Історія Пласту на Закарпатті тісно пов’язана з історією національного відродження і боротьби віками гнітеного українського народу по тім боці Карпат.

Щоб постійно не повторятись, нехай опис участи пластунів у різних національних святах протягом 1938 р. з під пера надійного, 17-річного пл. кореспондента, бр. Петра Барнички-Веселяка: «Одним оком по з’їздах» (див. Молоде Життя, 1938, ч. 1) послужить для ілюстрації великих подвигів українських пластунів:

«Всепросвітянський з’їзд в Ужгороді — на чолі 15-тисячного походу бадьоро і сміло машерують пластуни, оті підкарпатські “лицарі грізні”. Машерують трійками. Понад ужгородські палати здіймається голос пластової сурми, з 500 молодечих грудей несеться гомін пл. пісень. Радіє столиця кн. Корятовича, бо ж у ній машерує у коротких штанах та широко-крісих капелюхах цвіт укр. молоді, завтрішні борці за волю своєї покривдженої Батьківщини…»

«Окружний з’їзд у Севлюші — хоч від раня іде дощ, прямо ллється, все ж таки просвітяни сходяться… Пластуни теж без парасоль, деякі навіть без плащів. Виблискують мокрі коліна, хляпають по болоті маршові черевики. Всі усміхнені, відважно йдуть, ще й з піснею на устах. Направду — “ніщо їм лихо і пригоди!” їх ніщо не спиняє, ні буря, ні дощ; не спинить їх і ніяка ворожа сила. Пластуни подолають усякі перешкоди і будуть далі крокувати, аж доки не доведуть свій поневолений нарід “до щастя, слави і свободи”!»

«Окружний пластовий з’їзд у Буштині — їх понад п’ятьсот! Буштино зароїлось пластунами… Звідкіля тих пластунів тут стільки набралося? З усіх усюдів — з міст, містечок і сіл. Із сіл? Так, із сіл! Видно всім стало ясно, що Пласт мусить завоювати не ли-ша міста і містечка Закарпаття, але й українське село. Та ж село є серцем українського життя на Закарпатті. Вже час, щоб усі (!) зрозуміли, що Пласт, як національна організація, має пригорнути до себе усю закарпатську молодь. І коли цьогого Пласт осягне, тоді на услуги Батьківщини стане велика сила!»

Буштинський пластовий кіш. Автор тримає в руках таблицю з написом «Український пластовий кіш. 1938. Буштин». 30 липня 1938 р.

Буштинський пластовий кіш. Пластун Юрій Коршинський тримає в руках таблицю з написом «Український пластовий кіш. 1938. Буштин». 30 липня 1938 р.

«Просвітянський з’їзд у Копані — літні вакації. Та це не грає великої ролі. На з’їзд зійшлося понад дві сотки пластунів. На по-левій св. Службі Божій тисячі народу… По скінченні Богослуження пластова присяга, відспівання пл. гімну… Відтак святочний похід селом… Пластуни затягнули: “Не пора, не пора, не пора… ” Із соток грудей вилітає погроза для всіх тих, що ще все стараються — “у рідну хату вносити роздор”. Гей — не пора вже цього робити. Українську молодь вже не зіб’єте з дороги правди, ані не спините її. Вже прийшла пора виконати народній наказ, щоб “славу і волю і честь, Рідний Краю, здобути тобі!”»

«Гуцульський з’їзд у Рахові — де пластуни, наче ті орли, злетілися з усіх закутин Закарпаття. Деякі йшли пішки понад 200 км. (ок. 125 миль), інші крутили колесом майже 400 км. (ок. 250 миль). Тяжка й далека дорога, але пластунам це не перешкаджає. У поході машерувало 140 пластунів. Колись стільки їх було на пластовому з’їзді, а не на окружному просвітянському з’їзді. Це доказ ідейности і посвяти наших пластунів. І коли “гордість народна позве їх до діла” (з пл. присяги), тоді карні ряди пластунів не завстидають української землі!»

Джерело: Степан Пап-Пугач. Пластовий Альманах

*

Лого 100-ліття

Запрошую підписатися

Час від часу ми готуємо підбірку найкращих матеріалів і будемо раді поділитися

Чудово! Ми надіслали лсиста на вказану пошту, його треба відкрити і підтвердити підписку.