Моя історія відвідин зони АТО бере початок зі Стокгольму, і саме з цього скандинавського міста стартувало моє пластове життя. А все було так: на відкриття нового пластового року 31 серпня 2014 р. ми з дітьми та їх батьками біля ватри намалювали плакат в підтримку воїнів АТО.

Через місяць після цього я повернулась до України (до того кілька років проживала у Швеції) та вирішила особисто передати це виготовлене власноруч повідомлення, використавши чудову можливість, бо мій батько Сергій Сарабун є волонтером і часто (вже 21 раз) їздить з гуманітарною допомогою до наших захисників в Донецьку та Луганські області.

Дорога пролягла від Тернополя до Дебальцеве через Київ та Харків. Проїхавши до міста Ізюм, ми не помічали явних ознак війни – тут люди, на перший погляд, живуть звичним життям. І ось – блокпост, картинка, мов з якогось бойовика: люди з автоматами в камуфляжі та в балаклавах, стіни з мішків, з боків виглядають дула танків, а по радіо грає пісня Світлани Тарабарової «Повертайся живим», – мороз по шкірі, адже це реальність, розуміння якої прийшло пізніше, під звуки обстрілів…

Дорога

Дорога

Під вечір ми доїжджали до міста Дебальцеве, де мали переночувати в наших друзів з розвідки 128 гірськопіхотної бригади. Але на останньому блокпосту перед кінцевим пунктом нас зупиняють бійці Нацгвардії і повідомляють, що далі проїзд заборонено, бо там тривають обстріли. Хлопці запропонували  провести ніч у них в штабі, мовляв, не можуть нами ризикувати. Ця інформація мене таки злякала, як новачка, а мій тато та наша команда навіть не зреагували на їхні слова! Я була шокована!

Як можна таку інформацію спокійно сприймати?! І от на свій ризик нас пропускають – і попереду 15 км дороги… Я тоді ледве між сидіння не залізла і молилась, як ніколи, бо грім від важкої зброї лунав все гучніше… А ми прямували саме туди! Коли в’їхали на військову базу і вийшли з машини, я відчула блаженство! Першим ділом дзвонила мамі, що ми щасливо добрались до Дебальцеве і тут переночуємо, а батько як закричить: «О, дивись, а он там гради полетіли!» – та й сміється! Зовсім не смішно мені було тоді від таких жартів!

Привіт від пластунів зі Швеції воякам АТО в Дебальцеві

Привіт від пластунів зі Швеції воякам АТО в Дебальцеві

Подарунки від пластунів Швеції

Подарунки від пластунів Швеції

Від українців міста Стокгольма для захисників України

Від українців міста Стокгольма для захисників України

Особливо запам’яталась зустріч із солдатами, які вибігли до нас, як діти до Святого Миколая. Вони вигукували: «Волонтери! Волонтери! Заходьте до «хати» за стіл! Ми вас вже зачекалися!» Їхні щирі й такі добрі очі я ніколи не забуду. Вони наварили нам найкращих макаронів та відкрили найдорожчу тушонку, щоб нас нагодувати та разом, як одна велика родина, повечеряти. Які ті макарони були смачні! Ця вечеря мені назавжди запам’ятається, бо такого відчуття безпеки та єднання сердець я ще не відчувала! Дивлюсь на ці замурзані обличчя і бачу найкрасивіших чоловіків! Кожен з них усміхався, жартував. А які вони джентльмени!

Просто лицарі ожили з середньовічних романів! Час зупинився, а з ним і розуміння, де ми… Спали ми тоді на армійських ліжках тих солдатів, які вночі на посту стояли, а самі казали: «Ми вас сьогодні охороняємо!»

Приємний презент зі Швеції для воїнів АТО

Приємний презент зі Швеції для воїнів АТО

Наступного дня мені вдалось взяти інтерв’ю в оператора наводчика, замкомандира 2 відділення Виноградарського окремого розвідувального взводу 128 гірсько-піхотної бригади. Це десантник, відчайдушний, на перший погляд запальний та «обезбашений», але після спілкування бачиш перед собою доброго та відкритого чоловіка з Житомирської області, позивний – Саня Дєсант. У свої 27 років це – людина з непересічною силою духу та чіткими моральними принципами. Про нього кажуть побратими: «Він, як хижий звір, який завжди рветься в бій». На запитання відповідав без пафосу та красивих плакатних висловів про патріотизм, а прямо й відверто, що не завжди  подобається всім.

Дебальцеве

Дебальцеве

Розпочала я зі стандартного питання: «Чому ти тут?». Відповідь чекала на зразок: «За Україну», «Відстоювати та захищати свою землю», «Справжні чоловіки повинні бути тут» і т.д., а почула прозаїчне: «Мобілізували». Ну, я перепитую, адже мені потрібна стаття, наповнена гарними патріотичними словами: «Просто мобілізували?! А як же щире бажання захищати Батьківщину, служити Україні, виконуючи військовий обов’язок, зупинити та прогнати окупантів?», тобто хотіла від нього щось таке почути, а Саня Дєсант каже: «Якщо я таки тут, то все тобою сказане семе собою зрозуміло!». Так почалась наша бесіда.

– Ким ти був до війни?

Все моє життя – це військова справа. Після обов’язкової строкової служби я захотів залишитись в армії та вступив до лав десантних військ. Цьому віддав 6,5 років, бо воно моє. За спиною 58 стрибків з парашутом, на грудях – тільняшка, а на голові – берет кольору неба. Проте останній рік я спробував себе у цивільному житті та працював начальником охорони в одному з київських торгівельних центрів.

В зоні АТО, Дебальцеве

В зоні АТО, Дебальцеве

– Скільки часу ти береш участь в АТО?

З 1 серпня. Проте з 1 вересня безпосередньо в Донецькій області. Ще у березні, коли все розпочалось, я прийшов у військкомат, щоб мене відправили на Схід, проте там чомусь не поспішали.

– Понад 4 місяці ти не був вдома та потрапив в інше життя. Чи змінилось щось у твоєму світогляді? Чи є ця війна для тебе точкою «до» та «після»?

Загалом ні. Кардинальних змін насправді нема, бо виконувати військовий обов’язок – це моя робота, адже я складав присягу на вірність Україні. Я був готовий до цього. Проте одне я тут конкретно зрозумів – жити дуже хочеться і це класно!

– Що для тебе було або є найстрашнішим?

Натискати курок і вбивати людину. Усвідомлюю, що це ворог і загарбник, але розуміння того, що я позбавляю когось життя кожного разу жахливе. До цього неможливо звикнути… Не раз після повернення із завдання сідаємо з хлопцями і мовчимо, і є лише одне бажання – відключити свідомість, вийти з цієї жахливої реальності, де твої руки в крові…

– Який момент тобі найкраще запам’ятався?

Мінометний обстріл наших позицій на Гострій могилі. Тоді було реально страшно, ми відбивались, як могли, але я вже прощався з життям, всі події від дитинства до сьогодні стали перед очима, я аж тоді про Бога згадав, хоч до цього не дуже в нього вірив. Ось вам чудо – ми вижили і навіть жодного нашого бійця не поранило!

Біля м. Дебальцеве

Біля м. Дебальцеве

– Як ви зжилися з людьми різного віку та з різних куточків України?

Ми стали братами по духу, і це правда. Коли виходиш командою на розвідзавдання, якщо нема взаємної довіри, то діло приречене. Коли ми в казармах, то можемо жартувати один над одним, але коли в бою, то прикриваємо собою команду і готові за побратима життя віддати. Не можу не сказати про мого кращого друга, тезку Мєхода, і про славнозвісну грозу всієї округи – безсмертний танк «Наташа», який названо на честь його дружини. В які лише халепи ця бойова машина не встрявала, проте завжди чудом всі залишались живими! От, на приклад, коли ми двома бойовими машинами прочісували посадку, по нас відкрили вогонь, ну і ми у відповідь, та й дьору назад, аж озираємось, а наша інша машина горить! Ми розвертаємо «Наташу» і як на швидкості починаємо лупити в бік ворога. Коли у відповідь по нас вже не було кому стріляти, ми вистрибнули і бігом до палаючого БТРа, повитягали наших хлопців і ходу звідти. Тоді жоден наш не постраждав. А побратими з іншої машини так дякували, що ми їх не залишили, аж сльози на очі набігали. А ми їм відповіли, що по-іншому і не поступили б! А скільки разів в сєпарській пресі з’являлась інформація, що наша «Наташа» то згоріла, то на міні підірвалась, а вона досі у строю та ще й як ластівка літає та на всіх жах наводить!

– А які ти можеш пригадати кумедні історії?

Так, без гумору таки теж не обходиться. Одного разу, коли наші позиції були під Попасною, ми варили борщ, а солі не було. Кругом нас поля, а попереду ворожий блокпост. Один наш бувалий вояка вирішив в сєпарів сіль вкрасти! Ми подумали, що він жартує! А Васіліч бере гранату Ф1 (вибух в радіусі 200 м), видьоргує чеку, зажимає в руці, підкрадається до них і як закричить: «Всем лежать! Автоматы сдать! Не шевелится, а то уничтожу!». Такого розвитку подій сепаратисти не чекали і в шоці від побаченого скорилися божевільному «укропу». А він зайшов до них на кухню, взяв солі ще й горілку прихопив та й назад швиденько, поки бойовики не прийшли до тями. Ми витріщилися на нього, а Васіліч каже: «Та я таке вже не раз робив, завжди діє! А горілці нема чого у ворога пропадати!». Якби я не бачив цього на власні очі, то в житті б не повірив!

Тварини на лінії фронту

Тварини на лінії фронту

Тварини на лінії фронту

Тварини на лінії фронту

– Весело вам теж буває!

Ага, а от інша історія з цієї серії. Цього разу ми варили суп і сіль була (сміється). Тут починається обстріл, всі блискавично поховалися в окопи та бліндажі, сидимо там, а свист куль не зупиняється. І сталося таке: наш командир Саїд вистрибує з окопу та й біжить під обстрілом до того супу та й давай його помішувати, ще й куштувати! Ми йому кричимо: «Тобі що жити набридло, ану назад в укриття!», а він стрибає до нас та й відповідає: «Ото ще не хватало, щоб через цих сєпарів нам суп пригорів!».

– Чи є у тебе якийсь оберіг чи талісман?

У бронежелеті в кишені знаходиться іконка та виготовлений дитячими руками ангелочок з ниток. На шиї ношу вервицю, яку подарували волонтери. Також перед кожним виходом в розвідку чи боєм тепер хрещуся.

– Яким ти бачиш розвиток подій на цій війні?

В одному впевнений – перемога за нами, це однозначно, лише питання часу. Коли ми тут розберемось, то підемо на Київ знищити найстрашнішого тилового ворога, якщо в найближчий час нічого не зміниться. Влада сама нас до цього доволить і провокує. От тоді виллється злість і відчується сила народного гніву.

– На завершення: що би ти хотів донести до людей?

До українців – ми переможемо, головне, щоб разом і щоб ніхто в цьому не сумнівався. І до сєпарів – ми йдемо по ваші душі!

Саня Дєсант

Саня Дєсант

На такій оптимістичній ноті ми попрощались з нашими друзями та й поїхали на окопи за Дебальцеве, де піхоті, проте з тої ж 128 ГПБ передали спальники, харчі, засоби гігієни та багато іншого добра, а також урочисто вручили славнозвісний плакат від шведських пластунів. Наші солдати дуже розчулились, що про них пам’ятають та підтримують в далекій Скандинавії.

Тоді я свою місію я вважала виконаною, адже постер передала і, здавалось, цим закінчиться моя участь на сході України. Проте перший візит став початком моєї волонтерської роботи. Це все оті солдатські очі, де повно радості та болю одночасно, де лицарство і жорстокість, де патріотизм і жага помсти…

От як реагувати, коли чуєш на свою адресу: «Боже, ви подолали заради нас тисячі кілометрів і не побоялись приїхати під свистом куль аж до лінії фронту, щоб нас нагодувати і зігріти! Та в нас тепер від цього таке натхнення і сила, що ми цих сєпарів вже готові нищити! Бо знаємо, що все немарно, бо ми всі разом!».

На в`їзді в Краматорськ

На в`їзді в Краматорськ

Команда волонтерів з м.Скалат, Тернопільської області: Дмитро Пашкевич, Ігор Миць, Світлана Гоч (нема на фото), мій тато Сергій Сарабун і я з ним в обнімочку

Команда волонтерів з м.Скалат, Тернопільської області:
Дмитро Пашкевич, Ігор Миць, Світлана Гоч (нема на фото), мій тато Сергій Сарабун і я з ним в обнімочку

За 15 км від Донецького аеропорту. Слава нашим кіборгам!

За 15 км від Донецького аеропорту. Слава нашим кіборгам!

Після цього ми з батьком та іншими волонтерами, зокрема хочу згадати Світлану Гоч як людину з великої літери, якою я дуже захоплююсь, ще кілька разів їздили в це далеке, проте вже рідне, Дебальцеве та інші гарячі точки: Карлівку, Кам’янку під Ясинуватою, Костянтинівку, Попасну, Щастя, Лисичанськ та інші. Ми зуміли і заблукати під Авдіївкою, і кілька разів виходити «сухими з води», зокрема наступного дня, коли ми проїжджали село Красногорівку, його обстріляли гради, а також славнозвісне місто Щастя дуже постраждало від тих же градів в ніч з 1 на 2 грудня, а ми саме 1 грудня звідти виїхали. Хто би що не говорив, а я впевнена, що Сили небесні нас завжди вели і досі оберігають.

Я з батьком, Дебальцеве, 2014

Я з батьком, Дебальцеве, 2014

Також ми передали гуманітарну допомогу зі Швеції, що для мене особливо приємно, бо там залишилась моя маленька Україна, повартували з тепловізором, який самі привезли нашим бійцям, зустріли з обіймами не одних побратимів-волонтерів, бо це дійсно вже як братство, наїлися армійської каші, спали під охороною цілої десантної бригади, грілися на блокпостах з ароматом запашної кави, гралися з цуценятами, маму яких наші воїни врятували на відвойованих територіях від голодної смерті, та які вже готові стати на варті Збройних сил України, втікали нашим бусом з полів, наче реактивним літаком, під сигнал тривоги, вивозили поранених солдатів, спілкувались з медиками, журналістами, командирами, рядовими як ЗСУ, так і Нацгвардії та сил міліції. За цей час перебування в зоні АТО або, як її по-іншому називають – АСО (антисуча операція:), дійсно змінюється бачення світу і сприйняття реальності. Сміх і сльози, пригоди і небезпека, якийсь авантюризм, виклик долі і дике бажання жити! І не просто жити, а творити, радіти і любити!

Дитячі листи для військових в АТО

Дитячі листи для військових в АТО

Ще один ящик зі Швеції передано нашим постійним клієнтам в Дебальцево 128 гірсько-піхотній бригаді

Ще один ящик зі Швеції передано нашим постійним клієнтам в Дебальцево 128 гірсько-піхотній бригаді

Допомога воякам АТО

Допомога воякам АТО

Карлівка. Допомога воякам АТО від тернопільських волонтерів

Карлівка. Допомога воякам АТО від тернопільських волонтерів

Карлівка, Донецька обл.

Карлівка, Донецька обл.

Під час передачі допомоги воякам АТО

Під час передачі допомоги воякам АТО

Ще одна мрія збулась - бензопила

Ще одна мрія збулась – бензопила

Чергова порція допомоги для АТО від тернопільських волонтерів

Чергова порція допомоги для АТО від тернопільських волонтерів

Довідка. Ст.пл.прих. Тетяна Сарабун, до Пласту вступила 12 квітня 2014 року в м. Стокгольм, Швеція.

*

Марковий блок "Підпільної пошти України" зі спецгашенням, присвячений джемборі в Муасон, 1947

Запрошую підписатися

Час від часу ми готуємо підбірку найкращих матеріалів і будемо раді поділитися

Чудово! Ми надіслали лсиста на вказану пошту, його треба відкрити і підтвердити підписку.