На 11. році життя став я пластовим новаком 58. Пл.Куреня ім. С.Петлюри в Синевідську Вижнім, що належав до Стрийського Пл. Коша. Кошовим був тоді Падох а курінними: Капало, Коваль. В рік пізніше, по першій пробі почалося щойно справжнє моє пластування. На жаль, надійшов понурий вересень 1930 р. – невіджалувана втрата: розв’язання Українського Пластового Уладу.

Згідно з останнім рішенням гурткових сходин, – (“Пластунами залишаємось і без одностроїв!”) ми постановили і надалі продовжувати пластову діяльність.

В р. 1931 С.У.П.Е. видав з нагоди 20-тилітніх роковин У.П.У. ювілейні значки й листівки і ми їх масово розпродували; за це я попав у тюрму.

В рр. 1932-1935. як провідник юнацтва «Рідної Школи» в Синевідську Вижнім, я популяризував пластову ідею поміж широкими шарами української молоді – при помочі прогульок, ватр, таборів, іспитів, маршів і подібних імпрез. Це був період формування півофіціяльного “Бойківського Куреня”, що в рік пізніше став широко знаним по всій Верховині. Бойківський Курінь постав як півофіційна частина доросту “Рідної Школи”, що його я зорганізував і оформив – виключно за пластовими приписами і на плятформі пластової ідеї. Моїм кличем було: Доріст “Рідної Школи” для всієї молоді, Бойківський Курінь – тільки для вибранців, гідних здійснювати ідею Пласту! – І так: Всі три юнацькі проби були переведені на основі – “Життя в Пласті” Дрота – з усіма вимогами пластових приписів. Це було дійсне продовження діяльности У.П.У. у всіх його ділянках включно з частинним одностроєм.

Доказом нашої пластової діяльности є оці важніші моменти з нашої хроніки: Ми відбули 4 інструкторські табори під шатрами, в тому великий табор у Труханові з участю Куренів Молоді стрийської гімназії, Черницького ліцею, самбірської семінарії. Далі ми зорганізували 1 вишкільний та 5 менших таборів, десятки прогульок, маршів, ватер (в тому 8 святочних з прилюдними пописами), теренових ігор, стріч, прилюдна І. проба для новаків, тощо. Власними силами видавано пластовий місячник “Рінь” – з тематикою “Вогнів”.
Крім того зорганізував я в рр. 1939-40 кілька шкільних пластових гуртків на Лемківщині.

Повернувшись в р. 1941 до Краю, я знов взявся до праці в Бойківськім Курені. Він був огнищем пластової ідеї для цілої Верховини. Це був справжній по змісті й формі – Український Пласт. Його заслугою, що верховинські села знов могли побачити мандруючих українських пластунів!

В архіві Бойківського Куреня зберіглися різні цінні речі: Курінний прапор, відбитки печаток, деякі цінніші документи, формулярі наших свідоцтв, пл.проб, виказок – це все друковане, історії гуртків, світлини таборів, табльо Куреня, стріч, маршів, гуртків один примірник часопису “Рінь”, тощо. При нагоді 35-тилітнього ювілею У.П.У. постараюся використати ці матеріяли.

Джерело: Молоде Життя. – 1946. – Ч. 3. – С. 39.

Прапор Бойківського куреня, зберігається в пластовом музеї в Пармі, Огайо, США

Прапор Бойківського куреня, зберігається в пластовом музеї в Пармі, Огайо, США

Прапор Бойківського куреня, зберігається в пластовом музеї в Пармі, Огайо, США

Прапор Бойківського куреня, зберігається в пластовом музеї в Пармі, Огайо, США

Дня 9 червня 1976

Шановний Друже!

Перед кількома днями я одержав від Вас листа в якому звертаєтеся про поміч в одержанні матеріялів, що могли б причинитися до написання історії Пласту.

Звичайно, Ваше прохання я не можу лишити без відповіді, тимбільше, коли зі спонтанним виявом Пластової ідеї серед української молоді я був звязаний ще від 1927 року. Ще в часі між двома Світовими війнами, в найбільшім, на тодішній час, селі Нашої Бойківської Верховини – Синевідську Вижнім діяв дуже успішно зорганізований Рідношкільний Доріст, що своєю працею основаною на Пластовій ідеї інфільтрував молодечі організації цілої околиці. (До 1930 року існував тут Пластовий Курінь ім.С.Петлюри, в час, коли організаційні рямці тодішньої Пластової організації були поширені для т.з. Пласту ремісничої молоді і СелоПласт. Ідеї українського Пласту були тут так закорінені, що зразуж в 1931 році зорганізовано в Синевідську Вижнім Бойківський Курінь ім.І.Мазепи, що успішно діяв під зверхністю Укр. Допомогового Комітету (єдиного легального сектора укр. зорганізованого життя при німецькій окупації Галичини до кінця 1939 року.

Як вповні Пластова частина, Бойківський Курінь основував свою працю на перехованім ще з минулого підручнику О.Тисовського «Життя в Пласті», включаючи теж пластові однострої, пластові проби, табори, прогульки, марші, свята і т.п.

В діяльности Бойківського Куреня була теж опіка над Стрілецькими могилами на горі «Ключ» із звязаним з тим масовими здвигами, Богослужбами і таборуванням.

Останній такий табір відбувся в селі Труханові в Підніжжі гори Ключ в році 1933 із числом понад 100 учасників.

В час найбільшого свойого розвитку (1933) при своїм числі 90 членів, Бойківський Курінь був настільки відомим в цілій околиці, що із кругів Повітового Укр. Допомогового Комітету роблено кілька разів осторогу для його обережнісшої діяльности (такий розріст уніформованої молоді міг неподобатися німецьким окупаційним чинникам).

І знову із зближанням воєнних фронтів на терен Галичини, Бойківський Курінь зробив свою останню Курінну Раду на якій всі присутні прирекли на Укр. Національний і Курінний прапор, що в яких обставинах вони не знаходились до кінця життя золотий тризуб буде їх символом боротьби за укр. нарід і укр. державу.
В 1962 році на пл. виставці ювілейної зустрічі в Іст Четгам Бойківський Курінь був заступлений осібним розділом, з якого частину експонатів до пл. музею в Клівленді перебрав пл. сен. Л.Бачинський (між тим і його Курінний Прапор).

Для обширнішого чи точнішого за фіксування діяльности тої забутої і недоціненої в пластових кругах справді Пластової частини можу кожночасно служити докладнішими даними, якщо того комусь може бути потрібним.

Шановний Друже!

Мені якось аж дивно, що такий спонтанний самовияв пластової ідеї серед укр. молоді нашої Бойківщини. При спробі з моєї сторони в минулому довести це до відома пластовим провідникам не знайшов до нині ніякого зрозуміння. Пояснюю собі це лише тим, що самозакоханість в себе затемнила тодішнім провідникам все, що вони не ініціювали і чого вони не робили.

Єдиною для мене сатисфакцією як курінного того Куреня – прекрасної на мою думку, Пластової частини – це факт, що яких 50% членів того Куреня погинули смертю невідомих героїв в укр. підпіллю, в УПА, в укр. Дивізії «Галичина» чи в застінках Н.К.В.Д.

Хіба може бути кращий пластовий іспит укр. пл. молоді супроти своєї поневоленої України?

Вітаю
Скоб!

Пл. сен. І.Нивка

Матеріал подав: пл.сен. Юрій Юзич, ОЗО

*

Запрошую підписатися

Час від часу ми готуємо підбірку найкращих матеріалів і будемо раді поділитися

Чудово! Ми надіслали лсиста на вказану пошту, його треба відкрити і підтвердити підписку.