У різдвяному часі, коли із усіх голосників ллється святкова музика, колядки та пісні, напевно не один із наших читачів слухає також прегарну композицію української щедрівки, яку переклали на англійську мову та яку співають найкращі хори.

Автором цього “Щедрика” є відомий український композитор Микола Леонтович, який загинув у невияснений спосіб 1921 року у хаті свойого батька на Поділлі. Загинув, застрілений правдоподібно большевицьким агентом у розцвіті своїх сил і музичної праці. Микола Леонтович виховувався під впливом славного батька української музики та композитора Миколи Лисенка і працював як учитель хорового співу й диригентури в різних школах на Поділлі, Київщині та Катерннославщині.

Щедрик

Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка,
Стала собі щебетати.
Господаря викликати:
— Вийди, вийди, господарю,
Подивися на кошару,
Там овечки покотились,
А ягнички народились.
В тебе товар весь хороший,
Будеш мати мірку грошей.
Хоч не гроші, то полова,
В тебе жінка чорноброва.
Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка.

Із збірника “Українські народні пісні” М. Леонтовича, Київ 1952 р.

Микола Леонтович, автор "Щедрика"

Микола Леонтович, автор “Щедрика”

Залишив по собі більше як 130 опрацьованих народніх пісень на хори та кілька творів на слова поетів.

Найбільше відомі із його творів саме “Щедрик”, що здобув своєю прегарною радісною музикою славу в багатьох країнах, “Почаївська Божа Мати”, “Над річкою беріжком”, “Козака несуть” та інші. Працював також над оперою п. н. “Русалчин Великдень”, але, на жаль, її не закінчив. Але усі хорові твори Леонтовича, й ці побудовані на народніх піснях і власні, загально люблені та цінені, їх залюбки всюди співають наші найкращі хори. А “Щедрика” співають усі, свої та чужі, — лишень рідко можна серед чужих почути, що “Щедрик” це композиція українського композитора.

Журнал "Юнак", січень 1974

Журнал “Юнак”, січень 1974

Богдан Лепкий
Дідух, ялинка, свічечки,
Золочені горішки;
Трояндами цвітуть щічки,
Дзвіночком дзвонять смішки.

Пустують діти. А в куті
Сидить дідусь на лаві.
Зі стін всміхаються святі.
Бо раді тій забаві.

Нараз: хтось ходить під вікном!
Хтось сперся на загаті…
Втихомирилося кругом,
Пішов мороз по хаті.

Дідусь вікно перехристив:
«Ніщо. Звичайні речі.
Це дух Івана приходив
До хати, на Свят-Вечір».

Джерело: журнал “Юнак”, січень 1974

*

Запрошую підписатися

Час від часу ми готуємо підбірку найкращих матеріалів і будемо раді поділитися

Чудово! Ми надіслали лсиста на вказану пошту, його треба відкрити і підтвердити підписку.