У мріях людства велика творча сила, у змаганню до ідеалу, навіть в самій думці про ідеал є вже початок його здійснення. Озарена леґендами постать св. Юрія є символом відвічної мрії культурного людства про ідеальне лицарство, є змаганням до ідеалу людини сильної, завзятої, відважної, готової до боротьби на смерть і життя зі злобою світа, а при сьому благородної, великодушної, чистої ділами і думками, святої.

Мрія про такого ідеального лицаря пронизує безчисленну кількість найрізнороднійших казок, переказів і оповідань, повістей різних народів, різних країв, різних часів. Мрія майже така давна, як само людство. Вона в ріжних добах культури являлася в ріжних постатях.

Св. Юрій — се символ християнської ідеї лицарства.

Поганська сила і неустрашима відвага получилися в особі сього лицаря з христіянською покорою, самопожертвованням і святістю. Таким хотіло би новітнє людство бачити лицаря, воїна, жовніра.

Хотіло би бачити — не се «людство», що кровожадно видирає одно одному всі засоби до життя, щоби загарбати все добро для себе, щоби по трупах і могилах в безмежній зарозумілості двигнути понад всіх і вся своє самохвальне «я», тільки се людство, якого дух поки що хвилює десь в глибинах життя і, немов ся жевріюча лава, просвітлює то тут, то там і шукає нагоди, щоби покриваючу її кригу проломити, добутися на верх і поплисти широкою чистою струєю у майбутнє цілого буття.

Ся глибока, підсвідома, в глибинах душ причаєна благородність прочуває і знає, що вона тільки побідою у важкім бою може сповнити своє призначення: видобути на верх правду, добро і красу й опанувати ними майбутність людства. Тому й постать, в якій вона з черги на очах людства появилася, се не закапту- рений монах, який втікає зі своєю святістю боязко перед зіпсуттям світа, а узброєний панцирем, щитом і списою лицар на буйнім коні в завзятій, самопевній боротьбі зі змієм.

Такою [є] ідея добра від часів перших правдивих християнських лицарів досі — до часу появи новітніх лицарів – пластунів. Пласт перейняв патрона, символ, а разом ідею й обов’язки сього давнього, правдивого лицарства. Пласт перейняв також свідомість сього, що для благородности духа муситься промостити дорогу в людство рішаючою боротьбою зі злом. Тому й слід пластунам дивитися на стать патрона усього пластового уладу як на свого провідника, який сам сильний, узброєний і святий іде перший у бій зі злющим змієм і взиває усіх, — в кого в душі якась молодеча лицарська мрія, якесь бажання побіди добра, благородности, справедливости, краси, — до боротьби з усім, що злобне, дике, нелюдяне, гидке — у власнім єстві і в окруженню.

Пластунам треба в сей завив невмирущих ідей вслухатися й у з’яву будуччини, вимріяну найкращими духами людства вдивитися — крізь гамір розбишацтва і жертвенної крови. Треба скріпити й узброїти і тіло, і духа і всісти на доброго коня юнацького запалу, щоби вибитися змієві понад голову, і треба навчитися добре цілити списом, щоби, коли прийдеться зі змієм зустрітися — не схибити.

Д-р Олександер Тисовський, в день 6. мая 1925 р.

* * *

Приказ ч. 34 Патрон Укр. Пл. Уладу.

В. П. К. на сходинах дня 28.IV.1925 постановила прийняти на патрона У. П. У. св. Юрія, подібно як мають се всі пластові Улади світа. Подаючи се всім до відома, взиває В. П. К. всі пластові частини до святковання сего дня, уладжуючи святочні сходини, пластові вистави, представлення, стрічі, свята весни серед природи і т. п. Є звичай у пластунів цілого світа, що в сей день пластуни одного краю шлють желання своїм братам з инших країв.

«Урядові вісті ВПК», квітень 1925, ч. 2 (4)

* * *

НА СВЯТОГО ЮРІЯ
ст. пл. Богдан Кравців, ЛЧ

Тої ночі з веснянкою-бурею
Він примчався на білім коні.
«О візьми ж і мене, святий Юрію,
У бої, на пригоди бучні!»

І бажанням юнацьким окрилений,
Я ухопився злотих стремен:
«І зміїв убивати — дай сил мені,
И боронити красунь царівен!..»

Зупинився, зірками позначений,
Битий хмарами шлях під конем,
Білий лицар схилився: «Юначе мій!..»
Зцілував мої вічі вогнем.

На хмаринках розцвів білих рож иней, —
Хтось немов занавісу роздер:
Ой, довкола народ мій знеможений!
У полоні мільйони сестер! —

«О, візьми, поведи Твоїм іменем
На святі справедливі бої!»
…Сходом сонця засяв опромінений
Злотий спис у правиці моїй.

Молоде Життя. – 1925. – ч. 4. – С. 1

Джерело: Альманах 100-ліття Пласту, с. 31-32.

*

Запрошую підписатися

Час від часу ми готуємо підбірку найкращих матеріалів і будемо раді поділитися

Чудово! Ми надіслали лсиста на вказану пошту, його треба відкрити і підтвердити підписку.