Чому у Кобзаря австрійські вуса

Дослідники розшукали посмертну маску Тараса Шевченка, яка зберігалася в їхнього вчителя, у Каневі…

У травні у нашій газеті вийшла стаття під назвою «Розшукується… посмертна маска Шевченка». Львів’янин Ігор Попович розповів таку історію: коли він протягом 1946-1947 рр. навчався у СШ №44 ім. Т. Г. Шевченка, у його вчителя російської мови і літератури, заслуженого учителя УРСР Євгена Яковича Козинця була посмертна маска великого Кобзаря.

Її у 1947 р. він приносив у школу під час Шевченківських днів. Через кілька місяців Ігорю Поповичу та Тарасу Максимовичу, який також навчався у цій школі і бачив маску, вдалося довідатися, куди подівся цінний експонат.

У редакцію нашої газети зателефонувала Олена Петерсон-Левицька, яка добре знала родину Козинців. Це і стало зачіпкою у дослідженні. Ось що вона розповіла: «Життєві обставини склалися так, що після закінчення аспірантури у Київському університеті у 1954 р. я переїхала у Львів разом з чоловіком. Чоловік одержав роботу у Львівській політехніці, а я — у Львівському сільгоспінституті на кафедрі ботаніки і фізіології рослин. На той час донька Євгена Козинця — Тетяна Євгенівна Козинець – завідувала цією кафедрою. Наша родина не мала власного житла і була змушена його винаймати.

Євген Козинець був учителем від Бога

Євген Козинець був учителем від Бога

У 1958 р. Політехніка отримала ділянки для будівництва житла на так званій Професорській колонії. На тому пустирі не було нічого: ні світла, ні води, ні газу. Мій чоловік почав будівництво з нуля. У 1958 році у нас народилася друга донька (старшій було три роки). З двома малолітніми дітьми нам ніхто не хотів здавати житло. І тоді Тетяна Козинець взяла мене із дітьми до себе і віддала одну зі своїх кімнат (ми жили на вул. Коперника, 14). Я ходила на роботу, а дітей доглядала няня. Уся родина Козинців допомагала мені як могла. Це надзвичайно інтелігентна сім’я. Я почувалася як серед рідних людей. До травня 1959 р. чоловік так-сяк зліпив дім, у нас був дах над головою, і ми переїхали».

«Від пані Олени я дізнався, що внук Є. Я. Козинця — Василь Нірод – працював у пожежному інституті, – розповідає далі Тарас Максимович. – Він живе у Рудному. Я поїхав до нього в гості. Там багато про що довідався». Пан Тарас, йому 86 років, не шкодував ні сил, ні часу, аби таки докопатися до істини. Як виявилося, посмертна маска Шевченка, яка зберігалася в Є. Я. Козинця, тепер у музеї Т. Г. Шевченка у Каневі. «Перед смертю Є. Я. Козинець дарує посмертну маску Шевченка Канівському музею, – веде далі Тарас Максимович (є лист-відповідь від 15 березня 1961 р. з Канівського музею, який вдячний Козинцю Є. Я. за такий подарунок. Автор посмертної маски — скульптор Ф. Ф. Каменський. – Авт.).

Посмертна маска Кобзаря кілька років припадає пилом — нею ніхто не цікавиться, і лише у 1969 році експонат переводять у фонди Канівського музею, а у залі виставляють копію».

Пан Максимович переконаний, оригінальних посмертних масок Шевченка є три: у Київському музеї Т. Г. Шевченка, у Канаді (в Палермо) та у Каневі. Той гіпсовий відбиток, що зберігається у Національному музеї у Львові, — копія, зроблена з копії. До речі, за словами пана Максимовича, ймовірно, що «львівську маску» також виготовив Ф. Каменський, а не П. Клодт, як усі вважають (це питання потребує окремого дослідження).

Запитую у пана Максимовича, як посмертна маска Кобзаря потрапила до його учителя. «Скульптор Федір Каменський перед смертю передав маску своєму знайомому Григорію Вашкевичу на зберігання, – каже він. – Той своєму синові – Тарасу Григоровичу Вашкевичу. Потім маска потрапляє до його племінника – Марка Шивлягіна, який був родичем дружини Є. Козинця. Коли Шивлягін пішов на фронт, він віддав маску Козинцям. З фронту Шивлягін не повернувся. З 1941-го по 1961 р. маска зберігалася у нашого учителя».

Тарас Максимович, не роздумуючи, поїхав на Черкащину, у місто на правому березі Дніпра, аби на власні очі побачити дорогоцінний експонат. Коли у Канівському музеї йому винесли посмертну маску Кобзаря (її ховають від стороннього ока у фондах), зрозумів, що вона зберігається у тій самій скриньці, яку бачив, коли був школярем… «Вона навіть не перефарбована, – каже пан Тарас. – Всередині та сама тканина. Відтоді минуло 67 років, і скринька, і маска, все збереглося».

Оригінал посмертної маски Т. Шевченка

Оригінал посмертної маски Т. Шевченка

«Я все думав, чому на цій масці вуса у Шевченка повернуті вбік, – каже пан Максимович. – Ми знаємо, що у Кобзаря вуса були опущені (це видно
на усіх фото). А тут у Шевченка — австрійські вуса. Ніби сам Шевченко підказав мені… Якби скульптор не відвів вуса убік, то не зміг би їх відтворити. Все логічно», – усміхається.

Пан Максимович каже, запропонував керівництву Канівського музею, аби вони зібрали три оригінальні маски Шевченка разом. Зробили фото. І роздали їх усім музеям Т. Г. Шевченка, щоби ніхто не підкладав копії і не казав, що це оригінал. Такі випадки були, – додає дослідник. «Для цього треба зв’язатися з Міністерством закордонних справ, з діаспорою. Я чув, що у музеї Шевченка в Палермо була пожежа. Тож стовідсотково невідомо, чи збереглася там безцінна маска»…

Сюзанна БОБКОВА
Фото з архіву Тараса МАКСИМОВИЧА

Джерело: Леополіс, 6 листопада 2014 р.

*

0 коментарів

Підтримати 100 Кроків

Generic selectors
Exact matches only
Search in title
Search in content
Filter by Categories
1910ті
1920ті
1930ті
1940ві
1950ті
1960ті
1970ті
1980ті
1990ті
2000ні
30 років Пласту в Україні
30Польща
70США
анонс
балачка
бібліотека
біографії
блог
важливе
виховництво
Відеоматеріали
Вічна Ватра
Джемборі 2019
Звук
ЗМІ
історія
курені
медіа
Начальний Пластун
новини
осередки
Персоналії
Подертий черевик
символіка
Сірий Лев
табори
Улади
УПН
УПС
УПЮ
УСП
цього дня
Часівник

Реклама

Запрошую тебе підписатися

Час від часу ми готуємо підбірку найкращих матеріалів і будемо раді поділитися

Чудово! Ми надіслали лсиста на вказану пошту, його треба відкрити і підтвердити підписку.

Pin It on Pinterest

Share This