Для мене це була перша поїздка до Москви, як і передача Вифлеємського Вогню Миру в Росію взагалі. Перед поїздкою виникали різні думки, як все пройде, адже це відбувається вперше. Плюс, як цю акцію будуть сприймати українці в Росії?
Скажу відразу, цю передача Вифлеємського Вогню до Росії стала для мене джерелом гордості за українців, якоюсь невидимою силою, що надихає мене.
Cпілкуючись з українцями в Росії, я бачив, як вони нас приймали, я відчув, що наш приїзд для них – це справді Подія, велике свято. В їхніх очах було видно захоплення, гордість, що частиночка українського свята, частиночка Вифлиєму завітала і до них.
І, найголовніше, що саме українці їм це невеличке свято привезли та були поряд. Для мене було досить відчутно, що вони сумують за Батьківщиною, що її їм не вистачає. Ми з ними разом, хоч на хвилинку, але опинились в святковому українському просторі, ніби десь на Україні. Разом святкуємо Різдво.
В черговий раз відчув велику об`єднуючу силу Вифлеємського Вогню. Особливо, під час самої передачі. Бо з українцями були також і татари, чуваші, представники Мордовії. “Бог у нас один” – це ті слова, які витали між нами при передачі.
Дякую усім, хто долучився до цієї славетної події! Будьмо горді, що ми – українці, навіть за межами нашої Батьківщини.
Текст: ст.пл.скоб Станіслав Андрійчук, ЦМ
Фото: ст.пл.скоб Назар Костів
*
Ну ж і вилизали ту Москву…
Там, де починаються українці, хотілось би підписів до фотографій.