Автор: жж-юзер hogo_cz

Відомо, що на противагу полонізації та монополії певних бізнес-структур (ну не знаю я, як політкоректно назвати єврейських крамарів) на Західній Україні часів другої Речі Посполитої поширилось гасло “Свій до свого по своє”. На Гуцульщині це правило використав Михайло Горбовий, колишній січовик і пластун. Він заснував кооператив народних ремесел, що надавав роботу багатьом майстрам та успішно конкурував з неукраїнськими фірмами. Нижче дві рекламки і уривок з книжки “Гуцули у Визвольній боротьбі“:

Михайло Горбовий налагодив виробництво і збут килимів, полотна, занавісок, ліжників, хідників, портьєр, рушників, торбинок, тарелів, таць, альбомів, брошок, браслеток, топірців, інкрустованих меблів та багато чого ще, власне, всього, що могли виготовляти гуцульські майстри. А домашні промисли на Гуцульщині віддавна були дуже розвинені. Тут розквітли ткацтво, кушнірство, суконництво, гончарство, деревний промисел, різьбярство, мосяжництво, писанкарство, вишивка.

Виробничо-збутова кооператива "Гуцульщина"

Виробничо-збутова кооператива “Гуцульщина”

У статті “Український домашній промисл на Гуцульщині” автор (очевидно, М. Горбовий) зазначав: “Спершу була вся ця продукція і збут майже виключно в українських руках. Однак згодом переходить ткацько килимарський промисел майже зовсім у жидівські руки, а наші ремісники з господарів стають наймитами, яких визискують чужі в найгірший спосіб: низька заробітня платня, недостача суспільного обезпечення робітників, виплачування бонами або злишнім товаром, обманювання на мірі й вазі тощо. Вслід за цим пішов упадок якости килимів і їхньої мистецької вартости. Найгірша тандита, роблена з юти та з відпадків шмат, заступила місце колишніх прекрасних, солідних килимів. Все те могло діятися лише тому, що ми з каригідним прямо легковаженням здали цю преважну ділянку нашого економічного життя в руки чужих спекулянтів, яких одинокою ціллю є збагачуватися, хоч би коштом запропащення вікових традицій і взорів нашого народного мистецтва”.

Не дивно, що на листівках “Гуцульщини” надруковано один із принципів української кооперації: “Жидами не послугуємося!” Слід сказати, що заробітна плата робітників заснованої Горбовим і його товаришами “Гуцульщини” одразу піднялася на 30–40 %. Відтак збільшилася й заробітна плата “інших робітників, переважно Українців”, які працювали в наймах на “чужих варстатах”. Проти “Гуцульщини” почався “неперебірчивий у засобах і завзятий наступ. Та це не захитало кооперативи”, бо товар у “Гуцульщини” був якісніший, мистецький. Взори для килимів та інших виробів проектував і визначний графік Микола Бутович, у недалекому минулому поручник Сірої дивізії Армії УНР. “Окрім цього, виховала собі кооператива освідомлюючою працею гурт свідомих кооператорів з поміж своїх членів робітників, які дають запоруку дальшого гарного розвою кооперативи”. А ще “Гуцульщина” виконувала “преважну місію для гуцульського народного мистецтва, бо своїм впливом хоронить, м. і., гуцульську кераміку перед цілковитим звиродненням… “Гуцульщина” вишукує по селах давні кахлі, миски, збанки і замовляє нові на тих самих мотивах у давнього гончара П. Кошака, який виробляє їх уже не лише для “Гуцульщини”, але й для інших покупців. У той спосіб відновлюється наше давнє гончарство по славним традиціям [Олекси] Бахметюка і др.”.

<…>

1939 року поляки знову арештували Горбового. Причина – на фасаді кооперативу “Гуцульщина” він не замінив української вивіски на польську. І цс на наших етнічних землях!

Так сталося, що Горбового з тюрми звільнили “перші совіти”. Невдовзі він став головою артілі “Гуцульщина”, створеної на базі кооперативу “Гуцульщина” і “Гуцульського мистецтва” Михайла Куриленка. Але 1940 року совєтська влада усунула Горбового від керівництва.

Джерело: Виробничо-збутова кооператива “Гуцульщина”

Запрошую підписатися

Час від часу ми готуємо підбірку найкращих матеріалів і будемо раді поділитися

Чудово! Ми надіслали лсиста на вказану пошту, його треба відкрити і підтвердити підписку.