Жива історія Пласту: Лев Лебіщак

Лев Лебіщак народився 20 травня 1922 року в Дрогобичі. Прізвище матері з дому Ковалів, родом з села Медвежа. Батько Данило Лебіщак, вчився в українському тайному університеті. Син Лев Навчався в Дрогобицькій гімназії. Співав в церковному хорі церкви св. Трійці.

З 1943 по 1949 рр. навчався у медичному інституті у Львові. 1950 року арештований на станції Красне.

Перебував в ув’язненні у тюрмах Львова. З 1950 по 1958 року – на засланні в лісах Сибіру. Лікар-гінеколог.

Проживає в м. Львові.

Спогади Лева Лебіщака

Іван Чмола – строгий вчитель

“Я там жив, а він побудував хату собі поруч. Косив, сини помагали, він своїми руками робив. Чмола — то була людина воєнного типу, дисциплінована. І там побудував собі хату. Він піднімав тих хлопців в шостій годині рано, там дисципліна була така. У школі він викладав нам географію і предмет, що називався тоді «руханка».

Фізкультура називалася в нас «руханка». Перед уроками сходилися грати — відбиванкою називалося (волейбол), кошиківкою (баскетбол) і так далі. Чмола організував походи в Карпати. Брав старших. Був дуже строгий, як хтось відставав, він міг залишити в якомусь селі і далі йшов. Дуже строгий був. Крім цього, він провадив бібліотекою — на великій перерві видавав книжки нам з бібліотеки. Але що книжки були старі, він дома переплітав їх. Книжки сам зшивав. В його кабінеті — не дай Господь було, щоб якась мала царапина на столі! То було горе! Ми приходили до кабінету і дивилися, чи попередники перед нами десь щось не царапнули. За то дуже була відповідальність велика перед Чмолою.”

Арешт Івана Чмоли

Коли я бував в Дрогобичі, я завжди підходив до сусідів Чмоли, розпитував. І там була одна пані, яка була в тюрмі, але потім вийшла. Вона була дівчинкою тоді, як за Чмолою приїхали, його арештували. Приїхала «полуторка», як називали, машина, приїхало двох енкаведистів, заїхали до них, до цих сусідів, питають: «Де Чмола?» Вони кажуть: «Чмола там живе». Через якісь кілька хвилин вони його вивели, посадили на ту машину, завернули назад, а навпроти жив колишній січовий стрілець, вчитель Дмитро Бурко. Він викладав в гімназії німецьку мову. Посадили і того Бурка на машину і забрали. І так після того вони зникли. Його знищили, там, в Дрогобичі страшно понищили людей.

Ігор Чмола

Значить, цікава була історія з Ігорем Чмолою. Як він був малим хлопцем, взяв зі школи крейду. До хати було кілометр, по вул. Ліснянській в Дрогобичі. Він їде (на ровері) і на кожному стовпі пише: «Ігор Чмола, Ігор Чмола, Ігор Чмола». Потім, казав мені Тарас, прийшов тато, як побачив то «Ігор Чмола», як дав йому відро з водою і шматою, він мусів йти стирати то зі стовпів. І каже, тато його навчив, щоби він повторював, що nomina stultorum ubique locorum, по-польськи «імя ма глупє на каждім стлупє». Таке я про Ігоря пам’ятаю.

http://youtu.be/VVsafJGg1zU 

Арешт

Я жив на Академічній вулиці у Львові, і в 50-ім році мене арештували. Це окрема історія. Я поїхав до Києва у відрядженння, було це у 1950 році. Був у Києві місяць. Я чув, що за мною слідкують. Мій товариш, який працював в Міністерстві охорони здоров’я, відпровадив мене ввечері, в ресторані повечеряли, і я сів на поїзд їхати додому, до Львова (то було перед великодніми святами). Зайшов я в вагон, ліг на другу полицю нагорі. Зранку о п’ятій годині поїзд приїхав у Красне, то було 4 квітня, сніг ще лежав. Мене розбудили. Бачу — стоїть двоє мужчин. «Збирайтесь». Забрали валізочку маленьку, мене вивели з вагону на станцію, завели в кімнату, там сидів їх начальник. Все переглянули. Посадили мене в машину, «газік», двоє сіло ззаду коло мене, начальник сів спереду, і повезли мене до Львова. Дивно було: чого вони мене не взяли на станції у Львові?

Польсько-український конфлікт у медінституті

Коли я вчився за німців в медінституті (я лікар сам гінеколог), тут почалося таке нещастя між поляками і українцями. Поляки вбили нашого професора Андрія Ластовецького, наші вбили професора Ялового на вулиці… Пізніше ми, студенти, своїх професорів, а вони своїх професорів на заняття водили і додому приводили. Охороняли. У мене є книжка, там є портрети тих професорів і то все описано. Називається по-польськи «Война, людзє і медицина».

Джерело: Жива історія Пласту

Музей-архів Пластового руху шукає добровольців, які б допомогли розшифровувати відеоінтерв’ю.

Контакти: Ольга Свідзинська

*

0 коментарів

Підтримати 100 Кроків

Generic selectors
Exact matches only
Search in title
Search in content
Search in posts
Search in pages
Filter by Categories
1910ті
1920ті
1930ті
1940ві
1950ті
1960ті
1970ті
1980ті
1990ті
2000ні
30 років Пласту в Україні
30Польща
70США
анонс
балачка
бібліотека
біографії
блог
важливе
виховництво
Відеоматеріали
Вічна Ватра
Джемборі 2019
Звук
ЗМІ
історія
курені
медіа
Начальний Пластун
новини
осередки
Персоналії
Подертий черевик
символіка
Сірий Лев
табори
Улади
УПН
УПС
УПЮ
УСП
цього дня
Часівник

Реклама

Запрошую підписатися

Час від часу ми готуємо підбірку найкращих матеріалів і будемо раді поділитися

Чудово! Ми надіслали лсиста на вказану пошту, його треба відкрити і підтвердити підписку.

Pin It on Pinterest

Share This