Сітницький Богдан, політв’язень

Богдан Сітницький (18 травня 1914 — 29 січня 1997) – пластун куреня ч. 1 ім. Петра Сагайдачного, гурток «Пугачі». Старший пластун куреня ч. 10 «Чорноморці». Політв’язень.

Народився у Львові, у сім’ї професора гімназії Івана Сітницького. Навчався в Академічній гімназії (1924 — 1932 рр.), де у 1925 р. вступив у Пласт (Пластову Присягу склав на Святі весни на Сагарі 1926 р.), був гуртковим гуртка «Пугачі». Після заборони Пласту у 1930 р. став членом Українського туристично-краєзнавчого товариства «Плай», яке продовжувало виховну працю серед молоді, використовуючи різні леґальні форми. Вів журналістську діяльність у кооперативі «Вогні», де в основному працювали старші пластуни куреня «Чорноморці» під керівництвом курінного Я. Гладкого. Ставши членом цього куреня, співпрацював у редакціях журналів «На сліді» і «Шлях молоді». Разом з тим працював у «Центросоюзі». Від 1936 до 1939 р. був впорядником хлоп’ячих новацьких таборів на Остодорі, які організовувала Комісія виховних осель і мандрівок молоді (КВОММ). У 1939 — 1941 рр. належав до складу підпільного Пластового Центру.

У 1948 р. був заарештований і засуджений на 10 років за ст. 54 п.10 Кримінального кодексу за «антирадянську пропаганду». Відбував неволю на Далекому Сході у місцевості Совєтська Гавань. Звільнений у 1954 р., повернувся до Львова, працював бухгалтером Львівської обласної клінічної лікарні, згодом — в інших установах. Паралельно з роботою змушений був здобувати радянську вищу освіту (у 1966 р. закінчив Львівський торгово-економічний інститут).

У 1960-80-х роках разом з братом Юрієм та сестрою Марією провадив виховні мандрівки та поїздки молоді Карпатами та цілою Україною, чим активно спричинився до підготовки молодої української еліти (цю діяльність родини Сітницьких прийнято називати підпільним «автобусним» пластуванням в СРСР).

З відновленням Пласту став членом львівського Осередку праці пластунів сеньйорів, поновив своє членство у 10 курені УПС «Чорноморці». На ІІІ Крайовому Пластовому З’їзді був обраний до складу КПР, вдруге — у 1995 р., був членом Крайової Булави УПС, писарем, працював у Групі історії та музейництва Пласту «На сліді».

Посмертно відзначений орденом св. Юрія в сріблі.

Джерело:

*

0 коментарів

Трекбеки/Пінгбеки

  1. Оля Чуквінська,ЧХ: спогад про діда – 100 кроків - […] Богдан Іванович Сітницький. Не пам’ятаю, коли я дізналась, що це його ім’я. Для мене – дідо, улюблений, люблячий, мудрий,…
Підтримати 100 Кроків

Generic selectors
Exact matches only
Search in title
Search in content
Search in posts
Search in pages
Filter by Categories
1910ті
1920ті
1930ті
1940ві
1950ті
1960ті
1970ті
1980ті
1990ті
2000ні
30 років Пласту в Україні
70США
анонс
балачка
бібліотека
біографії
блог
важливе
виховництво
Відеоматеріали
Вічна Ватра
Джемборі 2019
Звук
ЗМІ
історія
курені
медіа
Начальний Пластун
новини
осередки
Персоналії
Подертий черевик
символіка
Сірий Лев
табори
Улади
УПН
УПС
УПЮ
УСП
цього дня
Часівник

Реклама

Запрошую підписатися

Час від часу ми готуємо підбірку найкращих матеріалів і будемо раді поділитися

Чудово! Ми надіслали лсиста на вказану пошту, його треба відкрити і підтвердити підписку.