Виховання це чинність незвичайно складна. В життю звикли ми легковажити т. зв. дрібниці. Зважити треба, що виховання складається саме з ряду дрібниць, які можуть мати на ціле життя вплив благородний або вбійчий.

Це, що для одного буде дрібницею, має для другого основне значіння. Крім цего пам’ятати треба, що одна часто незамітна причина потягає за собою тисячі наслідків, один образ тисячі сполук-асоціяцій. А все це залежно від обставин.

Прошу зважити, який вплив може мати артистичний акт жінки на мужчину й оскільки різнитися він буде від впливу на юнака полово дозрілого, чи на малого хлопця-дитину. І ось малий примір дрібниці, які так часто лучаються: В кождім домі мабуть найдеться альбом з картками. Між ними одна, що зображує відбитку згаданого акту, друга є змісту релігійного (прим., муки давних христіян за віру). Двох малих хлопців близнят переглядає цей альбом; ніхто не зверне уваги, бо цеж дрібниця. Обі картки добором красок, виконанням, незрозумілістю змісту приковують увагу хлопців більше чим другі. Один глядить на одну, другий на другу. В обох уява родить образи й міркування. Чи думаєте, що це без пояснення, що один з них стане одиницею покрою “золотих молодців”, а другий каратись буде по тюрмам за ідею? Кождий вік людини до одної й тої самої річи відноситься куди інакше!

Цих слів кілька для тих, що бажають других виховувати! Вони мусять зрозуміти вагу дрібниць. Крім сего зле товариство, привички, недотягнення в особистім вихованню полишили в нас всіх своє пятно. Це, що сьогодні для провідника не є вже ніяк шкідливе, а навпаки є часто самозрозуміле, стає для молодших в їхній інтерпретації погубним приміром. Хто не зуміє викорінити в себе наслідків занедбання дрібниць у власному вихованню, не зуміє запанувати над собою, щоби не давати нагоди до хибної часто інтерпретації свого поступовання, — цей повинен зрезиґнувати з гори зі своїх добрих намірів! З другої сторони всі ці дрібниці треба використати. Сам інструктор цілим своїм єством і наставленням мусить бути приготований до сповнення покликання. Хто другого хоче вивести на патріота, сам мусить жар любови вітчизни носити в груди, щоби на кождий найменший прояв вмів дати відповідь ясну й скору, яка корінем сягає в глубину його єства. Така стихійна реакція, коротка й на позір дрібна, може мати більший вплив чим неодин місяць говорення.

Річ в цему, що те, що в одному комплєксі подій переходить безслідно, може в другому викликати визначні наслідки. Табор є саме одним з таких комплексів, які ясно підчеркують найдрібніші події. Серед таборових занять знову під цим оглядом на перше місце вибивається таборова ватра.

Ватра в Регенсбургу

Ватра в Регенсбургу

В сучасній психольоґії й педагогіці приписується вже належну вагу при вихованню впливови середовища, зовнішним обставинам і доборови відповідних комплексів. Повстають навіть напрямки, які заперечують зроджености здібностий, a Watson основник найбільше скрайної теорії, побудованої на матеріялізмі, похвалюється, що з кождої дитини зробить, що забажаєте (як віддасьте її на виховання зараз по вродженню): віртуоза, маляра, письменника чи вченого винахідника всіх ділянок людського знання.

Та проте годі заперечити, що думки одиниць є тісно зв’язані з тілесними оковами. Наш пластовий досвід вчить, що правдивий гарт душі можна стрінути лише в загартованім тілі. Чим більше фізичного труду за нами, тим більше соняшного вдоволення перед нами!

Початкову будову тіла маємо вроджену й цего навіть Watson не може заперечити. Ця будова тіла є залежна хоч би від здоровля батьків. Все це, що людина в даній хвилі посідає є вислідного ділання двох чинників: вродження (згл. дідичности) й впливу окруження (зл. виховання). Завданням виховання є усунути вроджені браки й хиби в першу чергу. Досвід каже, що й тіло дасться скріпити. Дальше виховання повинно вплинути на витворення цих цінностей, які самі в свою чергу змогли би впливати на одиницю, на її характер, на рід її поступовання в хвилі, як під впливом зовнішних обставин усвідомить собі хиби свого досьогочасного поступовання. В першу чергу треба увагу звернути на силу волі.

Модерне виховання звернуло увагу на пропорціональність у вихованню тіла й душі; тому й Пласт є так важним чинником в вихованню молоді, його світогляд наказує осягнути гармонію між тілом а душею. На витворення цеї гармонії найбільший вплив має табор, необхідна школа мандрівки, жерела гарту тіла, вічної молодости й сили.

І ту лежить основа національного значіння табору особливо для укр. нації, яка не може шкіл уладжувати по своїй вольній волі, яка дальше занедбала культуру своєї фізичної справности. Шляхом добору занять, без зайвих дискусій і пояснень табор усуває загально-національні хиби. І вже під цим оглядам він важний для націон. виховання.

З другої сторони мусить табор ці свої заняття зв’язати з загально національними змаганнями. Мусить дати для цих пояснення, що вони це є самоціллю. І тому конечно дати погляд на розвій народу в минулому й сучасному враз з защіпленням любови до змагань народу й свідомости доцільности й конечности самопожертви. Ця частина належить до стисло ідеольог. вироблення одиниці. Тут своє завдання сповнюють реферати, гутірки й дискусії, але в першу чергу можна використати всі найменші нагоди, щоби таборові заняття зв’язати з національними змаганнями. І тут саме виявляється конечність звернути увагу на всякого рода дрібниці, тим більше, що на дискусії й реферати не богато остане часу в таборі. Кожда найменша праця в таборі, відповідно вияснена набирає глибокого змісту! Як примір подам теренові роботи на Соколі.

Робота сама по собі важка й невдячна. Але як інакше віднесуться до неї всі без виїмку пластуни, як усвідомиться їм:

  1. конечність таборового життя й його значіння в розвою нації,
  2. вагу фізичної справности для громадянина й жовніра,
  3. момент, що самі для себе робимо, що власним трудом будуємо табор, який переживе нас, і з якого користатимуть десятки тисяч братів і синів, який свідчитиме десятки літ про нашу працю.

Тоді ділає не цих кілька слів вияснення для націон. виховання, тоді ділає весь піт, який праця витисне з таборовиків, кождий мозіль надавлений на руці враз зі свідомістю, що не даром працюємо!

Вертаючи до цего, що табор викорінює загально націон. хиби, треба усвідомити собі, що серед довгих віків неволі забули ми думати категоріями вільного чоловіка. Нашу сонливість, лінивство, сантиментальність, журбу та стогін можна пояснити лише неволею. Про перебудову загально-національної, психіки мало говорити. Перебудова вирозумована й видискутована веде остаточно до почування насолоди в терпінню, до самозаперечення, а не родить бажаної сили. Така перебудова є безцільна, бо одиниці видається, що вона тим більше дає нації, чим більше терпить, а самозаперечення й терпіння затемнює образ головної ціли, що більше стає самоціллю.

Відродження нашої нації мусить іти по кличам модерної педагогіки, шляхом гармонійного відродження культу душі й тіла. А це осягнути може лише Пласт в сучасну пору. Знаний момент мандрівки потягає за собою забуте нами бажання змагань, пригод, побід, конкістадорства. Це все лежить у основ кождої молодої, здорової нації. Правдива сила має в собі богато ірраціонального й інстинктовного. Сила вимагає побіди серед безжурних каскад сміху.

Сотворити цей тип чоловіка шляхом залізної карности, послуху й послідовности, шляхом крівавого труду, вічного змагання, безпереривного ряду побід над окруженням, природою, собою — ось перше завдання табору в національнім вихованню.

Учасники першого інструкторського табору на Кам'янці упорядковують територію, 1924

Учасники першого інструкторського табору на Кам’янці упорядковують територію, 1924

Учасники першого інструкторського табору на Кам'янці упорядковують територію, 1924

Учасники першого інструкторського табору на Кам’янці упорядковують територію, 1924

В основу другої сторінки націон. виховання, в основу повязання таборових занять з завданням нації лягло товариське співжиття. Товариське співжиття стає заохотою й спонукою до дальших зусиль. Взаїмне довіря, зрозуміння, вирозумілість, пошана й любов, ось цінности, якими всіх таборовиків має звязати табор в одну родину. Героїв дозволює витворити певність, що за ними гурт подібних до них, що колись цей гурт згадає про героя не злим — тихим словом, що його смерть не потягає за собою смерти ідеї, але навпаки стає понукою до дальшої діяльности. Почуття єдности, лучности одиниці з масами, маси з одиницею дозволили витворити культ беззіменного героя, без якого булиб трупи, що гинулиб без зрозуміння, гнані силою до бою, а не було би героїв! Лише внутрішна суцільність враз з довірям до товаришів спільної ідеї творить героїв і дозволює здійснити ідею.

Щойно на цій основі будуємо усвідомлення ідеї. На одній з перших торжественних хвиль в таборі, прим. при першій ватрі слід в образовий, приступний спосіб представити вагу й завдання табору й вияснити шляхи, якими змагаємо до ціли. До цих слів навязувати будемо кожде найдрібніше заняття. Очевидно всі заняття мусять бути пляново розміщені й мусять відповідати словам. Тоді зможуть вони викликати любов до себе.
В лєкціях треба зобразити коротко історію України в її найважніших хвилях. Найліпше подавати зразкові, повні примірів життєписи героїв або образово зобразити славні геройські події. Зокрема найбільше уваги присвятити геройським змаганням останніх визвольних змагань. Всі річниці, які припадають на час таборування, мусять бути відповідно відсвятковані. Зі старшими можна вести ідеольоґічні гутірки, найкраще на основі вибраної лектури.

Не вільно при цім забути про пісні. Сам добір пісень дає ассоціяційне доповнення сказаного. Пісня виповнює вільний час, уприємнює його й виховує. Підчас супочинку команда табору найде доступ до всіх таборовиків і вислухає їх думок і завваг. Щире братерське відношення команди до таборовиків при задержанню карности й авторітету є найважнішою передумовою вдачі табору.

Та найважнішою хвилею, як згадано, є таборова ватра. Вона має бути звершенням всего життя, дає словне або символічне пояснення всего цего, що робиться цілий час, крім сего ватра має в собі первні товариського життя й дає нагоду минулі, славні часи сполучити з сірим буднем сучасности й славним майбутнім. Хто до ватри не вміє поставитись серіозно, цей профанує ціле пласт. життя.

І коли ватра зі сумерком засяє прийдуть до нас серед казок князі й герої. Сильніше забажаємо, щоби наші діла були гідні прадідних зусиль.

Молодий бандурист вирве нас із роздумувань і снів. Заспіває, як то славно за Батька Богдана було.
А опісля бандура заплаче, “що лиха доля в гості прийшла, але не довго буде сумувати”,

Ти воскреснеш моя Україно,
В своїм блеску і славі своїй!

І як сповнення пророцтва понесеться грімка пісня визвольних змагань. А учасник великого здвигу скаже нам, як грали дзвони в Софійськім соборі в дні 22. січня, коли кордони зникали на укр. землях.

Палкий вірш поставить перед очі кріваві картини жорстоких боїв. І затужить бандура з стрільцем, що впав біля окопів. 2-3 хвилини могильної мовчанки вшанують память героїв. А потім скажемо, що на обрію заграва золотом сяє… І іскри спалахнуть вогнем при ватрі… — Вже Велит будиться зі сну віків… що долю треба йому кувати…

І понесуться слова пласт. присяги й молитви до Бога…

Джерело: Значіння таборів в українському національному вихованню. В. М. Янів, Л. Ч. (Львів), комендант УУСП // Пластовий шлях. Травень 1930. Рік I. Число II. С. 7-11.

*

Марковий блок "Підпільної пошти України" зі спецгашенням, присвячений джемборі в Муасон, 1947

Запрошую підписатися

Час від часу ми готуємо підбірку найкращих матеріалів і будемо раді поділитися

Чудово! Ми надіслали лсиста на вказану пошту, його треба відкрити і підтвердити підписку.