М. Лелекач: Як ми дивимося на виховання молоді

Закарпатські діти у школі с. Богдан, 1937

Учився я схлиляти
низько шию, цілувати
канчуки свого пана
й чолом землю товкти…
Св. Чех. Пісні раба

Так осудив виховання свого покоління великий чеський письменник у кінці минулого століття. А ми ще й нині з ганьбою мусимо констатувати, що виховання нашої молоді йде в такім-же напрямі. З одної сторони учать нас, які ми щасливі, що наш народ освободився, як маємо бути за це вдячні, а з другої сторони, молодечі ідеали до боротьби, самопосвяти і праці стараються заломити ще в зародку.

Наші педагоги винні і в тому, що молодому поколінню бракує сильної волі, без якої не може перемагати життєвих труднощів. (Українське Слово р. II. ч. 17). Чи не виховання винне, що між нашою молоддю є так мало ідеалістів і сильних характерів, а так багато фарисеїв, молодих старців, які тужать тільки за кар`єрою, за своїми особистими інтересами та спокоєм? Наше виховання є причиною, що молодь довгі літа мусить скривати своє «я», переконання і національність.

Але коли дістане можливість їх виявити, то вже так зіпсута, що старше свідоме громадянство має право нарікати: де ідеальне молоде покоління, де нові працівники, хто нас заступить?

Вони знаходять людей до всього пасивних, що стараються заперечити себе самих, що шарпаються на однім місці, бідкаються на окруження, дивляться немов у летарґії. Якже ми можемо з такою молоддю перевиховувати наш народ, здобути національну волю, Національну Правду? Щоби цю ціль, яку ми собі означили здобути, потребуємо національно свідому молодь, молодь сильної волі до боротьби, до чину, молодь сильного характеру й ідеальну.

На національне освідомления нашої молоді, рівночасно з тим і нашого народу, повинні ми всі звертати якнайбільш увагу. Ми її мусимо виховувати так, щоби пізнала національну історію, віру, правду і науку свого народу, щоби не зносила покірно знущання й насмішки ворогів, але щоби була горда на своє походження, перед світом гордо сказала: я є сином свого народу. Треба перетворити нашу молодь з покірного раба в чинного борця і творця своєї долі. Отже молодь повинна так любити свій народ, щоби з ентузіязмом і охотою не тільки давала відсіч віковим гнобителям і зрадникам, але, не чекаючи від них зачіпки, сама на них нападала і виходила з повною перемогою.

Наша молодь має оминати читання колискових пісень, оповідань, романів та публіцистичних писань, де нема життєвої енерґії, а тільки шкідливе розумування, плач і нарікання. Молоді ми повинні дати те, за чим тужить: літературу наповнену волевим світоглядом, поезію, в якій оспівується гимн життя, боротьба та віри в ідеал.

Вчитель Дмитро Остапчук з пластунами, Старбичово, Закарпаття, 1933-1935

Вчитель Дмитро Остапчук з пластунами, Старбичово, Закарпаття, 1933-1935

Герої в літературі повинні бути сильні та активні, які в ім’я свого ідеалу перемагають і найсильніші особисті пристрасті.

Кожний молодий читач в героях романів бачить свій ідеал, який в ньому витворює моральну вартість і дає йому приклад до наслідування. У душевній структурі читача його ідеали упевниться і крісталізуються, а пізніше в життю при сильній волі старається їх наслідовати або досягнути.

Національно свідома молодь так довго ще не має життєздатної сили, доки не проявить себе волево чинною у всіх галузях культурного, господарського та політичного життя. Отцеї волевої чинности якраз бракує більшій частині нашого молодого покоління. Велика частина молоді, хоч є національно свідома, не може себе примусити до чину. У неї не заскіплена воля до чину без ІНІЦІАТИВИ. Виховання має йти заскіплюванням волевих первнів та активности. Добрим засобом виховати сильну валю є руханка і спорт. Руханка і спорт виховують молодь не лише фізично здатною, але також зароджують у ній вогневий запал до діла, спонукають і ведуть до чину. Там навчиться змагатись і перемагати, навчиться дивитися на перешкоди, як на річ, яку мусить здобути, перемогти і видержати. Молодь мусимо виховати, щоби все і всюди рішучо крикнула: не дамось ніколи і ні защо — хоч-би і загинути. Молодь повинна все памя`тати, що наш народ здобуде Національну Правду тільки власними силами, злученими в одну гармонійну цілість через школу духового переродження. Народ наш відродиться і пробудиться з летаргії тільки тоді, як будемо мати молодь національно свідому, енергійну, охочу до праці та ідеальну.

Педаґоги, виховуйте в першій мірі добрих народовців (націоналістів), ідеалістів і робітників, а не кар`єристів та самолюбів!

Джерело: Журнал “Пробоєм”, грудень, 1933

Журнал "Пробоєм", грудень, 1933

Журнал “Пробоєм”, грудень, 1933

Журнал "Пробоєм", грудень, 1933

Журнал “Пробоєм”, грудень, 1933

Журнал "Пробоєм", грудень, 1933

Журнал “Пробоєм”, грудень, 1933

*

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *