Юрій Федорів, син Дмитра (літературний псевдонім — Юрій Мозіль) народився в с. Саджава Богородчанського повіту 21 березня 1907 року у багатодітній селянській родині. Батько Юрія був знаним на всю околицю господарем.

Член 89 куреня ім. Івана Франка (Саджава) і 20 куреня ім. Пилипа Орлика (Рогатин). Курінний 20 куреня, згодом зв’язковий 89 куреня до ВПК.

Навчався в Станиславівській і Рогатинській гімназіях, згодом у Львівській Богословській Академії (1930—33, 1938) та в Карловому університеті в Празі (1943—44).

В’язень польських і німецьких тюрем, концентраційного табору в Терезіні (свої поневіряння у тюрмах і концтаборах описав у мемуарах). Вчителював у середніх школах Станиславова, викладав українську, латинську та грецьку мови.

Після звільнення з концтабору, щоб уникнути радянського арешту, перебрався з Чехословаччини до Німеччини. Згодом переїхав до Канади. Священичі свячення отримав 12 червня 1949 року в Торонті з рук преосвященного Ізидора Борецького. Служив у храмі святого Миколая (Торонто), одночасно був особистим секретарем владики Ізидора. Після створення Українського Католицького Університету в Римі — професор і викладач історії церкви на теологічному факультеті. Належав до Українського Богословського Наукового Товариства.

Автор праць з історії Церкви (зокрема, “Історія Церкви в Україні“, “Організаційна структура української Церкви“), мемуарів (“Записки політв’язня“, “На «Вронках»”, “У таборі смерти“, “Крізь залізну завісу” та інших), хроніки з паломництв (“На чернечій горі Атос”, “На святих місцях”).

Декілька разів відвідував незалежну Україну, а у 2000 році переїхав на постійно. Помер 28 грудня 2001 року, похований в Угорниках.

Джерела:

*

Запрошую підписатися

Час від часу ми готуємо підбірку найкращих матеріалів і будемо раді поділитися

Чудово! Ми надіслали лсиста на вказану пошту, його треба відкрити і підтвердити підписку.