Гірняк Юстин — опікун Пласту

о. Гірняк Юстин

о. Юстин Гірняк — священик УГКЦ, громадський діяч, опікун Пласту в Ямниці, член 1 куреня УПС ім. С. Тисовського (до куреня належав від 1950 року і мав псевдо «Впертий»).

Народився 11 лютого 1877 р. у Бучачі на Тернопільщині. Був найстаршим сином у родині дяка зі Струсова Йосипа і Софії з Рижевських. Загалом у сім’ї Гірняків виросло восьмеро дітей: семеро синів і донька. Як було прийнято в давнину, поки батьки були зайняті господаркою, старші діти опікувалися меншими. Юстин відповідав за молодшого від нього на 8 років брата Никифора, пізніше отамана Коша УСС і активного організатора Пласту.

Закінчив богословські студії у Львові. Рукоположений Кир Андреєм Шептицьким, тоді єпископом Станиславівським, 1 вересня 1899 року.

Від 22 вересня 1899 року до 31 січня 1902 року був сотрудником у Гвіздці Надвірнянського повіту. У той же час працював катехитом у школах в Коломиї. 1 січня 1903 року став завідателем (адміністратором) в Тязеві Станиславівського повіту, де пробув до війни. Разом з тим здобув екстерном ступінь доктора теології у Відні (3 квітня 1908 року). Від 1912 р. шкільний катехит у Станиславові.

В роки війни о. Гірняк обслуговував багато сіл, які лишилися без священиків. У 1915—1916 роках — тимчасовий адміністратор в Ямниці, у 1916—1917 — в Торговиці. Від серпня 1915 р. декан Єзупільського деканату.

1920 р. остаточно оселився в Ямниці, де служив парохом аж до Другої світової війни. 1928 р. призначений радником Єпископської консисторії в Станиславові, а в 1932 р. — деканом Станиславівського деканату. 15 жовтня 1932 року іменований почесним крилошанином при Єпископській капітулі.

У Ямниці ініціював відродження філії товариства «Просвіта», став її першим головою; був одним із засновників місцевого відділення тіловиховного товариства «Сокіл» (1929 р.). Член Богословського Наукового Товариства у Львові.

Свято читальні Просвіти в Ямниці, 1930 рік. Сидять: інж. Мацькевич, Петро Петрик, їмость Юлія Гірняк, Микола Дужий, д-р Юлій Олесницький, о. Юстин Гірняк, д-р Олександр Чорненко. Стоять члени управи читальні Просвіти.

Пласт в Ямниці організував син о. Юстина Володимир, член 11 полку ім. Івана Мазепи в Станиславові. На сторінках часопису «Український Пласт» читаємо:

Тов. Гірняк весь свій вільний час посвятив пластовій праці в сій маленькій частині і підготовив її до І. пл. іспиту. Іспит приїхали здавати ямницькі пластуни-прихильники до Станиславова, дня 24 грудня 1922. Команда ХІ пл. полка перевела іспит в присутності опікуна п. проф. Никифоряка і делєгацій від інших станисл. пл. полків. Усі кандидати оказалися дуже добре підготованими і відповіли всім вимогам І. пл. іспиту. По іспиті зложили вони пластову присягу, значіння якої пояснив їм у коротких словах полковник Ісаїв. Делєгації полків відчитали привіти сій новій частині пластового Уладу, а п. проф. Никифоряк висловив у своїй промові надію, що вони, нові пластуни-учасники, стануть колись зразковими, чільними членами української суспільності. (Український Пласт. – 1923. – Ч. 1. – С. 10-11)

На той час ямницькі гуртки входили до станиславівського 11 полку як окрема чота. Це була, напевне, перша сільська пластова частина. У 1925 році в Ямниці зареєстровано 38-й курінь ім. Івана Смицнюка, 8 квітня того ж року ВПК прийняла заяву опікуна о. декана Ю. Гірняка. Щоправда, робота у селі велася нерівномірно; однією з причин цього стану було поширення на Станиславівщині комуністичних ідей, проти чого провід Пласту і зокрема опікун куреня в Ямниці о. Юстин Гірняк вели активну діяльність.

Пластуни Ямниці створили свою дружину копаного м’яча, яка виступала у місцевих змаганнях; часто згадки про неї зустрічаються в хроніці 45 куреня з Павелча (Павлівки).

Під час першої радянської окупації Галичини зазнав переслідувань з боку влади, змушував виплачувати великі штрафи, НКВД вимагало видавати парохіян, що вороже налаштовані до радянського режиму. Зрештою о. Юстину довелося переховуватися. 1940 року померла його дружина Юлія.

Наприкінці Другої світової війни о. Юстин виїхав на Лемківщину до свого сина і до Ямниці вже не зміг повернутися. У 1945 році опинився в Інсбруці (Австрія), де служив для грекокатолкиків. Призначений деканом українських таборів переміщених осіб і парохій в Тиролі. Короткий час жив у Міттенвальді (Німеччина). У 1948 р. переїхав до Великої Британії, до 1951 р. був парохом УГКЦ в м. Рочдейл. Ініціював заснування в Рочдейлі суботнього українського дитячого садка, був його духовним опікуном.

У грудні 1951 р. переїхав до США, де працював на парохіях Нью-Гейвен (1951-56 рр.) та Філадельфія (1957-58 рр.), був духовним опікуном Пласту в США, першим духівником пластових таборів на Вовчій Тропі. Вступив до 1 куреня УПС ім. С. Тисовського, іменований пластуном сеньйором керівництва.

Працював також на науковій ниві. Видав праці «Коротка біблійна історія Старого і Нового Завіта», «Плян навчання релігії в народних школах», «Малий катехізм християнсько-католицької релігії» та інші. В останні роки укладав 5-томний словник церковнослов’янської мови.

Помер 16 липня 1958 р. у містечку Ремі (штат Пеннсильванія, США); похований на українському католицькому цвинтарі св. Марії, Фокс-Чейс, Філадельфія.

Ось що писав Никифор Гірняк про свого брата в листі до Сірого Лева, опублікованому в «Листках дружнього зв’язку»:

Ми оба були дуже зжиті зі собою від найранших літ. Він носив мене на руках і був моїм пістуном, коли Родичі були в полі, так як я пильнував Юзя. Така була традиція в моїй рідні, що старші брати піклувалися молодшими, коли батьки мусіли працювати в полі літньою порою. Звідти походило прив’язання менших до старших, що й у пізнішому віці не зникало.

…По першій війні став парохом Ямниці біля Станиславова. Тут вибудував прегарну, дуже оригінальну церкву… Перед церквою влаштував чудовий квітник, а в ньому плянував вибудувати мавзолей-каплицю, присвячену тим юнакам села Ямниці, що впали в нашій визвольній війні 1914—1920.

При гостинці Львів — Станиславів, що йде серединою села, поставив високий хрест з гарною різьбою в народньому мотиві. На хресті вирізьблено прегарний напис: «Чужинче! Стань і згадай 24 юнаків нашого села, що впали за волю України в рр. 1914—1920». Огороджений і обведений квітником хрест робив сильне враження на прохожих.

Джерела:

  • Листки дружнього зв’язку 1 куреня ім. С. Тисовського. — 1958. — ч. 38—39
  • Роман Кравець. Гірняк Юстин. Стаття в Інтернет-енциклопедії «Українці в Сполученому Королівстві»
  • Уніят Віктор. Никифор Гірняк. Життєвий шлях Отамана. – Тернопіль: Астон, 2010
  • Ямничани
  • Музей-архів Пластового руху
  • Блажейовський Дмитро. Історичний шематизм Станиславівської єпархії. — Львів, 2002. — с. 296

*