Володимир (Влодко) Кашицький, син Петра і Розалії — пластун куреня ч. 6 ім. Івана Богуна при гімназії у Перемишлі, член ОУН. Політв’язень. Інвалід Другої світової війни. Підприємець, меценат. 

Народився 22 березня 1913 року у селі Підбуковина Перемиського повіту у багатодітній селянській сім’ї. Після закінчення сільської школи переїхав до Перемишля, склав іспити гімназійних класів, у вечірній ремісничій школі імені Маркіяна Шашкевича освоїв фах слюсаря. Там вступив до Пласту, активною виховницею якого була Цьопа Паліїв; її він з любов’ю називав другою мамою. Після заборони Пласту став одним зі співорганізаторів товариства “Плай”, що було однією з клітин підпільного Пластового Центру. Належав до середовища, яке формувало у підпіллі курінь “Чорноморці”.

Відслужив службу у польській армії у 1933—1934 рр. З вибухом Другої світової війни призваний артилеристом, а після знищення Польщі німцями він повністю віддається праці в ОУН, виконує відповідальні доручення, буває у Львові. Під час одного з переходів кордону по р. Сян у районі Перемишля потрапляє до рук НКВД (лютий 1940). На щастя, встигає знищити документи. Пізніше у колі сеньйорів Пласту Львова з гумором згадував, як «вивчав географію комуністичного раю» через Бриґідки у Львові, тюрми Одеси, Харкова, Куйбишева, Архангельська, Воркути, Інти, Печори та Абезя. Рятується від табірних ґрат вступом до дивізії ім. Костюшка, яку послали на захід проти німців. Під Варшавою восени 1944 р. його важко поранено вибухом. Проведені операції дарують йому життя, але без рук.

По-пластовому загартована душа перемагає розпач. Друг Володимир не залишається в інтернаті для інвалідів. Він працює самостійно, створює свою фірму з виробництва морозива і невдовзі стає визначним та багатим підприємцем, вельми шанованою людиною у Щецині (Польща). Бере участь у культурному житті українців Польщі, допомагав відроджувати УГКЦ.

Але Україна притягає його сильніше, і зі здобуттям незалежности Володимир Кашицький переїжджає до Львова. У 1993 році відкрив у Львові піцерію “Кастелярі”. Долаючи труднощі, розвиває своє підприємство, стає одним з найбільших українських меценатів, реалізуючи своє кредо: «Заробляю, щоб давати».

Володимир Кашицький фінансував різні культурні заходи по всій Україні; допомагав НРУ, фестивалю «Червона рута», товариству «Надсяння», видавництву «Червона калина» (Львів). Фінансував видання понад 30 книг; подарував для Школи кобзарського мистецтва будинок у м. Ірпені під Києвом. Належав до гурту засновників Другого міжнародного конкурсу виконавців на дерев’яних духових інструментах ім. Дмитра Біди (Львів, 1999, 2000). Підтримував матеріяльно безліч потребуючих. Став почесним громадянином м. Львова, лавреатом премії ім. Є. Чикаленка (1998) Ліги українських меценатів.

У 1993 р. поновив своє членство у Пласті як сеньйор. Як зразковий пластун отримав 1998 р. орден св. Юрія у сріблі.

Помер несподівано 17 жовтня 2001 року, під час перебування на відпочинку в Республіці Шрі-Ланка. Похований на Личаківському цвинтарі у Львові.

Джерела:

  • М. Слабошпицький. Галицький лицар (Володимир Кашицький) // Українські меценати: Нариси з історії укр. культури. — К., 2001.
  • пл. сен. Богуслава Гринів. Володимир Кашицький // Вічна ватра на Личакові. — Львів, 2007.
  • Музей-архів пластового руху

*

Запрошую підписатися

Час від часу ми готуємо підбірку найкращих матеріалів і будемо раді поділитися

Чудово! Ми надіслали лсиста на вказану пошту, його треба відкрити і підтвердити підписку.