Пісецький Григорій-“Цуньо”, Лісовий Чорт

Пісецький Григорій, с. о. Івана і Ольги Бачинської (пл. псевд. «Пісуньо», «Цуньо»; 15 лютого 1907 (у спогадах його брат Данило наводить дату 12 лютого), с. Корнів Городенківського р-ну Івано-Франківської обл. — 30.07.1930, біля м. Бібрка Перемишлянського р-ну Львівської обл.).

11 курінь ім. І. Мазепи (Станиславів), 3 курінь УУСП «Лісові чорти», пластун скоб. Закінчив Станиславівську гімназію (1928), студент факультету права Львівського університету. Бойовик УВО, важко поранений у перестрілці з польською поліцією під час експропріяційного акту, сам себе добив, щоб не потрапити живим у руки ворога.

Похований у Бібрці.

Дж. і літ.: Лісові чорти: 1922—1945. — Вашінґтон — Нью-Йорк — Торонто, 1983. — С. 214; Пластуни у визвольних змаганнях. — Нью-Йорк, 2002. — С. 28; Список-каталог ЦДІАУЛ, т. 2, с. 284.

*   *   *

Спогади брата Данила Пісецького

Поляглий в акції УВО 1930 року під Бібркою. Гриць Пісецький народився 12 лютого 1907 в родині о. Івана і Ольги з дому Бачинських зі Стрия в Корневі городенського повіту, де його батько був парохом. Початкову школу закінчив у рідному селі, а середню у станиславівській гімназії матурою в 1928 році. Під ім’ям Цуньо, знали його не тільки товариші в гімназії, але й усі пластуни та ближчі знайомі.

Був високого росту, стрункий, із зачесаною вгору чуприною, темними очима, а його лице прикрашувала характеристична усмішка. Ще змалку цікавився природою. Збирав зела і комахи та робив різного роду альбоми й колекції, збагачуючи цим своє знання. Вже в нижчих клясах вступив до Пласту і був членом гуртка “Лис” XI пластового куреня ім. Івана Мазепи. Під проводом добрих та ідейних педагогів у гімназії, а в Пласті під проводом таких відданих молоді виховників, як проф. Осип Левицький, здобуває на той час широке та всестороннє знання, виховується на здисциплінова ного юнака, з глибоким розумінням обов’язку та жертвенности, не затра чуючи при цьому свого вродженого гумору.

Був членом гімназійного хору, в якому співав першим тенором, а також належав до аматорського гуртка, що його провадила п. Кичунова, дружина гімназійного професора. Мала вона чимало клопоту з Цуньом, бо він на пробах не виявляв найменшого сценічного хисту, так, що вкінці почала шукати заступника. Однак тому, що він мав ролю, в якій співав дует у пісні «Де ти бродиш», тяжко було знайти заступника і треба було вдоволитись Цуньом. Протеж, на самій виставі Цуньо свою ролю заграв так по-акторськи, що здивував всіх, але найбільше саму режисерку.

Як пластун, Гриць виробився на спортовця. Вправляв біги, марші, а зимою лещатарство. Лещата й кийки зробив собі сам. У вищих клясах гімназії відбував щороку пластові табори і по кожному вертався додому з кількома товаришами, головно «Лісовими Чортами», бо належав до їх куреня, як став ст. пластуном.
Перебуваючи ще в нижчих клясах гімназії, став членом Української Військової Організації, визначився своєю здисциплінованістю й обов’язковістю й очолив одну «п’ятку» в мережі УВО – доручення здобути гроші для організації в нападі на поштовий амбулянс під Бібркою. Тому, що один із членів «п’ятки» не з’явився для виконання завдання, Гриць заступив неприсутнього. Під тягарем грошей в більоні залишився позаду, та відстрілюючись від поліційної погоні, був поцілений ворожою кулею і згинув на місці, віддавши своє молоде життя 30 липня 1930 року за ідею Самостійної Соборної України.

Про його смерть родина довідалась на другий день від поліції, яка переводила в нас докладну ревізію, але не арештувала нікого. Коли на третій день я з батьком і матір’ю приїхали до Бібрки і зайшли до пароха, він і селяни були стероризовані та просили нас, щоб ми не розпитували за Цуньом, бо поліціянти лихі, як роз’юшені шершені, можуть ще і нас постріляти. Дізналися ми тільки, що поліція наказала похоронити Гриця на краю цвинтаря. Коли не стало польської влади в Галичині, хтось упорядкував його могилу і поставив хрест з написом: Гриць Пісецький.

Багато часу проминуло від його смерти, багато дечого забулось, але завжди стоїть в моїй пам’яті мій молодший брат Цуньо – усміхнений, відважний і хоробрий юнак, що вірно й жертвенно віддав життя – один з перших в рядах вибраної ним організації.

Джерело: Альманах Станиславівської землі, Нью-Йорк – Торонто – Мюнхен, 1975

[stextbox id=”info” shadow=”true”]Підтримати проект “100 кроків” | Support us![/stextbox]

*

0 коментарів

Трекбеки/Пінгбеки

  1. Д. Пісецький, В. Гординська: Гриць Пісецький – Цуньо (спогади) – 100 кроків - […] здрібніле ім’я Гриця Пісецького — Цуньо. І таким звали його не лише товариші гімназії, […]
Підтримати 100 Кроків

Generic selectors
Exact matches only
Search in title
Search in content
Search in posts
Search in pages
Filter by Categories
1910ті
1920ті
1930ті
1940ві
1950ті
1960ті
1970ті
1980ті
1990ті
2000ні
30 років Пласту в Україні
30Польща
70США
анонс
балачка
бібліотека
біографії
блог
важливе
виховництво
Відеоматеріали
Вічна Ватра
Джемборі 2019
Звук
ЗМІ
історія
курені
медіа
Начальний Пластун
новини
осередки
Персоналії
Подертий черевик
символіка
Сірий Лев
табори
Улади
УПН
УПС
УПЮ
УСП
цього дня
Часівник

Реклама

Запрошую підписатися

Час від часу ми готуємо підбірку найкращих матеріалів і будемо раді поділитися

Чудово! Ми надіслали лсиста на вказану пошту, його треба відкрити і підтвердити підписку.

Pin It on Pinterest

Share This