Янішевський Василь, ЛЧ, пластовий та громадський діяч

Василь Янішевський, син Івана Янішевського, народився 21 січня 1925 р. в Празі.

Дитячі роки провів на Закарпатті, навчаючись у гімназії отців Василіян в Ужгороді. Прихід угорців примусив родину переїхати до Чехії, де він продовжив навчання в Українській реальній гімназії в Моджанах біля Праги.

Будучи членом Пласту ще на Закарпатті, В. Янішевський відбув у Солочині літом 1937 р. новацький, а літом 1938 р. – юнацький табори. Взимку 1938-1939 рр. вів пластовий гурток при державній гімназії в Перечині, до якого було перенесено багато інституцій з Ужгорода після того, як центр Закарпаття у 1938 р. окупували угорці. Підчас періоду Ді-Пі бере участь у Святі Моря Регенсбурзької Станиці та в пластових подорожах на Валгаллу. Переїхавши до Канади, стає членом Торонтської Станиці, а в 1951-1955 рр. працює як новацький виховник. З 1960-1967 рр. виконує обов’язки гніздового, а потім провідника новацтва в Станиці.

У 1968-1972 рр. обіймає посаду Голови Крайової Пластової Старшини Канади. У 1983-1984 рр. є Головою Крайової Пластової Ради Канади. У 1985 р. перебирає провід і до 1989 рр. веде Пласт як Голова Головної Пластової Булави. За його каденції влітку 1987 р. на Пластовій Січі біля Торонто відбулася Ювілейна Міжкрайова Пластова Зустріч за участю близько 2000 представників з усіх країн, де в той час діяв Пласт, а в 1989 р. у Торонто був проведений Третій Пластовий конгрес.

Член куреня “Лісові Чорти“.

У 1945 р. перебрався до Західної Німеччини, де розпочав студії електротехніки в Українському технічно-господарському інституті в Реґенсбурзі. Після закінчення двох семестрів переходить у Політехнічний інститут у Ганновері. У 1950 р. переїздить до Канади, вступає на електротехнічний відділ Торонтського університету. У 1952 р. отримує ступінь бакалавра, а через два роки маґістра. У 1998 р. отримує у Київському політехнічному інституті звання почесного доктора наук.

У 1955-1959 рр. працює електроінженером у фірмі «Alumi-nium Laboratories Limited» у Кінґстоні, провінція Онтаріо, по-тім повертається на відділ електротехніки Торонтського університету, де в 1970 р. дістає звання професора. У 1964-1970 рр. виконував обов’язки заступника голови електротехнічного відділу, а у 1978-1982 рр. був продеканом інженерного факультету. У 1990 р. виходить на пенсію, однак продовжує викла-дати, веде дослідницьку роботу та вишкіл докторантів.

Василь Янішевський

Його спеціальністю є електроенергетичні системи високої напруги, зокрема, особливу увагу приділяє проблемам елект-ромагнетичної сумісності та охорони енергетичних систем і будівель від уражень блискавкою. Опублікував більше 50 наукових праць у міжнародних технічних журналах, більше 90 статей у наукових збірниках. З науковими доповідями на міжнародних технічних конференціях відвідав усі шість континен-тів. У вересні 1997 р. був запрошений прочитати вступну лекцію на 12-й Міжнародній конференції «Розряди в газах», яка відбулася в Німеччині в університеті Ґрайфсвальд, заснованому 1456 р.

У 1991-1994 рр. В. Янішевський був адміністратором програми Міністерства закордонних справ Канади для спеціалістів з України, які вивчали діяльність західної ринкової системи. У 1992 р. був задіяним у заснуванні в Україні окремої секції Інституту електричних і електронічних інженерів (ІЕЕЕ) – найбільшої у світі технічної організації, яка об’єднує понад 300,000 членів. Осідком «Української секції ІЕЕЕ» є Київ, а її діяльність поширюється на всю Україну. Існування секції дає українським експертам прямий доступ до спеціалізованої західної технічної інформації. Філії секції діють також у Харкові, Львові, Одесі, Сімферополі, Дніпропетровську і Луганську. У 1994-1997 рр. був представником Канади на чотиристоронній – США, Канада, Швеція, Україна – Надзірній Раді Українсько-го науково-технічного центру (УНТЦ) в Києві, створеного для переходу військової індустрії України на мирні рейки.

Василь Янішевський є Почесним членом Інституту електричних та електронічних інженерів (Fellow IEEE), в Нью-Йорку, членом Міжнародної комісії з питань великорозмірних електроенергетичних систем (CIGRE) у Парижі, членом різних канадських та міжнародних технічних і стандартизаційних комітетів, репрезентує Канаду в керівних органах Міжнародної електротехнічної комісії. Він є дійсним членом Наукового Товариства імені Т. Шевченка, членом Екзекутиви Канадійського НТШ, дійсним членом Української Вільної Академії Наук, членом Українського технічно-господарського інституту, членом Товариства українських інженерів Канади, Головою Українсько-канадського Дослідно-документаційного центру, який випустив документальні фільми «Жнива розпачу» (про Голодомор 1932-1933) та «Між Гітлером і Сталіном. Україна в Другій світовій війні».

Помер 16 лютого 2011 року.

Джерела:

*

0 коментарів

Трекбеки/Пінгбеки

  1. Стипендія ім. Василя Янішевського | 100 кроків — історичний пластовий блог - […] Центр (УКДДЦ) оголошує конкурс на стипендію ім. проф. Василя Янішевського, співзасовника і довголітнього голови УКДДЦ. […]

Опублікувати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Підтримати 100 Кроків

Generic selectors
Exact matches only
Search in title
Search in content
Search in posts
Search in pages
Filter by Categories
1910ті
1920ті
1930ті
1940ві
1950ті
1960ті
1970ті
1980ті
1990ті
2000ні
30 років Пласту в Україні
30Польща
70США
анонс
балачка
бібліотека
біографії
блог
важливе
виховництво
Відеоматеріали
Вічна Ватра
Джемборі 2019
Звук
ЗМІ
історія
курені
медіа
Начальний Пластун
новини
осередки
Персоналії
Подертий черевик
символіка
Сірий Лев
табори
Улади
УПН
УПС
УПЮ
УСП
цього дня
Часівник

Реклама

Pin It on Pinterest

Share This