На початок 1956 р. головним завданням Пласту в Німеччині було збереження та продовження традиції проведення літніх пластових таборів. Від 1954 р. пластові табори проводилися, по можливості, в тому самому місці, а саме — на таборовій площі Гохлянд недалеко с. Кеніґсдорф.

У середині 50-х рр. матеріяльні та моральні причини змусили українських пластунів шукати союзників, і вони знайшли їх у німецьких скавтах. На той час у Німеччині діяли три німецькі скавтські організації: католицька, лютеранська та позаконфесійна, які були визнані Міжнародним скавтським бюром. Оскільки серед українських пластунів були також вірні православної Церкви, то дійшли рішення об’єднатися з позаконфесійною групою, ставши у майбутньому її автономною українською частиною. Окрім цього, проведення українських пластових таборів у Німеччині підтримували численні жертводавці з Канади, ЗСА та Австралії, а також Українська Греко-католицька Церква, зокрема архиєпископ Іван Бучко.

У 1956 р. Головна Пластова Булава видала новий правильник для юнацтва, який вступив у дію 1 січня 1956 р., а також новий Організаційний Статут для Української Пластової Старшини, яким унормовувалися відносини та юрисдикції Української Пластової Старшини, Крайової Пластової Старшини та Головної Пластової Булави.

8 квітня 1956 р. відбувся Четвертий Загальний Пластовий З’їзд, який переобрав керівні органи КПС у такому складі: Д, Пеленський (голова), І. Керестіль (комендант пластунів), В. Тузяк (комендантів пластунок), М. Заяць (секретар), Д. Миськів (фінансовий референт), І. Гарасовський (референт зв’язків з німецькою владою). У такому складі Крайова Пластова Старшина працювала до 7 грудня 1958 р., коли на V Крайовому З’їзді українських пластунів у Німеччині на місце І. Гарасовського, який еміґрував до ЗСА, обрали М. Рудка.

Рішенням Головної Пластової Булави роки 1956 та 1957 були оголошені ювілейними, оскільки саме на цей час припадали святкування 45-ліття заснування Пласту та сімдесятилітні уродини засновника українського Пласту проф. д-ра Олександра Тисовського (Дрота). Крайова Пластова Старшина вирішила відзначити ці ювілейні дати влітку 1956 р. організацією пластового табору на Гохлянді біля с. Кеніґсдорф. Спеціяльну ювілейну комісію, створену для цього, очолив Голова УПС о. Іван Гриньох. Святкування, які відбулися 9-12 серпня і в яких брали участь сам ювіляр проф. О. Тисовський з дружиною, а також архиєпископ Іван Бучко, були велелюдними і пройшли успішно, залишивши по собі гарну згадку. На цьому Ювілейному пластовому таборі проф. О. Тисовський прийняв від усіх відновлення Пластової Присяги, про що повідомлялося у спеціяльному, четвертому номері «Вістей». Запис звернення проф. О. Тисовського транслювала на цілий світ радіостанція «Голос Америки», а також записувала канадська телестудія «Орбіт». У рамках святкувань свого ювілею проф. О. Тисовський відвідав новацький пластовий табір в околицях Нового Ульму, побував на сумівському таборі в Шонґав, а також взяв участь у сходинах європейської стежі куреня УПС «Характерники».

Новацьке свято з нагоди 1 листопада, Інґольштадт, 1955 р.

Новацьке свято з нагоди 1 листопада, Інґольштадт, 1955 р.

Восени 1956 р. українські пластуни одержали запрошення на святкування 50-ліття скавтського руху. З цієї нагоди 1957 р. у Саттен Колдфільді (Англія) відбулося ювілейне 9-те Світове скавтське Джемборі, на яке змогла поїхати українська пластова делеґація у складі восьми членів під проводом М. Рудка, І. Мрица та Л. Гільтайчука. Ця поїздка стала можливою завдяки підтримці пластових куренів «Характерники» та «Лісові Чорти», які взяли на себе її фінансування. Участь української делеґації у цій міжнародній зустрічі стала для українців у Німеччині великим моральним та національним успіхом, оскільки у рамках Джемборі в Англії українські пластуни влаштували виставку українського мистецтва, виступали в національних строях, що, звичайно, привернуло увагу учасників зустрічі. Зокрема, табір українських пластунів відвідали начальний скавт англійських скавтів лорд Ровеллян та леді Бейден-Повел, а керівник української делеґації М. Рудко був серед запрошених на святковому прийнятті у королеви Єлизавети. Три юначки взяли участь у жіночому Джемборі (World Camp of Girl Guides) у королівському парку Віндзор. Після повернення делеґації Пластова управа влаштувала у Мюнхені 22 вересня 1957 р. вечір для громадськости, на якому М. Рудко розповів про результати їхньої участи в Джемборі.

28 березня 1957 р. жіночий улад українського Пласту став членом Німецького жіночого об’єднання скавтів на умовах повної самостійности, зберігаючи за собою власний однострій, а також дістаючи звільнення від сплати членських внесків7. Окрім цього, у 1957 р. було проведено вишкільний курс для новацьких виховників, який відбувся у Мюнхені 28-31 грудня під керівництвом Теодосія Самотулки (Старий Орел).

Рій новачок в Новому Ульмі, 1955

Рій новачок в Новому Ульмі, 1955

У контексті другої половини 50-х рр. слід також згадати проведення 4-23 серпня 1958 р. першого пластового табору «Чорне море» на півночі Німеччини, в приморському селі Нойгарлінґер-зіль, ініційоване о. ігуменом Петерсом. У ньому взяли участь пластуни не лише з півдня, а й з півночі Німеччини.

У 1960 р. представниці жіночого уладу Пласту були учасницями святкувань з нагоди 50-ліття заснування Організації англійських скавтів, а вже роком пізніше Головна Пластова Булава вирішила провести відзначення 50-ліття існування українського Пласту й визначила час святкувань — від червня 1961 до січня 1962 р. Головні святкування відбулися за згодою Крайової Пластової Старшини під час літнього табору 13 серпня 1961 р. У святкуваннях взяли участь проф. Олександер Тисовський, апостольський екзарх УГКЦ кир Платон Корниляк, а також чимало громадських діячів та представників різних центральних станов та організацій, зокрема Голова центрального проводу СУМу п. Коваль, представник Баварського уряду п. Йоганнес Маурер. На святі з промовами до гостей звернулися проф. О. Тисовський (українською) та о. І. Гриньох (німецькою мовою). Згодом, у березні 1962 р., на святковому засіданні Крайової Пластової Старшини було відзначено 10-ліття існування пластових таборів Союзу Українських Пластунів у Німеччині. З промовою на цьому засіданні виступив голова Крайової Пластової Старшини Дам’ян Пеленський, який зробив короткий огляд початків творення СУП у Німеччині. 1961 р., з нагоди обох ювілеїв, у Торонті було перевидано книжку Олександра Тисовського «Життя в Пласті», перше видання якої вийшло ще до війни, 1921 р., у Львові.

Пластуни марширують, 1966

Пластуни марширують, 1966

Після проведення V Крайового З’їзду СУП у Німеччині в грудні 1958 р., наступні, Шості Загальні Збори СУП у Німеччині відбулися аж 8 грудня 1962 р. на завершення відзначень 50-ліття заснування Пласту та 10-ліття існування пластових таборів у Німеччині. На час проведення З’їзду Пласт у Німеччині нараховував 273 члени і втратив свого першого фінансового референта Дмитра Миськіва, який помер 27 березня 1959 р., а також Верховного Пластуна Сірого Лева (проф. Северин Левицький помер у січні 1962 р.). Пластові осередки існували у Мюнхені, Новому Ульмі, Інґольштадті, Штуттґарті, Авґсбурзі, а окремі пластуни проживали також у Пассав, Ерлянґені, Маркт Оберсдорфі та Реґенсбурзі. Присутні на зборах заслухали звіти членів Крайової Пластової Старшини та одноголосно переобрали її у такому складі: Дам’ян Пеленський (голова), Атанас Фіґоль, Софія Кушнір, Михайло Рудко (заступники голови), Ірина Козак (комендантка пластунок), Іван Керестіль, Андрій Ребет (коменданти пластунів), Іван Волянський (секретар), Григорій Комаринський (фінансовий референт), Іван Жеґуць, Маркіян Заяць (пресові референти).

Окрему увагу учасників зборів привернув виступ пл. сен. М. Рудка «Основи пластової організації й виховання», в якому доповідач торкнувся питань майбутнього розвитку Пласту в Німеччині, а також зупинився на таких трьох пунктах: на ролі довколишнього середовища та його впливах на розвиток Пласту; на забезпеченні постійного зацікавлення Пластом з боку молоді; на необхідності рахуватися з думкою пластової молоді. Загальні Збори рекомендували новообраній Крайовій Пластовій Старшині дослухатися до думок, висловлених під час обговорення виступу М. Рудка, і врахувати у своїй майбутній праці такі аспекти організаційної діяльности:

  • необхідність створення сильного пластового осередку;
  • заохочення до співпраці неактивних або малоактивних пластунів, а також виховників-непластунів;
  • пошуки нового, придатнішого приміщення для пластової домівки;
  • налагодження взаємин між Пластом та іншими молодечими організаціями й еміґраційними скавтськими групами;
  • організація Еміґраційного скавтського центру для репрезентації Пласту перед Центральним скавтським бюром;
  • участь лише у тих заходах, які корисні для Пласту.

Окрім цього, Збори внесли також пропозицію оновити деякі ділянки виховної роботи з молоддю, зокрема: 1) проведення курсів для виховників; 2) систематичні заняття в гуртках; 3) приділення більшої уваги вишколу характеру в юнаків; 4) серйозна підготовка до пластових проб; 5) запровадження пластових відзнак тощо.

Наступні чотири роки (1962-1966 рр.) діяльність українського Пласту в Німеччині проходила в руслі подальшого розвитку та розбудови організаційних осередків у Мюнхені, Штуттґарті, Карльсруе, Новому Ульмі, Авґсбурзі, Нюрнберзі та Інґольштадті, з яких найчисельнішим був мюнхенський осередок.

У 1963 р. 35 членів українського Пласту з діяспори під керівництвом Атанаса Фіґоля та Андрія Ребета взяли участь в XI Світовому скавтському Джемборі в Греції, яке тривало від 31 липня до 11 серпня. Цій зустрічі передував чотириденний підготовчий курс на Гохлянді, де учасники української делеґації готувалися до презентації українців на Міжнародному скавтському з’їзді. Українська джембо-рівська група 1963 р. об’єднувала українців з декількох країн еміґрації і в такий спосіб засвідчила єдність Пласту. У рамках грецького Джемборі українська делеґація побувала на чернечій горі Афон, а також мала змогу зустрітися з митрополитом Греції Хризостомом і відвідати Царгородського Вселенського Патріярха Атанаґороса І. На зворотній дорозі пластуни зустрілися в Римі з Патріярхом Йосифом Сліпим. Слід зазначити, що участь української делеґації на Джемборі в Греції стала справою усієї світової української спільноти і відбулася завдяки її моральній та матеріяльній підтримці, а також жертовності владики кир Платона Корниляка (УГКЦ).

31 березня 1963 р. відбулися збори Пластприяту, на яких головою обрано інж. Дмитра Андрієвського, а зв’язковим від КПС призначено пл. сен. Маркіяна Заяця. Цього ж року український Пласт відзначив 25-ліття від дня смерти полковника Євгена Коновальця і провів літній пластовий табір на терені Гохлянд біля села Кеніґсдорф. Упродовж зазначених чотирьох років при КПС створено комісію підготовчих виховних курсів у складі Михайла Рудька (голова), Ірени Козак, Андрія Ребета, о. Івана Гриньоха, Марійки Заяць, Марійки Гарабач та Івана Керестіля. Ця комісія вже у 1964 р. провела три вишкільних курси у Мюнхені (23.03. – 1.04.1964), на Гохлянді (16-20.05.1964) тау Франції (22-27.12.1964). На початку травня 1966 р. на VII Крайовому З’їзді СУП у Німеччині обрано нову КПС у такому складі: Дам’ян Пеленський (голова), Атанас Фіґоль (перший заступник), Григорій Комаринський (господарський референт) та інші.

Джерело: Альманах 100-ліття Пласту


Найкращий лайк – це 10 гривень 🙂

Завдяки вашим пожертвам наш проект розвиватиметься далі, публікуватиме більше статей, архівних матеріалів та репортажів з історії Пласту та українського молодіжного руху.




*

Запрошую підписатися

Час від часу ми готуємо підбірку найкращих матеріалів і будемо раді поділитися

Чудово! Ми надіслали лсиста на вказану пошту, його треба відкрити і підтвердити підписку.