Маргітич Іван — народний єпископ

Народився син Іван 4 лютого 1921 року у батьків Антона Маргітича та Терезії Костак у с. Велика Чингава (від 1946 р. Боржавське) поблизу річки Боржава на Закарпатті.

Батьки були побожними і шанованими в селі людьми, свято зберігали віру та хліборобські традиції свого народу.

Початкову освіту Іван Маргітич здобував у рідному селі, а в 1932 р. продовжив навчання у Севлюшській горожанській школі. З 1935 до 1941 рр. навчався у Хустській державній гімназії, де здобув середню освіту із відмінним свідоцтвом. Назавжди закарбувалися у пам’яті молодого учня настанови мудрих наставників гімназії Ростислави Бірчак, о. Дмитра Поповича, Петра Лінтура та багатьох інших педагогів, що утверджували добру славу Хустської гімназії. Іван Маргітич пізнав у гімназії, крім духовного та інтелектуального знання, первинний зміст любові до України та свого народу. Як згадував, ці пізнання зароджувалися ще на лекціях у 3 класі, які майстерно викладав учитель Микола Медвідь. Випускник гімназії побачив і зрозумів підневільне життя закарпатців у чужій державі, брак своєї інтелігенції, низький рівень духовної і національної свідомості, чого нам бракує і до сьогодні. Багато священиків були проугорськими і мало дбали не тільки про національне піднесення, а навіть про духовне.

Гімназисти Іван Семедій, Іван Марґітич (стоять зліва), Василь Маркусь (сидить третій зліва) з однокласниками. Хуст, 28 січня 1940 р.

Гімназисти Іван Семедій, Іван Марґітич (стоять зліва), Василь Маркусь (сидить третій зліва) з однокласниками. Хуст, 28 січня 1940 р.

До Пласту вступив у рідному селі, виховник – учитель Микола Медвідь. Пластун-скоб, учасник “Лісової Школи” 1938 року на Закарпатті.

Іван Маргітич вирішує присвятити своє життя служінню Богові й народові. У 1939 р. своїми власними очима бачив народження Карпатської України і з глибоким сумом переживав її розгром угорськими військами та перехід нашого краю під угорську окупацію.

У 1941 р. Іван Маргітич вступає до духовної семінарії в Ужгороді, разом з цим бере участь у патріотичному підпільному житті, яке проводило роботу через журнал «Наступ». Після закінчення І курсу богословії на літніх канікулах, на свято Ап. Петра і Павла прийшли жандарми і семінариста Івана заарештували за участь у патріотичному житті та через часопис. Його засудили на два роки суворого ув’язнення, а з ним ще двох священиків – на довший термін. Їх трьох повезли до Вацу відбувати термін ув’язнення. У той час там був регент Угорщини Горті. Єпископ Мукачівської греко-католицької єпархії Олександр Стойка, хоча вважав себе угорцем, був дуже гуманною людиною, тому поклопотав про звільнення в’язнів з-під варти, сказавши: “То є мої вірні”. Семінариста Івана Маргітича звільнили.

У 1946 р. він закінчує духовну семінарію і 18 серпня одержує священичі свячення як неодружений священик із рук Блаженного Священномученика єпископа Теодора Ромжі.

Після свячень був призначений помічником у м. Виноградові. Тут перебував короткий час, бо у жовтні 1946 р. призначений обслуговувати вірних у м. Рахів. На початку 1949 р. радянська влада запропонувала Івану Маргітичу підписати возз’єднання з московським православ’ям, обіцяючи всі вигоди земного життя. Однак він залишається вірним своїй Церкві і народу, за що 10 лютого 1949 р. працівники КДБ виселили його з парафії.

Після цього повертається додому, у рідне село Боржавське, до свого батька. Але й тут не дають йому спокою: викликають на допити, роблять спроби підкупу. Тому о. Іван Маргітич вирішив переховуватися, спочатку вдома, і вірні, щоб задовільнити духовні потреби, виходили з ним на зв’язок через його батька. На Великдень 1949 року між селами Боржавське, В. Ком’яти, Онок о. Іван підпільно освячує паски. Саме він розгорнув підпільну діяльність у Боржавській долині. До нього приєднується о. Петро Орос, о. Іван Ченгерій, о. Іван Горінецький та о. Іван Роман – так була створена група мандрівних підпільних священиків. Вони обслуговували багато міст та сіл різних районів Закарпаття. Задовільняли духовні потреби також вірних угорської національності.

Проте 3 березня 1951 року о. Івана Маргітича та о. Івана Романа заарештували під час обряду вінчання у с. Боржавське: наречений виявився провокатором. Отців засудили на 25 років ув’язнення із конфіскацією майна. Це є доказом того, що о. Івана Маргітича засудили за віру Христову, а не за націоналізм, як сьогодні доказує горе-історик із села Доробратова. Отця Петра Ороса працівники КДБ розстріляли 27 серпня 1953 року. А о. Іван Ченгерій та о. Іван Горінецький поїхали до своїх рідних, де продовжили підпільну діяльність.

Кримінальна справа о. Івана Маргітичка

Кримінальна справа о. Івана Маргітичка

З таборів ГУЛАГУ о. Іван Маргітич повернувся у вересні 1955 року і зразу ж розпочав підпільну душпастирську діяльність. Його багато разів викликають на допити, залякують, штрафують, але він не здається. У рідному селі Боржавське немає такої хати, котру він не обслуговував би, навіть ті хати обслуговував, які тепер належать до московського патріархату, і хрестив тих односельчан, котрі зреклися своєї віри і стали батюшками російської православної церкви, яка не свідчить про свою назву «українська». Проблема міжконфесійного поділу у селі Боржавське зародилася на питанні алкоголізму, хто був схильний до алкоголю, залишав свою віру і шукав широку дорогу.

Отця Івана Маргітича дуже радо зустрічали по цілому Закарпатті. У часи підпілля часто їздив на Рахівщину, Міжгірщину, Тячівщину та в інші райони Закарпаття. Підтримував зв’язки із підпільними єпископами, священиками своєї та сусідніх єпархій, а також з-за кордону. Гадаємо, що для хрещень, вінчань, похоронів, які здійснив о. Іван Маргітич, потрібно було десятки метричних книг. Дбав також про майбутнє життя нашої Церкви, а особливо про священичі покликання. У 1981 році в рідному селі заснував підпільну духовну семінарію. У викладанні богословських дисциплін йому допомагали інші підпільні священики. У 1988 році випускниками цієї семінарії стали дванадцять священиків, рукоположених блаженної пам’яті єпископом Софроном Дмитерком.

Отець Іван від Господа Бога удостоївся єпископського служіння і 10 вересня 1987 року єпископ Софрон Дмитерко висвятив його на єпископа. Хіротонія відбувалася таємно, зберігаючи усі умови, які потрібні в часи підпілля, про що підтверджує булла Святішого Отця Івана-Павла II від 5 січня 1991 року, якою іменовано єпископа Івана Маргітича помічником для Мукачівської греко-католицької єпархії. Єпископ Іван Маргітич на схилі свого віку, маючи підірване здоров’я, бере участь у відродженні Української Греко-Католицької Церкви.

На зустрічі з папою Римським Іваном Павлом ІІ

На зустрічі з папою Римським Іваном Павлом ІІ

Часто їздить до Москви, Києва, відстоюючи свободу Церкви та свого народу. Їздив до уповноваженого у справах релігії СРСР, зустрічався з різними закордонними дипломатами та журналістами. Першим публічно відслужив Службу Божу на свято Різдва Христового 1989 року у селі Шаланки Виноградівського району, потім – у рідному селі на свято Богоявлення Господнього у каплиці Успіння Пречистої Діви Марії.

Владику Івана Маргітича часто можна було зустріти на різних симпозіумах у Львові, Києві, Римі, Німеччині, Польщі, Чехії, Словаччині, Угорщині та інших країнах. Йому належить ціла низка статей, проповідей, публікацій, наукових праць. Брав участь у різних заходах, які проводили демократичні сили на захист Церкви, молодої незалежної держави. Своїм благословенням освячує повернуті і новозбудовані храми, хрести, цвинтарі, могили, бере участь у мітингах на честь Карпатської України і в перепохованнях січових стрільців. Саме він домагається впровадження в життя на Закарпатті постанови Другого Ватиканського Собору, щоб слово Боже і Богослужіння проводились рідною українською мовою.

У 1990 році у рідному селі Боржавське разом із вірними розпочинає будівництво храму, який був освячений на честь Покрову Божої Матері у липні 2002 року. Дотримуючись канонів Церкви, при досягненні 75-річного віку Владика Маргітич у 1996 році подавав Святішому Отцеві прохання про звільнення від служіння. Однак в силу різних обставин Святіший Отець задовільнив його прохання тільки у листопаді 2002 року. Наскільки дозволяло здоров’я, Владика служив також, перебуваючи на пенсії.

Колишній в'язень мадярської катівні єпископ Іван Маргітич.Мукачево, 4 липня 1992 року

Колишній в’язень мадярської катівні єпископ Іван Маргітич.Мукачево, 4 липня 1992 року

Всі свої вчинки у житті робив із любов’ю до Бога та людей. Разом з вірними молився ціле життя за Церкву, за знедолений народ та багатостраждальну Батьківщину Україну. Своє жертовне життя закінчив як добрий пастир, за прикладом св. Апостола Павла, стоячи біля престолу у с. Пилипець Міжгірського району. Господь покликав у вічність Владику Івана Маргітича 7 вересня 2003 року.

[stextbox id=”info” shadow=”true”]Підтримати проект “100 кроків”[/stextbox]

Чин Архієрейського похорону та заупокійну Св. Літургію очолив Преосвященний Владика Мілан, Єпископ Мукачівської греко-католицької єпархії, у співслужінні єпископів сусідніх єпархій та понад сотні священиків, а також великої кількості вірних різних конфесій і національностей. Похований єпископ Іван Маргітич у підвальному приміщенні храму рідного села. Генеральна прокуратура України його реабілітувала 29 січня 1992 року. Яке життя – такий від Бога і заслужений кінець.

Кожного року 4 лютого, в день народження Владики Івана, та 7 вересня – в день його смерті відправляються Літургії за упокій його душі. Той, хто шанував народного єпископа, має можливість приїздити в с. Боржавське і брати участь у цій молитві.

Спільнота «Матері в молитві».
с. Боржавське Закарпатської обл.

Джерело: «Нова Зоря». Греко-католицький часопис. – Івано-Франківськ, 2011

*

0 коментарів

Трекбеки/Пінгбеки

  1. Про заснування Пласту в с. Боржавське, Закарпаття – 100 кроків - […] були: у вовченят – Іван Маргітич, у лисичок – Марія […]
  2. Єпископ Іван Марґітич – пластовий братчик Муравель – 100 кроків - […] Іван Марґітич ще за життя удостоївся високого титула народного єпископа. Ніхто цього офіційно не затверджував. Так має бути і…
Підтримати 100 Кроків

Generic selectors
Exact matches only
Search in title
Search in content
Search in posts
Search in pages
Filter by Categories
1910ті
1920ті
1930ті
1940ві
1950ті
1960ті
1970ті
1980ті
1990ті
2000ні
30 років Пласту в Україні
30Польща
70США
анонс
балачка
бібліотека
біографії
блог
важливе
виховництво
Відеоматеріали
Вічна Ватра
Джемборі 2019
Звук
ЗМІ
історія
курені
медіа
Начальний Пластун
новини
осередки
Персоналії
Подертий черевик
символіка
Сірий Лев
табори
Улади
УПН
УПС
УПЮ
УСП
цього дня
Часівник

Реклама

Запрошую тебе підписатися

Час від часу ми готуємо підбірку найкращих матеріалів і будемо раді поділитися

Чудово! Ми надіслали лсиста на вказану пошту, його треба відкрити і підтвердити підписку.

Pin It on Pinterest

Share This