Р. Кедро. Скобине гніздо (уривок)

Передовиця журналу “На сліді”, число 2, серпень 1947 р.

О, молодосте, запашний напою!
О, іскрометна і золотокрила
Надіє душ, що силою хмільною
Поїла серце, землю золотила!
О, юносте, як тужно за тобою.
Як швидко ти минула й відлетіла!
Роки промчали, як в степу булані,
І, бач, у нас вже посрібліли скроні…

І тільки спогад нитку золоту
Снує в минуле. Як старе похмілля
Бурлить у жилах! Знов вітри гудуть,
Вітри моєї юности й весілля…
Так ми жили! Як ханові в степу.
Запах мені євшан — чарівне зілля.
Червоная калина гнеться в лузі:
І бачу тіні молодечих друзів.

Були у нас пройдисвіти-мандрьохи.
Ще й баламути, хлопці як дуби.
Не в одім сіні їх кусали блохи,
І дощ їм не один кропив чуби:
Всіх попадянок знали й всі дороги
Від Сяну по волинськії степи!
Бо і куди ще біс їх не водив,
Отих славетних Лісових Чортів?

А Лицарі Залізної Остроги?
Хіба ж не снились їм старих заклять
Слова магічні, й сині обороги,
І у поході блиск рудих багать.
Де місяць піднімає срібні роги,
Мандруючи понад хребти Карпат,
На Маківці стара стрілецька слава,
І ржавий меч, і мріяна держава?

А Чорноморці, що живлу жисткому
Довірили свою юнацьку долю,
Над піші мандри і затишшя дому
Злюбили пінних вод пливку сваволю.
Чи в Чорне море — на дошках порому —
Не вирушили б по козацьку волю,
І чи крізь вихру й вод скажений бунт
Їм не ввижавсь ворожий Трапезунт?

Усе пливе. Плили і наші літа,
Як білі човники по океані.
Стелився шлях, і даль була відкрита,
Та закрутили воду вихри п’яні,
Зірвалась буря й рознесла по світу
Нам човники між люди окаянні.
І хто пропав у дикій метушні,
А хто живий осів на мілині.

О, друзі молодости золотої,
Чи десь по світу ходите у латах,
Святої мрії непоборні вої,
А біль, і туга, й помста — ваша плата?

Чи не схотіли ви землі чужої,
І може так в зазоряних Карпатах,
Де ність печалі, склавши білі шатра,
Чекаєте і нас при Вічній Ватрі.

На сліді, серпень 1947

На сліді, серпень 1947

Джерело: Пластовий архів-музей у Клівленді, журнал “На сліді“, серпень 1947.

Довідка: Р. Кедр – справжнє ім’я та прізвище Манастирський Іван-Володимир. Народився 24.11.1905 у Львові в родині знаного інженера, засновника українського технічно-помірового бюро Вітовта Манастирського, брата Антона Манастирського. Навчався в Українській академічній гімназії у Львові, де вступив до 1 куреня ім. П. Сагайдачного (гурок “Пугач”, згодом “Лис”, “Пес”). Після закінчення гімназії у 1924 році вступив до вступив до 3 куреня УУСП “Лісові Чорти”. Впорядник г. “Оленя”; член ВПК. Помер в Торонті 9.12.2002.

*

0 коментарів

Опублікувати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Підтримати 100 Кроків

Generic selectors
Exact matches only
Search in title
Search in content
Search in posts
Search in pages
Filter by Categories
1910ті
1920ті
1930ті
1940ві
1950ті
1960ті
1970ті
1980ті
1990ті
2000ні
30 років Пласту в Україні
30Польща
70США
анонс
балачка
бібліотека
біографії
блог
важливе
виховництво
Відеоматеріали
Вічна Ватра
Джемборі 2019
Звук
ЗМІ
історія
курені
медіа
Начальний Пластун
новини
осередки
Персоналії
Подертий черевик
символіка
Сірий Лев
табори
Улади
УПН
УПС
УПЮ
УСП
цього дня
Часівник

Реклама

Pin It on Pinterest

Share This