Атанас Михайло Мілянич народився 24.11.1902 року в Старому Місті Ланцутського повіту в родині о. Миколи та Євгенії Лужецької. Був найстаршим сином, крім нього в родині було ще двоє синів і донька Ольга, пізніше дружина інж. Юліяна Воробкевича (Дзіргача).

1922 року закінчив Українську державну чоловічу гімназію в Перемишлі.

Деякі дослідники подають (проф. В. Плисюк у статті “Кооператива інженерних робіт”), що у 1912 році Атанас Мілянич став членом Пласту у Львові. Однак це не знаходить підтвердження у пластових документах: ім’я А. Мілянича не згадується у списках і спогадах О. Тисовського; у практиці раннього Пласту не зустрічаємо фактів прийняття до організації членів, що не досягли 12-річного віку. Крім того, немає підстав стверджувати, що А. Мілянич навчався у Львові.

Точно відомо, що до Пласту прийшов під час навчання у Данціґу, 1928 року, ставши членом 3-го куреня УУСП “Лісові Чорти”.

У 1923—1924 рр. навчався на юридичному факультеті Краківського університету. Заснував споживчу кооперативу в Устриках Долішніх (1924—1925 рр.). Від 1925 р. навчався на факультеті будівельної інженерії в Політехніці вільного міста Данціґ. Інженер-будівельник (1930 р.). Член ОУН. Повертаючись в Галичину після отримання диплома, віз українську підпільну літературу і був заарештований у Перемишлі 31.08.1930. Провів кілька місяців у слідчому арешті.

Член Студентської репрезентації Союзу Українських Студентських Організацій під Польщею (СУСОП), член редакційної колегії одноднівки “Студентський Шлях”, яка вийшла з нагоди першого Студенського з’їзду 1931 р., згодом – член редколегії тижневика “Наш Клич”. Голова надзірної ради кооперативи “Студентський лихвар” та видавництва “Терем” (1933 р.).

1934 року одружився з пластункою Євстахією (Стахою) Гупаловською, членкою 16-го куреня УУСП “Спартанки” в Стрию. Подружжя мало четверо дітей – пластунів.

1931 року організував разом із друзями-інженерами (більшість з них були пластунами, членами куреня “Лісові Чорти”) Кооперативу інженерних робіт (КІР), що об’єднувала спеціалістів будівельних професій – від робітників до інженерів.

Через активну громадську позицію в липні 1934 р. був арештований та ув’язнений у Березі Картузькій. Після звільнення 1936 року заснував торговельно-промисловий банк – Промбанк, в якому став головою управи (директором).

Під час Другої світової війни перебував під німецькою окупацією. Був керівником господарського (1940-1941) та фінансового відділу (1944-1945) Українського Центрального Комітету в Кракові. Під час німецької окупації України — заступник голови і фінансовий директор Цукроуправління України в Києві (1942-1944).
Після закінчення війни Атанас разом з іншими членами УЦК ініціював створення Центрального Представництва Української Еміґрації (ЦПУЕ) в Авґсбурзі (Німеччина), очолював його фінансовий відділ у 1945-1948 рр.

Атанас Мілянич

Атанас Мілянич

У жовтні 1945 р. разом із іншими пластунами ініціював відновлення організації поза межами України, на Пластовому з’їзді в Карлсфельді в Німеччині. Став членом Головної Пластової Старшини як фінансово-господарський референт . У 1948 р. став керівником Центральної Пластової Каси.

На еміграції в США, куди переїхав 1950 р., заснував і очолив Кредитну кооперативу “Самопоміч” в Детройті (1952—1961), Соціологічний інститут в Нью-Йорку (1969). 1980 року інститут (як секція Наукового товариства ім. Шевченка) видав довідник “Українські поселення”, головним редактором якого був Атанас М. Мілянич.
Активний в організації Першого і Другого Пластового Конґресів.

Пластові відзначення: Орден св. Юрія в Сріблі (1958 р.), Грамота признання від станиці Детройт (1959 р.), Орден св. Юрія в Золоті (1971 р.).

Помер 30 квітня 1987 р. в Нью-Йорку.

Атанас Мілянич

Атанас Мілянич

Джерела:

  • Марія-Мотря Мілянич. Анатнас Мілянич з перспективи XXI століття // Наукові записки Національного університету Острозька академія. Історичні науки 2008 Вип. 11. — Острог: РВВ Національного університету Острозька академія, 2008. — с. 245—250.
  • Дарованець О., Мороз В., Муравський В. Націоналістичний рух 1920—1930-х років (матеріали до біографічного довідника) // Мірчук П. Нарис історії ОУН. 1920—1939 роки. Видання третє, доповнене. — Київ: Українська видавнича спілка, 2007. — С. 759.
  • За тебе, Україно… З архіву в’язнів концтабору Береза-Картузька (1934—1935) часів II Річі Посполитої Польської. — Тернопіль: Терно-граф, 2010. — С.137

За набір текстів — подяка пл.сен. Юрію Юзичу, ОЗО.

*

Запрошую підписатися

Час від часу ми готуємо підбірку найкращих матеріалів і будемо раді поділитися

Чудово! Ми надіслали лсиста на вказану пошту, його треба відкрити і підтвердити підписку.