Передовиця журналу “На сліді”, число 2, серпень 1947 р.

О, молодосте, запашний напою!
О, іскрометна і золотокрила
Надіє душ, що силою хмільною
Поїла серце, землю золотила!
О, юносте, як тужно за тобою.
Як швидко ти минула й відлетіла!
Роки промчали, як в степу булані,
І, бач, у нас вже посрібліли скроні…

І тільки спогад нитку золоту
Снує в минуле. Як старе похмілля
Бурлить у жилах! Знов вітри гудуть,
Вітри моєї юности й весілля…
Так ми жили! Як ханові в степу.
Запах мені євшан — чарівне зілля.
Червоная калина гнеться в лузі:
І бачу тіні молодечих друзів.

Були у нас пройдисвіти-мандрьохи.
Ще й баламути, хлопці як дуби.
Не в одім сіні їх кусали блохи,
І дощ їм не один кропив чуби:
Всіх попадянок знали й всі дороги
Від Сяну по волинськії степи!
Бо і куди ще біс їх не водив,
Отих славетних Лісових Чортів?

А Лицарі Залізної Остроги?
Хіба ж не снились їм старих заклять
Слова магічні, й сині обороги,
І у поході блиск рудих багать.
Де місяць піднімає срібні роги,
Мандруючи понад хребти Карпат,
На Маківці стара стрілецька слава,
І ржавий меч, і мріяна держава?

А Чорноморці, що живлу жисткому
Довірили свою юнацьку долю,
Над піші мандри і затишшя дому
Злюбили пінних вод пливку сваволю.
Чи в Чорне море — на дошках порому —
Не вирушили б по козацьку волю,
І чи крізь вихру й вод скажений бунт
Їм не ввижавсь ворожий Трапезунт?

Усе пливе. Плили і наші літа,
Як білі човники по океані.
Стелився шлях, і даль була відкрита,
Та закрутили воду вихри п’яні,
Зірвалась буря й рознесла по світу
Нам човники між люди окаянні.
І хто пропав у дикій метушні,
А хто живий осів на мілині.

О, друзі молодости золотої,
Чи десь по світу ходите у латах,
Святої мрії непоборні вої,
А біль, і туга, й помста — ваша плата?

Чи не схотіли ви землі чужої,
І може так в зазоряних Карпатах,
Де ність печалі, склавши білі шатра,
Чекаєте і нас при Вічній Ватрі.

На сліді, серпень 1947

На сліді, серпень 1947

Джерело: Пластовий архів-музей у Клівленді, журнал “На сліді“, серпень 1947.

Довідка: Р. Кедр – справжнє ім’я та прізвище Манастирський Іван-Володимир. Народився 24.11.1905 у Львові в родині знаного інженера, засновника українського технічно-помірового бюро Вітовта Манастирського, брата Антона Манастирського. Навчався в Українській академічній гімназії у Львові, де вступив до 1 куреня ім. П. Сагайдачного (гурок “Пугач”, згодом “Лис”, “Пес”). Після закінчення гімназії у 1924 році вступив до вступив до 3 куреня УУСП “Лісові Чорти”. Впорядник г. “Оленя”; член ВПК. Помер в Торонті 9.12.2002.

*

Марковий блок "Підпільної пошти України" зі спецгашенням, присвячений джемборі в Муасон, 1947

Запрошую підписатися

Час від часу ми готуємо підбірку найкращих матеріалів і будемо раді поділитися

Чудово! Ми надіслали лсиста на вказану пошту, його треба відкрити і підтвердити підписку.