спогад Ярослава Білака

У 1946-1947 роках я перебував у невеликому українському “DP” таборі під назвою “Congress” поблизу міста Нюрнберг, тоді в Американській Окупаційній Зоні Німеччини. З початком літа 1947 р. до нашого табору прийшло повідомлення, що 5–7 липня в околиці невеликого містечка Міттенвальд, на мальовничих підніжжях Альпів, збирається “Jamboree”  Українського Пласту із усіх українських “DP” таборів Західної Німеччини.

В нашому малому таборі організованого Пласту не було, але перебував тут енергійний сташий пластун, Ярослав Кривий, і він вирішив, що наш табір мусить бути репрезентований на “Jamboree”.  Особисто, будучи родом з Буковини, до Пласту я не мав можливості належати (під румунською окупацією український Пласт був забороненою організацією), але для Я. Кривого достатньо було, що я був некурящий і не вживав алькоголю – отож, я кваліфікувавсь як пластун. Так Я. Кривий перекваліфікував ще кількох юнаків, і наш гурток із 6-ти осіб згодом відправився на Mittenwald. В дорозі, від Кривого ми вислухали короткий курс правил поведінки пластуна, а прибувши на призначене місце наш провідник скоро роздобув укомплектування для наших пластових строїв і потрібні нам шатра.

Ранком, на наступний день всі (до цього часу прибулі до табору) пластуни вишикувались перед таборовою командою. Після відчитання Порядку Денного, почалась організація окремих груп для виконання господарських та інших завдань у таборі. В першу чергу, закликали бажаючих голоситись до виконання завдань для яких кожний себе уважав здібним. Я пристав до групи спорудження Пластової Ватри. Мої кваліфікації випливали з того, що з малих літ я був ознайомлений з лісом. А коли мені було 13 і 14 літ (під час війни), мій батько брав мене з собою до лісу помагати йому заготовляти дрова/паливо на зиму для нашого дому. Таким чином я став “експертом” по зрізанні (пилкою) з пня дерев/сухостоїв – сокирою я також вмів добре орудувати. При  організації роботи всередині нашої групи (близько 15 осіб) виявилось, що я був таки найбільш “досвідчений” лісоруб, а до того ще й найстарший віком – 19 з половиною років. У висліді, відпускаючи нашу групу до роботи, відпоручник команди закінчив його інструкції словами: “Старший пластун, Ярослав Білак, є відповідальним за спорудження Пластової Ватри”.

Для того щоб кожний особисто відчув відповідальність за успішне виконання нашого завдання я зарядив щоб всі ми перше відбули планувальну нараду. Під розгляд поставлено дві окремі конфіґурації структури ватри, залежно від матеріалу на який ми потрапимо у лісі. Якщо нам не пощастить знайти достатньо сухостоїв, будемо змушенні задовольнитись заготовленням всякого гілля і структура ватри буде у формі копиці з цього матеріалу. А якщо знайдемо відповідну кільк

Свято Весни в Міттенвальді, 1947

Свято Весни в Міттенвальді, 1947

ість сухостоїв тоді структура ватри буде зовсім іншою, з багато більшим кінцевим ефектом. Спорудження такої структури має бути приблизно за таким планом: стрижень ватри буде складатися з чотирьох або п`ятьох серійних стіжків (сухостоїв розставлених стоячим колом верхами спертими одне на одного) котрих по черзі ставиться вищого поверх нижчого; кругом під зведений стрижень виложимо комір сухого гілля до двох метрів висоти і не більше одного метра ширини, так щоб діаметр цілої структури на землі був не більше 5-ти метрів; для синхронного запалення ватри з чотирьох сторін та середини стіжка, в структуру ватри буде вкладено 5-ть в’язок дрібної  хворостини.

В піднесеному настрої, озброєні двома чи трьома пилками і кількома сокирами ми рушили до лісу. На початку наша місія не виглядала надто перспективною – це був старший смерековий ліс в якому можна було заготовити чимало сухого гілля, але сухостоїв в ньому не було. Щоби не віддійти задалеко від таборової площі ми звернули направо, і перейшовши невелику гірку на склоні з другої сторони опинились в гущавині відносно молодого, мішаного дикого лісу. А дещо нижче, на здебільшого камінній землі, стерчали різної висоти сухостої. Всі ми зраділи, наче золото знйшли. З піднесеним настроєм всі взялися заготовляти все для нас корисне. Праця не була легкою, але нарікань не було жодних. Почали носити і тягнути дерева і гілля до табору вже цього дня, а на слідуючий день (змобілізувавши шість додаткових пар рук) до полудня весь заготовлений матеріал було занесено на місце ватри. До вечора структура ватри – з імпозанто високим стрижнем сухостоїв огорнутих коміром гілля внизу – була споруджена готовою до запалення.

Символічна Пластова Ватра була запалена день чи два пізніше. Всі ми причетні до спорудження ватри пишались нею та її до неба сягяючим  полум’ям.

В поворотній дорозі до Нюрнбергу, Ярослав Кривий впевняв мене, що під час церемонії закриття “Jamboree” було висловлене признання для нашої групи, і для мене поіменно, за знамените спорудження  ватри. Особисто, там я такого чомусь недочув, можливо моя увага була чимось відвернена.

Так почалась і закінчилась моя дво-тижнева пластова кар’єра. Зате кар’єра лісоруба судилась мені впереді – на початку жовтня 1947 р. я емігрував до Канади, законтрактований на оден рік працювати лісорубом.

 Ярослав Білак,

випадковий, зате гордий старший пластун

 *

Запрошую підписатися

Час від часу ми готуємо підбірку найкращих матеріалів і будемо раді поділитися

Чудово! Ми надіслали лсиста на вказану пошту, його треба відкрити і підтвердити підписку.