До історії пластового сеніорату

Коротко перед розв’язанням Пласту польською владою 1930 року було засновано в Галичині четвертий Пластовий Улад. Пригадаймо сьогодні, як це було. Вже у 1924 році створено групу скавтмастрів, які стали провідниками молоді та їхніми немов учителями пластування.

Цих перших скавтмастрів організовано 15 квітня 1930 року та створено і курінь УПС ім. скавтмастра Степана Тисовського. Курінь очолив проф. Іван Чмола. Того ж року у серпні відбувся на Соколі перший табір УПС із 40 учасниками, де продискутовано сеніорський кодекс як поглиблення Пластового Закону, призначеного для юнацтва. Але ще в тому самому році, коли активність Уладу ще не розвинулася належно, прийшло розв’язання Пласту польською владою, і усі ці новоспечені члени Уладу сеніорату більшою чи меншою мірою включилися до праці у т. зв. групі «Вогні» та КВОММ-і.

Організаційну сітку нелегального Пласту побудовано тоді так, що до конспірації втягнено лише сеніорів і старших пластунів. Молодь нижче 18 років охоплено парапластовими організаціями, які в тій цілі постали. Таборування відбувалося під опікою Комісії Виховних Осель і Мандрівок Молоді. Інструкторським табором був табір під шатрами, законспірований біля Космача.

Цю працю перервав у 1939 році наступ Гітлера на схід, і треба було перейти на повну конспірацію.

У тих роках Пласт поніс найстрашніші жертви саме у групі сеніорів та старших пластунів. Пластуни стояли в рядах дивізії “Галичина” і Української Повстанської Армії. В усі воєнні роки нечисленні і законспіровані пластуни сеніори були стовпами духовної сили та патріотизму в боротьбі з обома окупантами. Серед них була також група пластунок-сеніорок, що несли поміч і опіку, де тільки було треба. Це вони випроводжали добровольців до дивізії “Галичина”, вони опікувалися молоддю, що опинилася у рядах “протилетунської оборони”, вони відвідували полонених по лікарнях і надавали усю потрібну поміч.

Прийшло, однак, закінчення Другої світової війни, а з ним сотки нашого населення, в тому числі і пластуни, з політичних причин опинилися в переселенчих таборах Німеччини чи Австрії. Переїхали також вцілілі члени Пластового Центру в сеніорському чи старшопластунському віці. Немає отже нічого дивного, що саме вони подбали про віднову Пласту, а сеніорат проголосили Улад ом на з’їзді у Байройті, Німеччина, 20 жовтня 1946 року. Віднова Пласту у переселенчих таборах стала своєрідним ренесансом для сеніорату. Кожний, хто був колись пластуном, виповнивши усі передумови і відновивши святково юнацьку Присягу, міг стати сеніором, і таких було багато. З’їзд у Байройті знову прийняв тезу 1930 року про існування двох категорій сеніорів – тільки цим разом скавтмастрів, що займатимуться безпосередньою виховною працею, і тих, які повинні увійти активно в українське громадське і політичне життя. Із напливом нової хвилі активних сеніорів і творенням куренів розпочалася також перша хвиля дискусій на тему завдань і цілей сеніорату та його організаційної структури. Відновлений “Пластовий Шлях” у своїх перших чотирьох числах присвячує левову частку місця проблемам сеніорату, що виринули із динамічною відновою Уладу.

Велика рада УПС в Ніагара Фолз, травень 2001

Велика рада УПС в Ніагара Фолз, травень 2001

Актуальним стало обговорення правильника, укладеного Головою Булави УПС Сірим Левом у 1950 році. Відгуки на нього були з’ясовані у проектах “А” і “Б”. Дискусія над правильником і над питанням про завдання сеніорату не сходила зі сторінок пластової преси, з порядків денних З’їздів та нарад. А тим часом життя і обставини ставили свої вимоги. На З’їзді у Цуффенгавзені знято із УПС обов’язок займатися виховними справами, який перейшов на виховні булави, і кинено клич “лицем до громадянства”, а коли прийшов масовий виїзд за море, виявилося, що саме сеніори на нових місцях поселення розпочинали і вели виховну працю та надали їй напрям згідно зі вказівками Першого Пластового Конґресу. Треба підкреслити динамічність, завзяття і оптимізм сеніорів, які, ще не упорядкувавши особистого життя, почали відразу організувати пластунів і притягати до Пласту нову молодь.

Але не лише в організації Пласту проявили себе сеніори; вони взялися також за шкільництво, стали основниками спортових товариств і обійняли провідні пости в українських організаціях.

Після перших років, коли сеніори не мали навіть часу на проблеми свого Уладу, прийшли Перші Збори КУПО у 1954 році, а з ними рішення, що УПС є окремим об’єднанням сеніорів побіч виховних Уладів у рамках пластової організації.

І з цією постановою розпочалася затяжна і часто драматична дискусія на тему “Улад чи Об’єднання”, яка тривала 20 років і закінчилася аж на КУПО у 1972 році поверненням сеніорам статусу Уладу.

Помітно збільшилося число членів, підсилене другим сеніорським поколінням, що, хоча й без захоплення, але під впливом матірних куренів вступали в ряди сеніорату. Це були ті члени УСП, що юнакували чи новакували в таборах Ді-Пі. Це були люди, що закінчили студії на нових місцях поселення, здобували професійні успіхи і закладали родини. Все це було причиною, що їхнє ставлення до пластової організації було вже інакше, як першої ґенерації. Тому часто приходило до різниці думок, при чому “старші” сеніори міцно тримали в своїх руках провід організації на незмінних основах. Але молоді сеніори того часу – це було покоління, яке ще знало значення дисципліни і для яких обов’язок “слухатись пластового проводу” був само собою зрозумілим. Тому вони майже не виходили зі своїм невдоволенням на публічний форум, а в присутності старших друзів чемно мовчали. Із цієї великої групи мовчазних сеніорів лише мала частка залишилася при безпосередній виховній праці чи при інших пластових обов’язках. Більшість з них стали добрими професіоналами, дбали про добробут своїх родин, а Пласт залишили як форму товариського співжиття, де вміли, як зайшла важлива потреба, групою себе пластово виявити. Але багато з цих “нових” сеніорів другого покоління виявляло у приватних розмовах чи розмовах з курінними друзями розчарування Пластом, а радше його веденням та сеніорами, хоч самі не мали багато охоти братися до змін.

Перший сеніорський табір відновленого Пласту в Україні. Підлюте, 1992 р.

Перший сеніорський табір відновленого Пласту в Україні. Підлюте, 1992 р.

Все ж, коли перша ґенерація сеніорів великою мірою зрозуміла, що дорослі пластуни мусять виявляти себе не лише у своїй близькій серцю організації і тому пішли у громадську та політичну роботу, “мовчазні сеніори” тільки поодиноко виявили себе на українському громадянському відтинку, либонь тому, що і тут вони мали інші погляди на громадську працю, ніж старше покоління, але змінювати вторований шлях з різних причин не хотіли.

В міжчасі число пластунів сеніорів зросло майже до 1000, а в роках 1970-1980 у сеніорат увійшло ще одне покоління, покоління тих, яких вже звільняли з УСП у 30 років. Скажімо радше, що це покоління повинно було увійти до УПС, бо на ділі воно не мало ані охоти, ані розуміння наших організаційних приписів для продовження пластування у незмінних рамках. Виховане в демократичному світі, це покоління вже не мовчало, а ясно висловлювало свої погляди на життя і на Пласт.

У висліді створилася велика прірва між цими трьома ґенераціями сеніорів, і вона зростала з напливом нових членів, які часто не з бажання, а просто за інерцією переходили зі своїми товаришами до цієї групи, не з’ясовуючи, які вимоги ставляться до них і що вони мають робити.

Тепер ми маємо в сеніораті чотири покоління пластунів або вихованих у Пласті дорослих осіб. При цьому немає сумніву, що прірва поміж поколіннями не меншає. І хоча час до часу підносимо потребу діялогу, такого на ділі немає або він є доволі непостійним, а його висновки не дуже втілюються в життя. Завдання сеніорату були окреслені 1980 року як:

  1. Зберігання історії і архівів Пласту.
  2. Відповідальність за якість виховної праці.
  3. Участь у громадському житті і втілення в ньому пластових ідеалів.
  4. Підкреслення присутности вихованих у Пласті громадян у громадських установах.
  5. Розробка діяльности Пласту на майбутнє та протиставлення пластових ідеалів неґативам сучасного життя.
  6. Формування фінансової бази Пласту.
  7. Спрощення переходу з УСП до УПС.
  8. Розробка програми для УПС, що ясно визначала б ролю сеніорів у житті громади.
  9. Впровадження тяглости Уладів через близький контакт поміж молодшими і старшими членами Уладу.

Пригадаймо, що Другий Пластовий Конгрес одностайно виніс постанову, що Пласт – це організація молоді і згуртованих сеніорів з метою їй допомагати, і що ця постанова не була ніколи спростована. Це завдання виконуємо частково в останньому десятилітті, надаючи матеріяльну допомогу відродженому в Україні Пластові. Але при тому є не лише допомога матеріяльна, а й охота поділитися власним досвідом та способом пластового виховання. Чи зуміли ми прищепити там незмінну в нашому визначенні Пластову Ідею – покаже найближчий час і розвиток політичних подій в Україні.

Джерело: Альманах 100-ліття Пласту

*

0 коментарів

Трекбеки/Пінгбеки

  1. Атанас Фіголь: Думки – 100 кроків - […] сучасну ситуацію Пластового Руху, — зокрема Сеніорату — довелося мені говорити на відправі Сеніорату в […]
Підтримати 100 Кроків

Generic selectors
Exact matches only
Search in title
Search in content
Search in posts
Search in pages
Filter by Categories
1910ті
1920ті
1930ті
1940ві
1950ті
1960ті
1970ті
1980ті
1990ті
2000ні
30 років Пласту в Україні
70США
анонс
балачка
бібліотека
біографії
блог
важливе
виховництво
Відеоматеріали
Вічна Ватра
Джемборі 2019
Звук
ЗМІ
історія
курені
медіа
Начальний Пластун
новини
осередки
Персоналії
Подертий черевик
символіка
Сірий Лев
табори
Улади
УПН
УПС
УПЮ
УСП
цього дня
Часівник

Реклама

Pin It on Pinterest

Share This