Степан Паньківський – Герой Листопадового Чину

Щороку, відзначаючи річницю Листопадового Чину, пластуни згадують січового стрільця, згодом вояка УГА Степана Паньківського. Вістун УСС Паньківський був одним з тих, хто вивішував національний прапор на Львівській ратуші.

Степан був другим сином Костя Паньківського і Осипи з роду Федаків. Найстарший син, також Кость, став згодом широко знаним в Галичині адвокатом, належав до Українського Центрального Комітету.

Мати братів Паньківських Осипа доводилася рідною сестрою Степанові Федаку, який був головою знаної у Львові родини, тестем полковників Є. Коновальця та А. Мельника. У некролозі С. Федакові, опублікованому в газеті «Свобода» за 8 січня 1937 року, читаємо: «Згадати ще треба і сестру Покійного, Йосифу Паньківську, якої син Степан Паньківський вивісив був на львівськім ратуші жовто-синій прапор в дні 1 листопада 1918 р.». Осипа Паньківська овдовіла під час війни. У її помешканні (сучасна адреса — вул. Винниченка, 26) постійно перебували «на стації» (тепер би сказали «на квартирі») гімназисти і студенти — далекі родичі, діти багатьох визначних українських громадян, що навчалися у Львові.

Степан Паньківський закінчив Філію Академічної гімназії у Львові. В гімназії належав до таємного «Драгоманівського гуртка» (такі гуртки були передвісниками Пласту). Приналежність Степана до Пласту засвідчив Левко Лепкий в одному зі своїх літературних творів (невеличкій сценці, опублікованій у журналі «Юнак» ч. 11 за 1972 рік п.н. «Леґенда про заснування Львова»).

Відділ УСС. В центрі з біноклем Сень Горук, поруч з ним справа Василь Дідушок

Однак відомо, що пластуном на Філії був Кость Паньківський. Кость Паньківський був активний у Пласті й після війни: якийсь час належав до Верховної Пластової Команди і навіть був її головою; облишив активну працю в організації у зв’язку з виїздом зі Львова. Про діяльність Пласту на Філії Академічної гімназії маємо доволі скупі дані: хоч пластові відділи були на той час дуже чисельними, поіменно зараз можна назвати менше 10 осіб, що пластували на Філії. Скорше за все, Степан був пластуном до війни, а можливо, і 1916 року, коли учні Головної гімназії і Філії діяли спільно, бо й гімназії їхні на той час знаходилися в одному приміщенні.

У фонді 374 («Панківський Константин, адвокат»), що зберігається в Центральному державному історичному архіві України у Львові, є дві справи, присвячені Степанові Паньківському. Справа №52 містить гімназійні свідоцтва Степана, заяву про звільнення від оплати за навчання, посвідку про щеплення від віспи і дві поштові карточки. Натомість у наступній справі (№53) — лише три аркуші. Це посмертна згадка про Степана Паньківського авторства Степана Божика, його ж супровідний лист до неї і фотографія — сторінка з якогось видання. Посмертна згадка мала бути опублікована в календарі «Літопису Червоної Калини».

Джерело: Ольга Свідзинська, Пластовий Шлях, ч. 4 (172), 2012