Ярослав Мазурак народився 8 травня 1914 року в с. Гораєць на Любачівщині (тепер Польща) у родині вчителів Теодора і Олени (з дому Козій). Своє село він згадував як дуже національно свідоме, з активною Просвітою і міцними традиціями тверезости (навіть весілля могло обійтися без алкоголю). З сім’ї і з рідного села він виніс високий рівень патріотизму, духовности і глибоку побожність, зокрема велику довіру до Пресвятої Богородиці.

Після закінчення сільської школи поїхав до Львова, до Академічної гімназії, в якій вчився від 1924 до 1932 року. Там вступив до 51 куреня ім. Святослава Хороброго. Виховником і курінним був Шаньо — Ігор Старосольський. В гімназії також належав до Марійського товариства.

Закінчив юридичний факультет Львівського університету (як українець не зміг поступити на медицину через вичерпання квот), перед початком війни поїхав на стажування в Краків, звідки повернувся вже під час німецької окупації. Був членом Українського центрального комітету. Наприкінці війни був мобілізований в радянську армію і з нею дійшов до Праги. Потім коротко працював в астрономічній обсерваторії Львівського університету, а згодом був заарештований. Ув’язнення відбував у Норильську від 1947 до 1956 року, після того був реабілітований і мав право повернутися додому, але поїхав до сім’ї в Сибір (м. Анжеро-Судженськ Кемеровської обл.). Повернувся разом з родиною у 1959 році, працював в Інституті проектування водного господарства спочатку інженером, а потім, аж до виходу на пенсію, начальником планового відділу. Підтримував зв’язок з підпільними священиками, неодноразово запрошуючи їх додому для відправлення Служби Божої.

Ярослав Мазурак (стоїть по центру) з родиною на засланні

Ярослав Мазурак (стоїть по центру) з родиною на засланні

З початком українського відродження активно включився в роботу Спілки політв’язнів і Пласту. Поки дозволяли сили, розсилав літературу на східну Україну та за кордон. Займався також популяризацією українського стиґматика Степана Навроцького, написав про нього книжку, їздив на його могилу в с. Ракобовти і на його батьківщину в с. Залуква біля Галича. Часто їздив у с. Бориничі, де на місці чудесної об’яви Пресвятої Богородиці є джерельце і капличка. Відвідував також інші святі місця.

Завжди старався допомогти тим, кому було важче: відвідати, щось принести — чи то книжечку, чи плящинку яблучного оцту власного виготовлення, піти за покупками для когось, хто вже не мав сили сам ходити. Бог обдарував його міцним здоров’ям і оптимізмом і послав йому гарний кінець життєвої дороги: в колі рідних, при доброму розумі, без фізичних страждань, в згоді зі своєю совістю. Відійшов у вічність 23 вересня 2006 року у Львові.

Авторка: Олена Мазурак Пальчикова

Найкращий лайк – це 20 гривень 🙂

*

Запрошую підписатися

Час від часу ми готуємо підбірку найкращих матеріалів і будемо раді поділитися

Чудово! Ми надіслали лсиста на вказану пошту, його треба відкрити і підтвердити підписку.