Для мене це була перша поїздка до Москви, як і передача Вифлеємського Вогню Миру в Росію взагалі. Перед поїздкою виникали різні думки, як все пройде, адже це відбувається вперше. Плюс, як цю акцію будуть сприймати українці в Росії?

Скажу відразу, цю передача Вифлеємського Вогню до Росії стала для мене джерелом гордості за українців, якоюсь невидимою силою, що надихає мене.

Cпілкуючись з українцями в Росії, я бачив, як вони нас приймали, я відчув, що наш приїзд для них – це справді Подія, велике свято. В їхніх очах було видно захоплення, гордість, що частиночка українського свята, частиночка Вифлиєму завітала і до них.

І, найголовніше, що саме українці їм це невеличке свято привезли та були поряд. Для мене було досить відчутно, що вони сумують за Батьківщиною, що її їм не вистачає. Ми з ними разом, хоч на хвилинку, але опинились в святковому українському просторі, ніби десь на Україні. Разом святкуємо Різдво.

В черговий раз відчув велику об`єднуючу силу Вифлеємського Вогню. Особливо, під час самої передачі. Бо з українцями були також і татари, чуваші, представники Мордовії. “Бог у нас один” – це ті слова, які витали між нами при передачі.

Дякую усім, хто долучився до цієї славетної події! Будьмо горді, що ми – українці, навіть за межами нашої Батьківщини.

Текст: ст.пл.скоб Станіслав Андрійчук, ЦМ

Фото: ст.пл.скоб Назар Костів

*

Марковий блок "Підпільної пошти України" зі спецгашенням, присвячений джемборі в Муасон, 1947

Запрошую підписатися

Час від часу ми готуємо підбірку найкращих матеріалів і будемо раді поділитися

Чудово! Ми надіслали лсиста на вказану пошту, його треба відкрити і підтвердити підписку.