Федусевич Марія, до дня народження

Народилася 03 лютого 1909 у Станиславові в родині судді апеляційного суду Юліяна Федусевича і Марії з Левицьких. Її рідним дядьком був один зі співтворців Пласту Мирон Федусевич.

Від 24 жовтня 1924 членка 2 куреня ім. Марти Борецької, здобула ступінь розвідчиці. Згодом увійшла до 12 куреня УУСП “Ластівки” (Львів). Учасниця табору на Соколі 1928 року. Пластові псевда — “Таня”, “Фуксія”, “Квітка”.

Закінчила гімназію сс. Василиянок у Львові (1927), навчалася у Львівському університеті на іноземній філології, стажувалася в Сорбоні (1930—1931).

Зв’язкова УВО, жіночий референт крайової команди УВО (1928—1930).

В автобіографії, написаній у Києві 6 вересня 1952 р. для відділу кадрів Інституту мовознавства ім. О.Потебні Академії наук Української РСР, Марія вказала: “1931 року я повернулася до Львова і продовжувала навчання в університеті. Склавши всі курсові іспити, я почала писати дипломну працю, але не мала змоги її закінчити, бо 1933 року, незадовго до державних дипломних іспитів, я, виступаючи як свідок на одному з процесів, відмовилася давати свідчення польською мовою і говорила українською, що польські фашистські організації визнали за “демонстрацію протесту” і примусили мене покинути університет”.

Виписка з дівочого табору на Соколі

Сторінка з книги дівочого табору на Соколі

1935 р. у вийшла заміж за інженера-лісівника Андрія П’ясецького-“Дуська”, ЛЧ. У 1941 році Юліан Федусевич і Андрій П’ясецький увійшли до складу Державного правління Ярослава Стецька (міністр справедливості і керманич відділу лісівництва відповідно). Після арешту провідних діячів ОУН інші члени УДП залишилися під пильним наглядом гестапо. Андрій П’ясецький продовжує наукову діяльність як надлісничий Янівського лісництва. Від нього вимагають вирубки лісу для потреб фронту, та він виступає категорично проти. За доносом керівника лісів його заарештовують, і, незважаючи на всі зусилля дружини і громадськості, розстрілюють у групі заручників.

Марія Федусевич увійшла до складу групи жінок, що опікувалась військовополоненими у львівських таборах. Під кінець війни понайомилася з полоненим Петром Тернюком, якого згодом вивезли до Німеччини. У 1948 р. Петро Тернюк повертається до Львова, і у містечку Миколаєві над Дністром місцевий парох о. Володимир Федусевич, рідний Маріїн дядько, дає їм шлюб. У 1949 р. подружжя переїжджає до Києва. Цього ж року Марія поховала свого батька Юліана.

У Києві Петро Тернюк займається кінематографом, а Марія викладає в університеті, на кафедрі французької мови Київського державного педагогічного інституту (з перервою у 1952—1961 рр., коли була звільнена за власним бажанням, згідно з офіційною версією — через хворобу).

У час, коли не мала змоги викладати, Марія готує кандидатську дисертацію (захистити її змогла лише 1972 року) і працює над перекладом роману Віктора Ґюго “Собор Паризької Богоматері”, який офіційно вийшов за прізвищем її чоловіка.

Померла 4 грудня 1985 р. Похована на Байковому кладовищі в Києві.

Джерела:

  1. Родовід
  2. ЦДІАЛ, ф. 389, оп. 1, спр. 158, арк. 82 (реєстраційна книга жіночого табору на Соколі)
  3. Дзеркало тижня. Так було треба
  4. Мартиролог Українського Пласту

*

0 коментарів

Підтримати 100 Кроків

Generic selectors
Exact matches only
Search in title
Search in content
Search in posts
Search in pages
Filter by Categories
1910ті
1920ті
1930ті
1940ві
1950ті
1960ті
1970ті
1980ті
1990ті
2000ні
30 років Пласту в Україні
30Польща
70США
анонс
балачка
бібліотека
біографії
блог
важливе
виховництво
Відеоматеріали
Вічна Ватра
Джемборі 2019
Звук
ЗМІ
історія
курені
медіа
Начальний Пластун
новини
осередки
Персоналії
Подертий черевик
символіка
Сірий Лев
табори
Улади
УПН
УПС
УПЮ
УСП
цього дня
Часівник

Реклама

Pin It on Pinterest

Share This