В основному виховна діяльність Куреня проходила в гуртках, що відбували свої сходини щотижня. Члени гуртків самі укладали собі програми й самі їх переводили. Затверджування програм належало до курінного. Чим молодші були гуртки, тим більше було в їх програмах пластових гор і забав: гра «кіма» – для вироблення розвою спостерегливости і пам’яти, в’язання вузлів – тощо.

Старші гуртки виготовлювали доповіді, рецитації, деклямації, що творило цілість, напр. з нагоди сходин, присвячених гетьм. І. Мазепи, чи іншим історичним постатям, історичній добі, чи важнішої якоїсь події. Пластові гри й забави сходили тоді на другий плян.

Сходини гуртків відбувалися звичайно в шкільнй залі, а літом у парку, коли там не було многолюдно. В неділі найдогіднішою порою для відбування сходин був час перед спільними Богослуженнями рано, або в пополудневих годинах будних днів.

Кожночасний курінний був обов’язаний відвідувати гурткові сходини та про свої спостереження і оцінку праці звітувати опікунові. Це була дійсно знаменита школа для вивчення самоуправи та взагалі самовиховання при дуже тонкому розумінні самодисципліни.

Члени гуртків, головно вищих кляс, відбували часті, але короткі, звичайно пополудневі, гурткові прогульки з тереновими вправи та якоюсь приготованого програмою.

Принайменше раз у місяць збирався цілий Курінь на сходини, на яких подавано інформації та зарядження пластового проводу та доповіді опікуна, або й самих пластунів на актуальні теми.

11 курінь УПЮ-ів ім. Мазепи у Станіславові

11 курінь УПЮ-ів ім. Мазепи у Станіславові

Кромі цього курені відбували спільні прогульки, що втішалися майже повною кількістю всіх членів. Плян таких більших пластових прогульок намічував звичайно опікун, чи опікуни куренів, що брали участь у спільній прогульці.

Програмою таких більших прогульок були звичайно теренові вправи, проби самостійного і справного діяння, картографічні практики, орієнтація в незнаному терені, підходження, гурткові змагання за краще виконання завдання,тощо.

Такі прогульки закінчувано звичайно ватрою. Програмою їх були обговорення та оцінки теренових і прочих завдань, як рівнож чимало точок розвагового характеру: жарти, деклямації, анекдоти, сольові й хорові та музичні продукції.

Часто пластуни розгублювалися в лісах, щоб вповні самостійно, чи невеличкими гуртками, на власну руку доходити до розв’язок намічених проблем. Неодному з молодших, чи старших пластунів, приходилося цілими годинами блукати по лісових нетрях, підслухувати з усіх сторін, вилазити на високі дерева, щоби лише якнайточніше виконати свої завдання.

Всі такі і тим подібні дрібні і фрагменти і цілість таких прогульок шліфували юнацтво, розбуджували та скріплювали в нього почуття відповідальности за кожний власний крок чи за доручених йому молодших товаришів, розвивали самодіяльність, стимулювали амбіцію – словом були одним з добрих засобів вироблення індивідуальности.

Для повного пластового виховання служили пластунам також публичні виступи куренів перед громадянством на сцені місцевого українського театру, де показувано фрагменти пластового життя та дрібні сценки.

Мабуть 1926/7 р. уладжено було виставку експонатів, приготованих самими пластунами, де показано різного роду домашнє приладдя, моделі літаків і т.п.

Своїми працями визначився був тоді пласт. Волинюк Юліян, сьогодні мистець в Льрейні, автор проєкту державної поштової марки, стандартного вигляду «Борців за волю», що його вніс він до Філателістичного відділу, Поштового Міністерства у Вашінґтоні, для видання цієї марки в сторіччя смерти нашого Кобзаря.

11 курінь УПЮ-ів ім. Мазепи у Станіславові

11 курінь УПЮ-ів ім. Мазепи у Станіславові

Виставка була багата на різнородні експонати і викликувала подив у відвідуючих її громадян і признання директора школи.

Пласт був у тому часі насправді самовиховною організацією. Керівництво опікунів було дуже дискретне. Молодь сама питала про раду старших і жадібно її присвоювала. Завдяки тому витворювалася в молоді ініціятива, а одночасно й відповідальність за доручену їй працю в організації. Зміст діяльности в тому більш природний і цікавий. Не було перевантаження писаниною сухих звітів. Пластова місячна грошева вкладка була направду пластовою; вправді низькою, але вистачальною на те, щоби привчити кожного юнака до відкладання зі своїх скромних засобів якоїсь частини на цілі своєї організації та в цей спосіб утвердити в його свідомості потреби для сповнювання пізніших громадських обов’язків на більшу скалю.

Пластова молодь була самостійна у веденні своїх справ. Коли зважити, що був це звичайно час дозрівання молоді, то пластові заняття поза шкільною наукою дуже дооре доповнювали виховання, вповні використовуючи її вільний час. Найкращий вияв пластування припадав саме на роки вищих гімназійних кляс.

Мимо строгої селекції (головно ізза недотягнень в науці) пластові курені мали багато членів. Той наш «старий» Пласт допоміг багатьом вирости на видатних громадян. Коли ж дивитися на наш теперішній «новий», то мимоволі огортає нас якась дивна тривога.

Пластуни займалися теж часто і громадськими справами, вони приймали участь у збірках на потреби «Рідної школи», мали під своєю опікою стрілецькі могили, помагали опікуватися воєнними сиротами, а по селах, головно старші пластуни, самостійно вели курси для неграмотних при читальнях Т-ва «Просвіта», а часто зовсім приватно.

«Належати в той час до Пласту було справжньою гордістю кожного учня. Пам’ятаю, з яким пієтизмом пришивав я собі всі набуті пластові відзнаки, як пильно бігав я на всі сходини і теренові вправи в далекий пациківський ліс. Тоді то ми, старші пластуни, придержувались строго пластового закону. Ми не курили й не пили жадних алкогольних напитків.» (Яр. Гар., Торонто, Кан. – 1923 – 27).

Текст: Др. Т. Ґ[рушкевич]. – Пласт, 1925-29.

*

Марковий блок "Підпільної пошти України" зі спецгашенням, присвячений джемборі в Муасон, 1947

Запрошую підписатися

Час від часу ми готуємо підбірку найкращих матеріалів і будемо раді поділитися

Чудово! Ми надіслали лсиста на вказану пошту, його треба відкрити і підтвердити підписку.