапували з Мордовії до Москви, а звідти літаком у супроводі чотирьох офіцерів КДБ – в Ужгород. Останній день його укладення припав на суботу. За законом він мав відсидіти його повністю, проте після півночі починалася неділя. Виходило так, що у вихідний ув’язненого звільняти не можна, а тримати його за гратами довше терміну – теж порушення. Тому начальство вирішило відпустити Івана Мирона в суботу в 6:00 вечора. Таким чином, термін його ув’язнення склав 25 років без шести годин.

– За мною приїхав брат, і ми вирушили автобусом в рідне село. Пам’ятаю, як дивно для мене було бачити на волі дітей і жінок. На той момент мені виповнилося 47 років, 25 з яких довелося відсидіти за колючим дротом … Через рік після повернення я знайшов собі пару – одружився на дівчині з сусіднього села, з якою живемо у мирі та злагоді до сих пір.

0 коментарів

Підтримати 100 Кроків

Generic selectors
Exact matches only
Search in title
Search in content
Search in posts
Search in pages
Filter by Categories
1910ті
1920ті
1930ті
1940ві
1950ті
1960ті
1970ті
1980ті
1990ті
2000ні
30 років Пласту в Україні
70США
анонс
балачка
бібліотека
біографії
блог
важливе
виховництво
Відеоматеріали
Вічна Ватра
Джемборі 2019
Звук
ЗМІ
історія
курені
медіа
Начальний Пластун
новини
осередки
Персоналії
Подертий черевик
символіка
Сірий Лев
табори
Улади
УПН
УПС
УПЮ
УСП
цього дня
Часівник

Реклама

Pin It on Pinterest

Share This