Рушіями історії, що здвигають і валять народи, є одиниці, за якими тягнеться маса. Це бачимо в мирні часи і в критичні, в монархіях і республіках. А тією чудодійною силою, яка ті одиниці підносить, даючи їм владу над масами, є їх сила характеру.

Командує не завжди найінтеліґентніший, але завжди – завзятіший, той, що виявляє найбільш тверду вдачу. Амбіція, навіть геніальність – ніщо, коли нема характеру. Амбіція може зійти на манівці, розум заплутатися в сумнівах, тільки незламний, мов віра, лишається характер. Твердо йти своєю життєвою дорогою може тільки нація великих характерів. Суспільність безхарактерна навіть при сприятливих обставинах, навіть при чужій допомозі не створить нічого. Завжди перекидатиметься від захоплення до розпачу, втрачатиме голову при перших невдачах, переоцінюватиме силу перешкод, не довірятиме власній силі, хоч би і як «свідома» була свого «ідеалу». Сама свідомість не поможе, ні сам запал. Великі речі в цьому світі тримаються твердими характерами, бо й світ цей не є м’яким…

Що ж таке характер?

Це передусім – витривалість.

47 років працював Клємансо, щоб пімстити за зневажену Францію і покорити Німеччину в 1918 р.
Витривалим був кошовий Кальнишевський, що 25 років карався в тюрмі, осліп і помер, але не покорився Москві.

Витривалими були ті українці, що від 1917 р. почавши, боролися проти червоної Москви в українській армії та повстанчих загонах (у 1919 р. на самому Лівобережжі забито українцями у повстаннях 50 тисяч добірних комуністів, очищено 300 міст і містечок) чи боролися проти колгоспного ладу, і тільки смерть мільйонів українців через заслання, розстріли і голод привела большевиків до тимчасової окупації України.

Витривалість дала можливість українцям опанувати степ, колонізувати Кубань, Сірий і Зелений Клини.

Равіта-Гавронський пише про козаків: «Козаки при безсумнівній мужності виявляли величезну винахідливість в обороні, надзвичайну витривалість, силу волі…».

Це певність у собі, певність у вибраній лінії.

Це – знати, чого хочеться, і конче того хотіти, вміти у вирішальну хвилину сказати «так» або «ні», не втратити віри в найтяжчі хвилини, як не втратив її Шевченко на засланні: «А я, брате, таки буду сподіватись» і, певний перемоги своєї ідеї, знав, що «встане Україна і розвіє тьму неволі…».
Певні в слушності своєї ідеї, у вирішальну хвилину гордо гинули на шибениці Білас і Данилишин.

Василь Білас

Василь Білас

Це вірність переконанням, це вірність ідеї.

Це готовність іти з нею до слави й до загину, як ішов полковник Коновалець і тисячі інших друзів, що, вірні ідеї, в лавах ОУН-УПА загинули в боротьбі.

Це замилування в пригодах.

Це любити незнане, шукати нових шляхів, не боятися трудів, невигод, небезпек. Ця сила гнала вояків князя Ігоря «пити шоломом воду із Дону», шукати собі честі, а князеві слави, ця сила гнала князя Святослава Завойовника шукати нових земель для української держави, запорожців – у походи на Чорне море, а відділи УПА – в рейди на Закарпаття, Засяння, Словаччину…

Це ніколи не знеохочуватися невдачами.

«Падає лише той, хто не хоче зачинати наново». Таким був Хмельницький, що «зачав знову» після кількох невдалих і криваво поляками задушених козацьких повстаннях, таким був Орлик, що «зачав знову» після Полтави…

Це культ успіху. Це культ великої амбіції і великої праці. Це не миттєве захоплення, а вперта праця довгі роки.

Платон працював над своїми діалогами 18 років. Копернік над своїми «Революціонес» – 36 років. Щоби лиш переписати твори Ґете, треба 60 років праці одного переписувача. А скільки праці у свої твори вклали Іван Франко, Пантелеймон Куліш, Михайло Грушевський?

Це почуття честі.

Князь Святослав Завойовник, оточений великими силами греків, кликав своїх вояків полягти в бою, але не посоромити землі української, бо «мертві сорому не знають».

Козаки говорили про себе, що вони «корінь і твердиня честі та вікопомної слави всього товариства воєнного». (Слова козаків з походу Остряниці 1638 р.).

Шевченко високо оцінив почуття честі козаків у своїй поемі «Гамалія»:

«…І сором тут, і сором там.
Вставать з чужої домовини.
На суд Твій праведний прийти,
В кайданах руки принести
І перед всіми у кайданах
Стать козакові…».

Козак, умираючи, залишав свойому синові, як єдине майно, шаблю, якою той мав боронити честь свого народу.

Сильне почуття честі було в тих 300 козаків, що їх оточили поляки під Берестечком. На пропозицію польського короля здатися й дістати ласку за хоробру оборону, козаки повикидали всі коштовності й відповіли, що «волять з честю згинути, ніж дістати ласку з руки ворога».

Зловлений поляками і до розстрілу присуджений запорожець просив не стріляти його, а посадити на палю, бо «такою смертю згинув його батько».

З честю гинув Байда Вишневецький на турецькому гаку, але віри своєї і народу не зрадив.
Шевченків Гонта вбиває своїх синів «за честь, славу, за братерство, за волю України».

В обороні честі українського народу згинуло 300 юнаків у бою під Крутами.

Схема бою під Крутами

Схема бою під Крутами

Почуття честі у щоденному житті означає почуття відповідальності: говорити те, що робиш, а робити те, що говориш.

Коли пластун під словом честі казав, що «це є так», то це було так.

Це завжди бути готовим виконати свій обов’язок. Завжди бути готовим до труднощів, до небезпек, до боротьби, до смерті.

Полковник Іван Богун добре знав більшість теренів України. Це допомагало йому бити ворога. Коли під Берестечком несподівано не стало Хмельницького, Богун залізною рукою опанував ситуацію і майже без втрат вивів козацьке військо з оточення.

Про це пише англійський письменник Редярд Кіплінґ: «Нації проходять, і по них нема сліду, та історія дає нам нагу причину цього, розгадку в усіх випадках: впали народи тому, що не були приготовані. Ніщо на світі – ні братерство, ні слава, ні таланти – не заступлять одного того, що є законом понад усі закони – “будь приготований”. Це єдина наука, що випливає з усіх часів і всіх країн, одна незмінна правда серед усіх вартостей світу – і для дітей, і для жінок, і для націй, і для цілих рас: будь приготований, будь приготований, і ще раз кажу – будь приготований».

Це значить дбати про справу, а не про себе.

Дбати про справу закликав Іван Франко:

«Кожний думай, що на тобі
Мілійонів стан стоїть,
То за долю мілійонів
Мусиш дати ти одвіт».

Про справу, не про себе думав київський архиєпископ Костянтин, розстріляний большевиками, коли під тяжким московським пануванням звертався до вірних: «Найбільше буду вас учити віри в Бога нашого Ісуса Христа, буду проповідувати любов до обездолених усього світу, а найперше до народу України, до його тяжкого минулого і славного майбутнього: буду кликати вас відкинути ганебну байдужість до своєї рідної матері і любов’ю своєю залікувати її рани, обтерти її сльози. А коли поле ваше бур’яном заросло, коли ворог толочить і псує вашу ниву, коли потрібна буде вам допомога братерська, ідіть за нею до мене…».

Це вміння володіти собою. Це холоднокровно вміти зорієнтуватися, звідки прийде найближчий удар, передбачити плани противника і їм запобігти.

Це, нарешті, вміти дивитися на життя як на гру. Не бути дуже втішеним після виграшу і дуже пригнобленим після програшу. Кожну небезпеку вміти зустрічати з усміхом.

Що таке сила характеру?

Це є наставлення душі, оспіване Кіплінґом:

«Коли ти можеш бачити зруйноване діло цілого свого життя,
І без слів узятися будувати його наново,
Або за одним ударом – стратити виграшу соток партій
Без жодного порушення і без жодного зітхання…
Коли ти можеш бути коханком, не шаліючи з любови,
Коли ти можеш бути сильним, не перестаючи бути ніжним…
Коли ти можеш любити своїх приятелів, як братів, але так,
Щоб ніхто з них не був усім для тебе,
Коли ти вмієш розважати, спостерігати й пізнавати,
Не стаючи ніколи скептиком або руїнником.
Мріяти, та не даючи своїй мрії стати твоїм паном…
Коли ти потрапиш бути суворим, не впадаючи ніколи в лють,
Коли ти вмієш бути відважним, але ніколи безрозсудним,
Коли ти вмієш бути добрим, Коли ти вмієш бути мудрим,
Не будучи моралізатором ні педантом,
Якщо ти вмієш зберегти свою відвагу і не стратити голови,
Коли всі інші довкола тратять її, –
Тоді князі, боги, щастя і перемога стануть на віки твоїми вірними рабами,
Тоді ти станеш людиною».

*

Запрошую підписатися

Час від часу ми готуємо підбірку найкращих матеріалів і будемо раді поділитися

Чудово! Ми надіслали лсиста на вказану пошту, його треба відкрити і підтвердити підписку.