Передовиця з журналу “Пластун”, число 2, за лютий 1935 року.
Народ вдячний за свої успіхи не так військовій силі, як числу характерних одиниць між населенням.
Коли чоловік хоче мати в життю успіхів, більше потребує характеру, як спритности.
Характер, отже, в першій мірі має вартість, як для цілого народу, так і для одиниці зокрема.
Ерудицію, то значить, загальне образовання, може здобути собі кожен у школі. Але де научитися набагато важливішому предметові: сильному характерові? Легка на це відповідь: нема ще до сьогодні підручника, який містив би вправи для досягнення певного характеру.
А прецінь, як людина хоче досягнути кар`єри, то на сам перед мусить старатися упевнити, усталити свій характер, свою повагу.
А для того найліпше годиться юнацький вік, бо в тім віку найбільше вражливі хлопці.
Характер молоді не може бути вправлений примусом. Кожен має в собі вроджений зародок характеру; треба лише його відкрити й розвинути. Та як?
Характер в своїй основі є результатом впливів оточення молоді. Хочете доказів: візьміть собі на примір двох хлопців – близнят. Учіть їх разом в школі тому самому предметові. Але дайте їх обох до різних, противних собі, щодо способу виховання, оточень; умістіть їх до різних родин, підшукайте для них різно вихованих приятелів. Одного з них передайте ласкавій, старостливій мамі, між люде добрі; чистотні товариші, де будуть йому довіряти, а де буде жити чесно, ведений справедливими законами життя. Другого хлопця залишіть у болоті суспільного багна, в розбурханій родині, між товаришами улиці і поганих нічних осередків, лайдаками, злодіями.
І можете самі на свої очі бачити, з яким характером підросте перший, а з яким другий хлопець.
Є у нас тисячки дітей — молодежи, які зовсім втрачені і для народу і для вітчизни; ростуть на тлі безхарактерности і стають не то що корисними, але небезпечними для нагоду.
А може ця молодь бути охоронена? Треба лише дати їй спромоги попастися до доброї суспільности, шляхетного оточення. А то зробитися має завчасу, щоб не було пізно для цілого їхнього життя.
Та є багато і таких, що ще не попали аж на дно згаданого багна. Подумаймо на них і уявім собі скільки цінними стали б вони для себе, народу й для цілого суспільства, коли б їм в одповідний час була дана можливість кращого розвою характеру.
Журнал “Пласту”, ч. 2, лютий 1935
Журнал “Пласту”, ч. 2, лютий 1935
В цім і криється найважнійший середник пластвого виховання. Виховання! Не научовання, не слова, а все лише слова. Але практичне, діяльне і корисне виховання. Призвичаїти хлопця і дівчину учитися для себе, не для школи і не для нот; дати їм зрозуміти, що характер є певною основою для їхних відомостей, які не будуть корисні для них доти, поки не потрафлять їх зужити для чесного добра свого й чужих.
В ділі виховання, Пласт має першенство і перед школою. Школа щойно долучається того, що Пласт вже більше, як чверть століття успішно робить. Не жаліймо отже праці в Пласті. Лиш характерний народ має право на життя і Народ без характеру сам підупадає й загибає.
Отже до праці в Пласті!
Іван Новак
*
Публікується спільно з
*
