9-го березня 1939. Напруження триває далі. Протести сиплються як із провінції, так і з самої столиці. Голова празького уряду Беран либонь мав заявити, що він з прем’єром Волошином говорив і цей мав погодитись на реконструкцію уряду Карпатської України. Але це брехня.

Сам прем’єр Волошин послав президентові Гахові, Беранові, як також і чехословацькому заграничному міністрові Хвальковському телеграфічний протест, в якому підкреслив, то він ніколи не погодився і не погодиться в майбутньому на іменування міністра неукраїнця. А вже найгостріше протестує проти того, що Прага передала генералові Прхалі й ресорт міністерства внутрішніх справ, який має належати голові уряду, як то було урегульовано і заведено давніш. Компетенції має розділювати голова міністрів Карпатської України, а ніколи празький уряд!

Українське Національне Об’єднання також послало всюди свій рішучий протест. Заявило, що стоїть на становищі конституційного закону і веде дальшу боротьбу. У своєму протесті до президента і до голови міністрів Берана підкреслює, що ніколи не погодиться на усунення із карпато-українського уряду міністра Ревая і полишення в ньому генерала Прхали.

Цікаво, що чеська преса пише одним тоном (очевидно з одного джерела), що “реконструкція уряду випливає по-перш із конструкційних передумов (розумій так, що в очах чехів міністр Ревай був “деструктором”– нищителем…), а по-друге, “лояльні відносини до сусідів Польщі й Мадярщини…” Виходить, що причиною цілої дотеперішньої ворожнечі з боку цих держав був… Ревай… Як його відсунеться, то й ворожнеча мине… От, логіка!

Члени уряду Карпатської України (зліва направо): Долинай, К.Лисюк (гість), А.Штефан, президент А. Волошин, прем’єр Ю. Ревай, В. Комаринський, С. Довгаль. 1939 р.

Члени уряду Карпатської України (зліва направо): Долинай, К.Лисюк (гість), А.Штефан, президент А. Волошин, прем’єр Ю. Ревай, В. Комаринський, С. Довгаль. 1939 р.

Місцеві чехи радіють, що між українцями постав розкол чи якась-то незгода. Думають вони, що існують дві групи: реваївщина і клочураківщина. Але надармо тішаться, не пощастить їм вдарити між нас клин. Наша єдність не нарушена. Ми є за Клочураком, але є ми і за міністром Реваєм, ми є тільки проти генерала Прхали.

* * *

Вже двадцять років, що я журналіст, але в моїй практиці ще не було випадку, щоби двічі конфіскували те саме число газети, а сьогодні це сталося! Прокуратор вибілив мою передовицю п. н. “Заберіть чеських емігрантів”. Ми вже були на кінці друкування, як прийшли вояки з детективами і вже раз конфісковані числа щоденника забрали і вдруге. Генерал Прхала наказав сконфіскувати мою статтю ще раз, тепер уже вповні.

Але була купа надрукованих чисел в куті, що вояки не побачили (біля 6000 примірників). Я не дав знищити ці примірники, а переслав січовиками їх до головної команди “Січі”, а вже січовики постарались, щоб газета попала в руки українського населення.

Але хтось із чеського персоналу друкарні доніс генералові Прхалі цю “крадіж сконфіскованих газет” і він від сьогодні зарядив, щоб у друкарні доглядали вояки, і без дозволу прхалівських агентів не сміємо пустити машини, аж доки не перейде цензуру. Це утруднює справу випуску, бо друкуємо тисячами, а пани цензори спізнюються.

Ще раз це нам наука, мати всюди своїх людей. Були складачі свої, українці, але панам потрібен “запрацьований персонал”, що складався майже з самих чехів, а чехи ще й тут саботують!
(Одно дуже важливе урядове розпорядження про виписання виборів набирав у нас український складач, друкувала його на малій машині німка, що не ознайомлена з кирилицею, і лише так вдалося нам його задержати в тайні.)

Джерело: Василь Ґренджа-Донський. Щастя і горе Карпатської України: Щоденник. Мої спогади

пост написаний в рамках популяризації історичних відомостей про Карпатську Україну

*

Запрошую підписатися

Час від часу ми готуємо підбірку найкращих матеріалів і будемо раді поділитися

Чудово! Ми надіслали лсиста на вказану пошту, його треба відкрити і підтвердити підписку.